"Вийшла я на балкон покурити, а біля входу в підвал купа людей стоїть, — розповідає Валентина Папинюк, 56 років, з райцентру Золотоноша Черкаської області. — Думаю, піду й собі гляну. Доки зійшла, міліції понаїхало. Коли бачу, Аню виносять, майже голу, покривалом накриту. Погрузили на машину й повезли. Аж мурашки по шкірі, як згадаю".
Тіло Анни Кравченко, 19 років, знайшли 11 лютого цього року — через три тижні після її зникнення. Поховали дівчину за три дні до 20-річчя.
Дівчина народилася 16 лютого 1988 року у Золотоноші. Батьки розлучилися, коли Ані було три місяці. Доньку виховували мати й бабуся. 39-річна Алла Кравченко має трикімнатну квартиру у п"ятиповерхівці на вул. Шевченка, працює санітаркою у дитячій лікарні. Бабуся Ольга Приходько, 60 років, мешкає у приватному будинку неподалік.
Анна з відзнакою закінчила місцеву школу-інтернат та Чигиринський технікум бухгалтерського обліку. Позаторік вступила на третій курс заочного відділення Черкаського технологічного університету.
— Шість пенсій я склала, щоб заплатити онучці за навчання, — зітхає Ольга Приходько.
Після технікуму дівчина працювала в ощадкасі. Останній рік стояла на обліку в центрі зайнятості. Мріяла працювати в банку.
— Я хотіла, щоб у доні гарна робота була, не заставляла ніде робить. Сама вдівала, купляла все, що вона хтіла, — згадує Алла Кравченко.
Вона каже, що Аня була доброю дівчиною. Мала багато друзів, часто їздила до колишніх однокурсників. Останні півроку зустрічалася з місцевим хлопцем Михайлом Вишневським.
— Я була проти, щоб доня швидко виходила заміж, — плаче жінка. — Хотіла, щоб пожила для себе. Та останнього року Аня різко зіпсувалася. Почала курити, часто не ночувала вдома. Зі мною сварилася. Мабуть, її хтось зурочив. Доні всі завидували. Вона ж у мене єдина дитина, я все для неї робила.
Ми з Мішею пішли до ворожки. Та сказала, що донька скоро вернеться
19 січня Анна святкувала день народження подруги в кафе "Черепашка". Додому її провів знайомий хлопець Ростислав. Попросив, щоб дівчина зі стаціонарного телефону викликала для нього таксі. Анна піднялася у квартиру, викликала машину й спустилася.
— Я просила, щоб вона не йшла на вулицю. Уже ж пізно було, — плаче мати. — Та хіба ж вона мене послухала? Курила біля під"їзду.
Додому Анна не повернулася. Мати подумала, що вона знову поїхала святкувати день народження подруги. Уранці почала обдзвонювати знайомих. Ніхто нічого не знав.
— Ми з Мішею пішли до ворожки, — згадує жінка. — Та сказала, що донька скоро вернеться.
До міліції Кравченко звернулася через шість днів. Оперативно-розшукову справу оформили ще за п"ять.
Знайшли Анну випадково. У підвалі будинку її помітила мешканка сусіднього під"їзду. На тілі напівроздягненої дівчини нарахували 27 ножових ран. Поряд знайшли чоботи, розряджений мобільник. У вухах Анни Кравченко були сережки, на пальцях — перстень. Зникла лише куртка з натурального хутра.
Дівчину поховали на старому кладовищі в Золотоноші у весільній сукні.
— Лежить наша Анічка біля моїх батьків. То було моє місце, а довелося віддати онучці, — плаче Ольга Приходько.
Більш як тиждень оперативники шукали вбивць. Містом ходили чутки, що це зробили цигани.
— Чого тільки не балакали, — зауважує Валентина Папинюк. — Ляпали навіть, що Аню вбила мати.
В убивстві підозрюють двох 19-річних солдатів строкової служби: Віталія з Кіровограда й Ігоря з Василькова Київської області. Вони служать у військовій частині Золотоноші. Того вечора хлопці утекли з казарми, випили, захотіли розважитися з дівчиною, яку побачили біля під"їзду. Погрожуючи ножем, завели до підвалу й там один із військових зґвалтував Анну. Вона сказала, що помститься хлопцям. Ті злякалися й убили Кравченко.
— І не могла вона змовчать? Друга просилася б відпустити, а Аня ще й пригрозила, — каже її бабуся. — Була б жива, якби не характер.
Кримінальну справу розглядатиме військова прокуратура. Солдатам загрожує довічне ув"язнення.
— Я кожен день молюсь Богу, щоб вони пожизнєнно сиділи й щоб кожну ніч їм кошмари снилися, — плаче мати загиблої.
4 
35413
Коментарі
1