В Умані на Черкащині відзначили 5784 юдейський Новий рік - Рош га-Шана. У 2023-му він припав на 15-17 вересня.
Приїхало понад 32 тис. паломників-хасидів. Щоб дістатися Умані вони платять тисячі доларів і витрачають на дорогу кілька діб. Їдуть до свого духовного лідера Раббі Нахмана, який похований в Умані.
Рабин Нахман – духовний лідер і засновник брацлавського хасидизму. Народився 4 квітня 1772 року в селищі Меджибіж, яке тоді було частиною Речі Посполитої, а нині це Хмельницька область. З юності праведник проводив час у молитвах, відвідував багато синагог.
З 1800-го жив у селі Медведівка, у місті Златопіль, селищі Брацлав на Вінниччині. 1810 року переїхав до Умані, де помер 16 жовтня. Відтоді його послідовники почали на юдейський новий рік приїжджати на його могилу, як він і заповідав. Над похованням рабина звели могильний комплекс, де віряни моляться та проводять свої обряди.
Кореспондентка Gazeta.ua побувала на святкуванні Рош га-Шана в Умані й поспілкувалася з місцевими жителями і паломниками. Дізналася, як проходить святкування та скільки витрачають хасиди, щоб приїхати в Україну.
МІНЯЙЛИ
Під кіосками неподалік ринку на сходах зібрався натовп. Чоловіки у чорних костюмах і білих сорочках обступили міняйла, що сидить на стільці зі стопкою гривневих купюр у руках. Тримає міцно й раз за разом швидко перераховує.
- Скільки даєте за долар?, - питаємо.
- Не знаю! Не обмінюю, - відвертає різко голову уманчанин і встає зі стільця.
В Умань на юдейський Новий рік приїхали тисячі паломників. Щоб розрахуватися в магазинах, вони вимушені обмінювати валюту. Цим зокрема користуються місцеві "віртуози", які за долар просять по 40-42 грн.
У центрі міста майже непомітно хасидів. Тільки в деяких магазинах або біля кавʼярень видно молодих чоловіків із пейсами - довгі незістрижені пасма волосся на скронях, або із ярмулкою на потилиці - куцою єврейською шапкою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ходила в одну церкву. Її Епіфаній забрав"- про що говорять і за кого моляться у храмах РПЦ в Києві
На площі біля парку місцеві підприємці встановили дитячі атракціони. У бік ринку поспішають уманчани з великими сумками, повними товарів. Дороги переповнені автівками, а ближче до базару стоять довгі затори. Узбіччя заставлені машинами, тому швидко проїхати майже неможливо.
Із магазинів обабіч дороги паломники виносять подушки, ковдри, побутову техніку. Підлітки роздивляються велосипеди, що продають на вулиці. Черги вишиковуються до кіосків з цигарками - купують по кілька пачок.
Сьогодні в Умані найбільш жвавий базарний день за весь рік. Ринкова площа переповнена наметами з різноманітним крамом. Техніка, прикраси, робочі інструменти, електроніка, одяг, хутро, картузи, продукти, товари для дому - усе можна знайти.
Прилавки під навісом заставлені кошиками з фруктами й овочами. Крам виставляють навіть на сходи й підлогу. Базар схожий на великий мурашник, де в різні боки й хаотично ходять паломники в пошуках вдалих покупок. Приходять хасиди різного віку - діти й підлітки з кудлатими пейсами, молодь переважно з короткими стрижками, одягнена у звичайний одяг, але з ярмулками на голові, дорослі - у традиційних сюртуках і високих капелюхах.
ЛЮДИ ЗАРОБЛЯЮТЬ
Під вікнами магазину майже біля виходу місцева мешканка продає домашніх тварин. У маленьких клітках причаїлися морські свинки, щурята й хомʼяки. Не сподівалася щось продати, але за день таки купили кілька звіряток, зізнається Світлана Віталіївна.
- Хасидів більше, ніж в прошлом году, - розповідає жінка і сварить пальцем хлопця у чорні ярмулці, який засовує руку у клітку до пацюків. - Вони приїжджають - і ковіду не бояться, і війни. Оце вони вже масово приїхали, бо сьогодні ж Новий рік. В основном зараз у готелях живуть, раньше знімали квартири, а зараз понастраювали для них ці синагоги, усі умови. Отам на Пушкіна їх найбільше.
Живуть і святкують паломники переважно на вул. Туристів, яка до перейменування була вул. Пушкіна. Там розташований могильний комплекс рабина Нахмана, до якого зʼїжджаються юдеї в день свята. На час приїзду хасидів місцевих туди майже не пускають, хіба тільки продавців.
