"Перед президентськими виборами на уроці музики діти вчили Гімн України. Один хлопчик поклав руку на серце, а вчителька тут як закричить — забери, мовляв, руку, так тільки "помаранчеві криси" роблять. Десь тоді все й почалося", — розповідає "ГПУ" 26-річна Олена Конобрицька.
Восени 2004-го Олена вела художню студію у Краматорській українській гімназії. Її батько, 55-річний вчитель історії Микола Конобрицький на той час уже 11 років керував закладом — із першого дня його існування.
19 травня цього року директора засудили до трьох років в"язниці за те, що розтратив 4437 бюджетних гривень.
Краматорськ — важливий промисловий центр радянських часів — і зараз не втратив свого значення. Верстато- і машинобудівельні заводи досі утримують понад 210 тис. краматорців. У місті понад 40 шкіл.
У кінці 1990-х років школою почала опікуватися "Енергомашспецсталь" — один із найбільших заводів в Україні. Для української гімназії закупили комп"ютери. Поступово дібрався добрий вчительський колектив. Серед краматорської "знаті" стало модним віддавати своїх дітей до української гімназії.
Жодна копійка не вийшла за межі гімназії
2003 року святкували 10-річчя гімназії. До першого класу початкової школи при гімназії пішов Толік — син 35-річного Сергія Близнюка, заступника директора "Енергомашспецсталі". Дідусь Толіка — Анатолій Близнюк, 57 років, тоді був губернатором Донецької області. Він особисто привітав гімназистів із Першим дзвінком. На останніх парламентських виборах Близнюк-старший пройшов до парламенту за списками Партії регіонів, але віддав перевагу іншій посаді. Зараз він очолює Донецьку обласну раду народних депутатів.
— Толік не хоче вчитися українською мовою. Я чула це від учителів початкової школи, — говорить Ольга Ченакал, 55 років, учителька англійської мови. — Але цього року закінчила перший клас і онучка Близнюка Катя.
Директор визнав, що у 2000–2003 роках разом із завгоспом Валентиною Посною фіктивно оформили у гімназії гардеробницями двох своїх знайомих. А на гроші, які бухгалтерія міського відділу освіти нараховувала на зарплатні фіктивним робітницям, купували мийні засоби, віники, лампочки та медикаменти для гімназії.
— Я дійсно використав кошти не за призначенням, але жодна копійка не вийшла за межі гімназії. Я вимушений був піти на такий крок, — пояснював суддям Микола Конобрицький.
На сході України таких шкіл тільки дві
— Про конфлікт у класі на уроці музики мені розповіла дівчинка з четвертого класу. Вона приходила в художню студію, яку я вела, — згадує Олена Конобрицька.
Директор гімназії взявся з"ясовувати ситуацію з учителькою Неллі Дугіновою. Конфлікт підігріли політичні пристрасті: на президентських виборах Конобрицький підтримував Ющенка, а Дугінова — Януковича. Учителька музики навіть двічі їздила у Львівську область спостерігачем від цього кандидата. Директор відмовлявся надавати їй оплачувану відпустку. Неллі Дугінова подала на Конобрицького до суду: просила 1500 гривень як відшкодування їй моральних збитків, однак програла.
— Учителі між собою пересварилися, почали скаржитися у міський відділ освіти, інтригувати, — розповідає Ольга Ченакал. — Із міського управління освіти нам заборонили проводити дні гімназії, святкувати Шевченківські дні — мовляв, ми безпідставно звільняємо дітей від уроків. Потім почалися постійні перевірки — от і знайшли тих двох гардеробниць.
Зараз Конобрицького підтримують 35 із 50 викладачів гімназії. У Краматорському відділі освіти пояснювати причини конфлікту між учителями відмовляються. Запевняють, що якість освіти в гімназії після зміни її керівництва не знизиться.
Прихильники Конобрицького вважають, що його противники перебільшують вину директора. Адже фіктивних працівників на роботу приймають у багатьох школах — по-іншому дістати кошти на господарські потреби неможливо.
— З бюджету грошей на це не виділяють, у міському управлінні освіти кажуть: шукати спонсорів. А спонсори на Донеччині не хочуть ділитися грошима з українською гімназією, — зітхає Ольга Ченакал.
Нинішня ситуація дуже тривожить батьків учнів, яких тут близько 400. Окрім того, ще майже дві сотні дітей навчаються у початковій школі при гімназії.
— Ми живемо далеко від гімназії, на іншому кінці міста, — каже мати двох учнів Лариса Поліщук. — Але щодня возимо дітей саме до цього закладу. Коли вибирали, де навчатися, вирішальною для нас була особа директора.
— Це унікальний заклад. На сході України таких шкіл тільки дві — у нас і в Сіверськодонецьку, — каже Ольга Ченакал. — У нас уже діти навіть на вулиці розмовляли українською. Конобрицький сам створював цю гімназію на початку 90-х. Тепер, коли директора ув"язнили, усе зійде нанівець. А для самого Миколи Миколайовича ув"язнення може стати фатальним. Чоловікові з ішемічною хворобою серця важко буде витримати таке покарання.
Конобрицький уже третій тиждень сидить у слідчому ізоляторі в Артемівську. Туди його відвезли із зали суду. У камері ще шестеро в"язнів, серед яких краматорський учитель — найстарший. Дружину тільки раз пустили до нього на побачення.
Адвокат засудженого підготувала скарги до Апеляційного суду Донецької області. Справу Конобрицького найближчим часом розглядатимуть там.
3 
1
Коментарі