Один рік, вісім місяців і дев'ять днів відсидів у слідчому ізоляторі хмельниччанин Валерій Горохолінський. Міліціонери звинувачували його у грабежах. Зрештою, суд закрив справу за відсутністю складу злочину і чоловіка випустили.
— Через міліціонерів я втратив усе, — зітхає Валерій Горохолінський, 26 років. — Роботу, друзів. Жінка кинула мене, даже не звонить. Менти зробили з мене каліку. Кому я зараз такий нужен? Он треба операцію на копчику робити, бо прогнив, а копійки нема.
Валерій — сирота. Батько покинув його одразу після народження, мати — коли був у другому класі. Де вони — невідомо. До повноліття жив в інтернаті в селі Оринин Кам'янець-Подільського району Хмельниччини. Виїхав на заробітки до Києва, працював будівельником. Іноді провідував тітку в місті Старокостянтинів на Хмельниччині.
— Нормально так заробляв, — каже Валерій. — Жигулі-"шістьорку" купив, інструмент возили. Із дєвочкою жив, Аня Тітонян. Вона моя одногодка. Знімали квартиру в Києві. Про свою думали, потрохи збирали.
Весь 2009 рік Валерій із колегами зводив котедж у селі Романків Обухівського району Київщини. Узимку, коли роботи скінчилися, приїхав до тітки.
— Узяли мене 8 лютого прошлого года. Встаю рано, а в машини всі колеса пробиті, — згадує. — Покотили з братом на шиномонтажку. Тільки стали, як підкатує "вольво". Виходять двоє. "Ти Горохолінський? — питають. — Шаг влєво, шаг вправо — стрєляєм без предупрєждєнія". Пару питань є, кажуть, поїхали. Наділи наручніки, посадили в машину і повезли на Хмельницький.
Заводять до слідчого, а він з ходу: "Ти Сашу Шкурка знаєш?" Знав, кажу, ми в інтернаті вчилися. Але після 2003 року не бачив. А слідчий: "Ви з ними крали мобілки". Кажу, я на заробітках весь год був у Києві, є свідки. Село Романків, вулиця Лісова, 10а. Тоді він позвав двох оперів: "Поработайте з ним як нада".
Валерія повели в підвал.
— Руки в наручниках, — згадує. — На голові куртка і луплять ногами, кулаками. Потом повісили за ноги, зняли обув і носки, давай бити током. Кажуть, як не візьму все на себе, підключать ток до статевих органів. Повели обратно в кабінет, там уже всі документи були по висякам. Я все підписав.
25 січня позаторік на просп. Миру, 61 у Хмельницькому двоє невідомих забрали мобільні телефони в 16-річних Олега Огнистого та Олексія Ярощука. 6 лютого на тій же вулиці хтось украв у жінки сумку. 29 жовтня двоє вирвали сумку в жінки на вул. Прибузькій.
Валерій Горохолінський підписав, що це робив він. Був упевнений, що суд його виправдає. Наступного дня Валерія знову повели на допит.
— Менти кажуть: тут є ще один розбій. Бери і його, — згадує. — Скільки можна на мене вішати? Дайте адвоката, кажу. Ах так, говорять, ну, пішли у підвал. Корочє, підписав і те.
Завершення слідства Валерій чекав в ізоляторі.
— Коли менти мене товкли, влупили по копчику. Переламали. У лікарню не пускали. Так і гнив.
За кілька місяців справу розглянув районний суд.
— Двоє потерпілих одразу сказали, що це не Валерій забирав телефони, — розповідає його адвокат 36-річний Олег Підлісний. — Третя на суді заявила, що це точно не Валерій. На суд приїхали троє свідків — двоє його колег-робочих і жінка Аня. Усі казали, що на момент пограбувань Горохолінський був у Києві. Навіть Олександр Шкурко підтвердив, що Валєру оговорив, бо його теж катували. Але суд дав Горохолінському чотири роки і один місяць.
Валерій Горохолінський подав апеляцію. Апеляційний суд 17 жовтня закрив справу — за відсутністю складу злочину в діях Валерія. Його відпустили із залу суду.
— Попередні судді, можливо, до кінця не розібралися, — каже голова Хмельницького апеляційного суду Павло Лінник. — Адже, крім зізнань, мають бути інші докази, об'єктивні. У нас щороку двох-трьох міліціонерів притягують до відповідальності за перевищення службових повноважень. Їм же за будь-яку ціну треба показники.
Валерій Горохолінський два тижні на волі. Живе в тітки в місті Старокостянтинів. Хотів би судитися з міліціонерами, але навіть виходити на вулицю боїться.
— Як подумаю, що мене знову можуть хапнуть і закрить, — каже Валерій, він майже постійно стоїть — через травму куприка сидіти боляче. Руки за звичкою тримає за спиною.
Справу із пограбуваннями розслідував слідчий Хмельницького міського відділу міліції Сергій Фірсов.
— Нормально зібрав там доказів, — запевняє він. — Ніхто Валерія не бив, він сам зізнався. Ці його свідки — теж інтєрєсні рєбята. Питаю: "Що Валєра робив того дня, коли сталося пограбування?" Кажуть, був із нами. А що було днем раніше — не пам'ятають.
3 
1
Коментарі
5