29 липня у Вінницькій обласній лікарні від опіків помер 10-річний Вадим Лемішевський із села Луги Чечельницького району. Він попікся, коли з братом-близнюком Олександром намагався відтворити трюк фокусника — "Вогняний подих".
— У середу, 25 липня, до нас приїжджав цирк, — говорить його мати Надія Лемішевська, 29 років. — Факіри показували всякі спецефекти. Сини прийшли додому, згадували. Казали, що дуже гарний фокус був з вогнем. Питали: "А то він в рота бензину набирав?".
Надія Лемішевська працює у сільській школі техпрацівником, її чоловік на заробітках в Одеській області. Жінка пішла на роботу, діти залишилися самі.
— Вони ніколи нічим не балувалися. Навпаки, все по хазяйству мені помагали. І корову в обід удоять, і курям насиплять, і свиням нарвуть, — плаче Надія Миколаївна.
Брати знайшли у коморі каністру з бензином. Вадим набрав його до рота, брат підпалив сірника.
— На Вадіку одяг і волосся загорілися. Саша став здирати з нього майку, а вона плавилася. Побіг кликати на допомогу. Спочатку Вадіка в райлікарню завезли, а потім направили на Вінницю. Саша, як узнав, що Вадік помер, сильно заплакав. Говорить: "Жити не хочу. Хочу до Вадіма". Вадімчик, бідненький, показував на груди, що його там пече. А ми не розуміли. Він усі муки терпів, сльозинки не проронив. Усе село збирало гроші на лікування. Моя сестра Люда мала приїхати, кров для Вадімчика здавати. Ми ж думали, все буде добре. В суботу була операція, пройшла успішно. Пересадили свинячу шкіру і частину його власної зі стегна. Все було нормально. Але на ніч температура піднялася та давлєніє підскочило. На ранок у неділю ми Вадімчика втратили. Тепер приїдуть не спасати синочка, а ховати.
Після операції дитина не говорила.
— До того шептав, питав, коли приїде папа, тьотя Люда. Всіх хотів побачити. Відчував, що востаннє. А в мене не було ніяких передчуттів, надіялися на краще. Тільки моя мама за два дні до трагедії подзвонила, питала, чи у нас усе нормально, бо їй поганий сон приснився.
31 липня Вадима поховали у рідному селі.
3 
1
Коментарі