— Поможіть, пожалуста. Нічого в жизні вже не хочу, хай тільки діток вернуть, — каже 33-річна Тетяна Ноур із села Бочманівка Котовського району Одеської області. Соціальні служби забрали в неї шістьох дітей.
Тетяна з чоловіком 45-річним Михайлом Яценком живуть в приватному будинку. Виховували шістьох дітей. Олені — 12 років, Олексієві — 7, Любові — 6, Олександру — 5, Миколі — 3, Павлові — 1,5 року.
— Ми не п'ємо, не куримо, не наркомани, хазяйство тримаємо, — говорить Тетяна. — Але не розписані. Спеціально не робили цього, щоб я получала гроші як мати-одиначка. Сначала отримувала тільки на старшу доньку, потім на свою біду рішила добитися, щоб платили і на других.
2005 року жінка пішла до сільської ради.
— Тоді з мене почали іздіватися, — продовжує. — То документи не хотіли брати, то виганяли. Дойшло до того, що сказали нікуди не рипатися, щоб щось не сталося. Я не вірила. То 2008 року прийшли до нас представники органів опіки. Хотіли забрати дітей. Чоловік вигонив їх, то його побили, забрали в міліцію. Дітей увезли. Я тоді почала дзвонити всім, кому можна. Додзвонилася Карпачовій, усе розказала. Дітей вернули. Чиновники аж зашипіли: "Зря ти це зробила".
У березні 2009 року Тетяну судили за невиконання батьківських обов'язків.
— Один суддя не бачив причини мене судити. Зробив самоотвод. Другий тоже. Так усім і сказав: "Я її судити не буду, бо вона замєчатєльна мама. У неї не з дітьми проблеми, а з чиновниками".
У червні торік Олена народила Павла. Два місяці її не випускали з дитячого відділення.
— Других мамочок пускали у двір, а мені сказали: рипнеся — дітей не побачиш. Сина не хотіли оддавати. По закону, якщо в батьків нема флюорографії, то дитину не мають права віддати. Ми з чоловіком її зробили. У день виписки Михайло приїхав із цвітами, я вділася, а мені кажуть: Павліка не віддамо, бо нема флюорографії. У чоловіка був мобільний — ми почали дзвонити куди тільки можна: депутатам, у приймальню Карпачовій, на всі гарячі лінії. Тут раз — наші флюорограми найшлися…
Відтоді, запевняє Тетяна, до них часто почали приїжджати комісії з перевірками.
— Тільки в мене стірка — так зразу провєрка. Діти граються в хаті, я стіраю на вулиці. Тут обязатєльно хтось заявляється і розказує мені, шо я за дітьми не дивлюся. 3 лютого приїхали знову. Я вискочила на минутку за молоком, приходжу, а в хаті повно людей. Міліція, соціальні служби, з сільської ради, фотографів нагнали. Відібрали діток. Я в прокуратурі на коліна падала.
Олену, Олексія та Любов відправили до Борщівської школи-інтернату в Котовському районі. Миколу та Олександра відвезли до Білгород-Дністровського дитячого будинку, Павла — до Одеського психоневрологічного будинку дитини №3 "Сонечко". Органи опіки подали на Тетяну до суду. Суд постановив не віддавати дітей, доки родина не створить необхідних умов.
— Діти кричать, що додому хочуть, що їм погано. А в мене серце розривається. Павліка унічтожили, — Тетяна починає ридати. — Старша дочка Лєна казала, шо його чимось накололи і повезли в психоневрологічний будинок. Мої дітки всі були здорові. І Павлуша родився здоровим, у 7 місяців сміявся і ножками дріботів. Ми з чоловіком їздимо його провідати. Перший раз його не показали, кажуть: нема флюорограми. Другий раз приїхали — заболів, кажуть. Коли на третій побачили, я злякалася. Схуд, руки опухли, не сміється, на іграшки не реагує, дивиться в одну точку.
У районній службі у справах неповнолітніх кажуть Тетяні створити необхідні умови.
— Ми не хочемо забирати їх в інтернати, — говорить Ірина Бочарова, начальник районної служби у справах дітей. — Хай Тетяна налагодить побут, і ми їх повернемо. Жінка ніде не працює. Їй виділили 300 гривень на ремонт дому, але вона його не зробила. У хаті немає порядку, діти брудні. Ми мусили забрати їх у цілях безпеки.
— Яка робота? — каже Тетяна Ноур. — Я з шістьма дітьми сиджу. Який ремонт можна зробити на 300 гривень? Іздіваються з мене, бо я пишу скарги і президенту, і в Генеральну прокуратуру, і Ніні Карпачовій. Да, може, в мене інколи й безпорядок. А що ви хотіли від шістьох дітей?
Тетяна Ноур із Михайлом Яценком сподіваються, що дітей їм віддадуть. Тоді переїдуть в інше місто.
2 
1
Коментарі
1