- Почали звідти, викупають хати, усе. Там фактично місцевих уже не залишилося, - каже Світлана. - Там похований їхній наставник, внизу вулиці. Наші люди заробляють з них, багато працюють у їхніх синагогах або їдальнях - повари, уборщики, офіціанти. Але хасиди дуже багато смітять. Оце ідуть - а за ними срач. Після наших людей такого немає. У них діти грязні, такі є, що страшно дивитися. Є й хороші, чистенькі. Діти й подростки ходять, кривляться, а старші більше розуміють, змовчать.
Люблять купляти іграшки, як сувеніри везуть
Чоловіки розмовляють голосно, викрикують звуки задля забави й танцюють просто посеред проходів. Між собою говорять івритом, знають англійську і рідко - російську чи українську. Однак місцеві продавці, які не знають мов, навчилися розуміти паломників, навіть можуть пояснити щось на пальцях або жестами.
- Можна заробить, бо дуже масово вони купляють, - продовжує Світлана Віталіївна. - Іноді доводиться користуватися перекладачем. Дуже люблять купляти іграшки, як сувеніри везуть. Посуду раньше багато брати, а зараз уже не так. Видно, ті, хто на квартирах селився, то влаштовувались там. У них дітей - море, усе їм купують. Жінки на Новий рік не виходять, даже місцеві хасидки, що тут давно живуть, то виїжджають або сидять вдома.
Уманчани для паломників роблять націнку на товари, приймають плату навіть в доларах. Із купюрами у руках на ринку ходят навіть дітлахи.
- Наші люди після них убирають, живуть там сутками, наймаються на роботу й прибирають. Сьогодні будуть до ночі там, співатимуть - гудіння чути на все місто, - говорить наостанок Світлана і відволікається на покупця. Хоче купити морську свинку за 200 грн і клітку.
ЄВРЕЙСЬКЕ МІСТО
До вул. Туристів пішки йти близько кілометра. На перетині з вул. Садовою встановили шлагбауми й поставили бетонні блоки. Правоохоронці перевіряють у паломників і проїжджих машин документи, обшукують речі. На вулицю не можна проносити алкоголь, зброю й наркотики. Якщо подібне знаходять - одразу вилучають.
На тиждень Нового року в Умань зʼїхалися поліцейські, рятувальники й медики з усієї України. Живуть у місті понад тиждень, патрулюють дороги й вулиці, наглядають за порядком.
У так званий "Маленький Єрусалим" - єврейський квартал Умані - ідемо у супроводі правоохоронця. Чоловік приїхав із Одеси, із собою носить зброю, рацію й бронежилет. Жінкам сюди приходити небезпечно, запевняє. У період свята хасидам заборонено бачити жінок з розплетеним волоссям і непокритою головою, розповідає поліцейський. Щоправда з часом це правило для місцевих уже не діє, хоча й досі жінкам не можна проходити до могили рабина.
- Туди йти не можна, бо доведеться тікати, і мені разом з вами, - жартує правоохоронець.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Який вигляд зараз має найбільший смітник України та як живеться людям поруч із ним
Цьогоріч неприємних випадків з хасидами не було, хоча чоловік чув про напади на місцевих жінок у минулому. На єврейській вулиці заборонено розпивати алкоголь, бо торік хтось із паломників у ніч Нового року запустив салюти. Тепер же юдеї купують і розпивають міцні напої у місті, деякі переливають спиртне у пляшки з-під води, лимонаду чи соку.
Коли йдеш вулицею Туристів, важко повірити, що це справді Умань. Вивіски з написами івритом і англійською, невеликі будови й натовпи чоловіків у традиційному чорно-білому одязі переносять в маленьке єврейське місто. Обабіч дороги розкинулися ятки з їжею й напоями - торгують переважно юдеї. Уманчани продають сувеніри, продукти й іграшки. Користуються популярністю у паломників стартові мобільні пакети. Ними торгують ледь не на кожному кроці й просять $10 за один.
Тут пахне старим одягом і їжею. Гучні розмови, музика й співи зливаються в єдину мелодію - як у багатомільйонному місті. Хасиди співають єврейські пісні, танцюють під гітару навіть з раніше незнайомими людьми.
Час від часу повз проїжджають карети швидкої допомоги. Щоб пробратися крізь натовп, вмикають сирени. Загальний хаос доповнюють переповнені сміттєві баки, яких тут не так багато. На землі, куди не глянь, валяються пусті пляшки, пакети, коробки від піци й паперові склянки. Під ногами лежать бортики від піци, залишки їжі прилипають до підошви.
МОЛИМОСЯ ЗА УКРАЇНУ
Надворі роздають безкоштовні обіди - курячий шніцель з рисом або макаронами на вибір. Є автомати з напоями - усі бажаючі можуть скуштувати пунш, чай, молоко й каву, радше схожу за смаком на пофарбовану воду.
