18 липня у селі Великополовецьке Сквирського району Київщини стекла кров"ю 17-річна Анастасія Марченко.
Дівчину порізали скальпелем. У вбивстві звинувачують19-річного Дмитра Усевича.
— Настя була золота дитина, — плаче вчителька Галина Федоренко із Великополовецького. — Красунечка, хазяєчка, школу із медаллю закінчила. Тільки випускний відгуляла.
Хата Марченків друга від краю села. 38-річна Галина Миколаївна працює секретарем сільради, її 42-річний чоловік Михайло — оператор сільської котельні. Окрім Анастасії мають доньку Вікторію, 11 років.
Близько 17 год. Анастасія сиділа в кімнаті. Розмовляла по мобільному із подругою. Двері були не зачинені. Батьки ще не прийшли з роботи, молодша сестра поїхала до родичів. До хати увірвався Дмитро Усевич.
— Батько вдома? — запитав.
— Крім мене, нікого нема, — відповіла дівчина.
Дмитро закрив за собою двері на замок. Підбіг до Анастасії, приставив до горла скальпель. Кричав, що прийшов грабувати. Увімкнений мобільний випав із рук дівчини.
— Бери, що хочеш, тільки не чіпай мене, — благала.
Подруга Анастасії все чула й переповіла матері. Жінка на мопеді поїхала до хати Марченків. Стукала в зачинені двері, зазирала у вікна, гукала сусідів. На ґвалт збіглися селяни.
— У вікно люди побачили, що Настя лежить у калюжі крові, — згадує сільський голова Микола Козачков. — Викликали міліцію, "швидку", батьків, стали вибивати двері.
Дмитро Усевич вискочив через вікно. Побіг до лісосмуги. Селяни кинулися шукати нападника. А Михайло Марченко повіз доньку до лікарні. Дівчина була ще притомною. "Хто напав, хто тебе порізав?" — допитувався в неї. "Грабіжник", — стиха вимовила донька й померла в батька на руках.
— Ми погнали до лісу, — згадують сусіди Марченків. — Дивимося, над дорогою за півкілометра від хати Марченків сидять двоє дітей. Мобілкою граються. "Тікайте звідси, сюди вбивця побіг", — кажемо. Вони встають, а в одного всі штани у крові. Давай його оглядати. А в нього скальпель, утикана гвіздками булава, шапка із прорізями для очей.
До села під"їхали міліціонери.
— Якби не міліція, люди розірвали б того вбивцю, — плаче Галина Марченко. — Зарізав нелюд дитину і спокійно грався мобілкою.
На тілі Анастасії було 19 порізів. Одним ударом нападник перерізав артерію на шиї. 20 липня дівчину поховали. Одягли у випускне плаття, схоже на весільне. Люди несли труну до кладовища.
Дівчина померла в батька на руках
— Настя, Настунечко, прости нас, прости всіх, що ти так страждала від болю, а ми не могли цьому зарадити, не встигли тебе, золоту нашу дитинку, спасти, — читає прощальну промову вчителька Галина Федоренко.
У день смерті Настя накопала собі відро картоплі.
— Склала сумку, підготувала речі, — згадує Галина Марченко. — Наступного дня мала везти їх до гуртожитку. Настя поступила до податкової академії.
Затримані в лісі хлопці — брати Усевичі. Дмитра міліціонери звинувачують у навмисному убивстві, його 11-річний брат фігурує як свідок. Мешкають вони у Білій Церкві із матір"ю та 24-річним братом Максимом. У Великополовецькому розташована їхня дача, де родина іноді бувала.
Після школи Дмитро не працював. Каже, вбивати не хотів, думав тільки пограбувати. Скальпелем планував налякати, по шиї різонув випадково. Злякався, коли з артерії потекла кров. Різав далі з переляку.
— Перед убивством чоловік випив пляшку пива, — зазначає слідчий Надія Ткаченко зі Сквирського райвідділу міліції. — Аналізи показали, що наркотиків не вживав. На вигляд він здоровий, але його стан має визначити експертиза.
— Хіба це нормальна людина, яка ходить зі скальпелем і булавою з гвіздками? — обурюються селяни. — Цей нелюд убивство спланував. Його молодший брат стояв на "шухері". Потім їхня мати приїхала в міліцію, кричала, що неповнолітнього тримають під вартою. Ці діти — як вовченята.
Марченки упевнені, що Анастасія могла подолати нападника.
— Настя справна була, 172 сантиметри зросту, — говорить Галина Миколаївна. — А той Дмитро — малий, худий, півтора метра заввишки. Донька прибила б його, але боязлива була. Ми навчили її бути доброю, працелюбною. Треба було учити оборонятися.
2 
35413
Коментарі
3