— Через ту дошку ні вчителі не можуть нормально працювати, ні школярі — вчитися. Зривається навчальний процес, — говорить 44-річна Галина Льовіна, заступник директора спеціалізованої школи №5 у місті Буча Київської області. — У нас розумні та старанні діти, маємо гарні результати на обласних і всеукраїнських олімпіадах. А нас вважають деспотами.
Тут 665 учнів, директором є Михайло Наконечний. 10 років тому школу реорганізували з інтернату, при ній досі живуть шестеро сиріт.
Кілька тижнів тому заклад почали перевіряти, критикувати за "дошку ганьби" — стінгазету, де вивішували світлини школярів. Знімки тих, хто запізнюється, були підписані "Висплюся — прийду". Фото учнів, які не носять шкільної форми, — "Одягаю все, що маю". Школярі та батьки досі не нарікали.
— Ми запустили цей проект вісім років тому, — каже 10-класниця Олена Онищенко, 15 років, голова шкільної ради з дисципліни та порядку. — Члени нашої ради щоранку перевіряють дітей, які запізнилися або без форми. Записуємо в журнал. Якщо тричі провинився без поважної причини — фотографуємо і вивішуємо на стенд. Оновлюємо його щотижня. Раніше на ньому були до 40 порушників, зараз п'ять-шість.
— У нас це все по приколу, — говорить 16-річна Єлизавета Білик із 10-го класу. — Дехто спеціально запізнювався, щоб попасти на стенд.
— Підняли навколо цієї дошки ажіотаж, — дивується 43-річний Руслан Попов. Світлина його доньки, 16-річної Тетяни з 11-го класу, потрапляла на дошку двічі. — Батьки дали згоду на зборах. Таня двічі посідала перші місця на обласній олімпіаді з англійської. Коли перший раз опинилася на дошці, я зрозумів, що сам винен. Дітей привожу на машині. У мене дві доньки, менша Оксана теж у цю школу пішла. Тут дають гарні знання, стежать за дисципліною. Вся проблема в тому, що раніше заклад був у підпорядкуванні області, а торік його віддали міській раді. Хочуть зняти директора, знайшли зачіпку. Михайло Петрович підняв цю школу, він працює тут більше 30 років. До нас постійно приїжджають делегації американців, проходять цікаві заходи. Зараз хочемо зібрати всіх батьків і захистити директора.
Інші дорослі додають, що керівника закладу хочуть звільнити через його позицію. Він не бажає віддавати землю, що є у власності школи. Сотка коштує тут близько $10 тис.
Зараз на стенді немає жодного фото.
— Прикро, що нас критикують, — говорить Галина Льовіна. — Михайло Петрович для всіх як батько, живе школою. Крім адміністративної роботи, викладає історію, має звання "Відмінник освіти". Ми всі як одна родина. Є шкільне самоврядування, як колись були піонерська й комсомольська організації. При закладі діє дитяча організація "Наш дім", — показує її статут. Вона складається з рад знання, дисципліни і порядку, турботи, дозвілля, спорту та туризму, європейської інтеграції, прес-центру. — Всі ініціативи йдуть від школярів, ми лише підтримуємо. Зробити той стенд, до речі, теж діти з батьками запропонували.
2 
1
Коментарі