- Ми дали грошей, за все заплатили, але смітників дуже мало на таку кількість людей, - звертається до нас паломник у білій футболці й чорних тісних джинсах. Носить короткі пейси. Помітив здивування від кількості бруду.
32-річний Натан Охайон приїхав з Ізраїля, живе там від початку повномасштабного вторгнення. До того жив у столиці з дружиною, але через війну були вимушені поїхати. До Умані добирався більше 22 годин, зізнається.
- Із Кишинева просто сюди, - досить добре говорить російською хасид. - Живу у готелі, заплатив 450 доларів за ліжко на тиждень, усього нас четверо в кімнаті. Є дорожче, є дешевше, але в основному така ціна. Ображає, коли кажуть про сміття. Подивіться, скільки людей - а всього чотири контейнери, куди можна викинути. Звернулися до організаторів, щоб вирішити. Наймали у Києві фірму для організації, але не вистачає рук. Якщо пускати машину, щоб забирала сміття, то все одно проблема не вирішиться. Я розумію, що не все так, як хотіли б місцеві, видно, що дуже брудно. Але ще кілька днів свята, а потім ми все приберемо.
Чоловік займається власним бізнесом. В Умані допомагає з організацією свята й у їдальні. Після відʼїзду всіх паломників завжди прибирають вулицю, запевняє.
- Цього сміття не буде. А зараз важко людей знайти для роботи, бо війна. Наймав молодь переважно, кухарів, персонал, бо важко знайти людей у такий час. Це не звичайний час, бо триває війна. Страшно було їхати, але ми в Ізраїлі вже живемо в цьому більше 50 років. У нас завжди сирени, тому ми молимося за Україну. Хасиди люблять цю державу, хоч і інший менталітет. Ми не проти тримати все в чистоті, але не вистачає смітників.
Цьогоріч Умань відвідали понад 32 тис. хасидів. Приїхали з усього світу - Ізраїль, США, Європа.
За ці роки Україна дуже змінилася
- Я уже 20 років сюди приїжджаю. Ще з татом почав їздити, - згадує чоловік. - За ці роки Україна дуже змінилася, відчувається різниця з тим, коли був Янукович. Стало краще за Порошенка, а ще краще - коли прийшов до влади Зеленський. Як дізналися, що почалася війна - усі молилися за Україну, бо знаємо, що це таке. Не думали, що таке станеться у ХХІ столітті, що просто якийсь придурок вирішить почати війну.
Святкувати Новий рік в Україні після початку повномасштабного вторгнення стало в рази дорожче. Змінився курс долара, усе піднялося в ціні, каже Натан.
- Тільки квиток туди й назад на літак 1300 доларів - це мінімально без дороги в Україні. Плюс тут всі щось купують, витрачають гроші. Зайдіть на базар - у них там все смачне, що жодна людина не пройде повз. Мінімально можна на покупки 200-300 доларів витратити, а то й більше.
Святкувати приїхав із сином. Увечері разом підуть на молитву, а далі продовжать гуляння на вулиці.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Калюжі крові, страшні поранення та думки про "заморозку" війни: як медики працюють на "нулі"
Місць для сидіння й відпочинку для всіх не вистачає. Столи біля кавʼярень і їдалень переповнені, тому деякі сідають обідати просто на асфальт. Піцу тут продають по $5 за два шматочки, молочний коктейль можна придбати за $6. Сміття складають просто на столах і під стінку.
- Аж плакати хочеться, нічого не беруть, - каже місцева продавчиня. Торгує соками, цукерками й печивом. - Вирішила вперше спробувати, а торгівля не йде.
Її мати починає кричати, щоб мовляв не розмовляла, а більше працювала. Уманчани, які поставили свої ятки на єврейській вулиці говорити не хочуть. Відмовляються називати ціни на товари, які вочевидь дуже завищені. Просять не фотографувати й грубо відповідають на питання.
ДОРОГЕ ЖИТЛО
У ресторані на вул. Садовій розважаються більш заможні хасиди. Одягнені у брендовий одяг, палять кальян і замовляють пиво у пляшках. Смітник біля входу замотали червоною стрічкою. Навпроти шлагбаума біля автобусної зупинки у кавʼярні працює Ярослав Смирнов.
- Цього року трохи більше людей, ніж у минулому. Але в порівнянні з тим, що було два-три роки тому - то дуже мало. Приїжджало 50-60 тисяч паломників, - згадує Ярослав і взбиває молоко. - На вулиці їхній залишились ще уманчани, які не хочуть продавати житло своє, щоб заробляти гроші. Але багато будинків хасиди таки викупили. Чим ближче до могили - тим дорожче коштує житло. Але між ними і українцями не бачу різниці - так само є адекватні і не дуже.
Чоловік військовий, але згодився допомогти другу-хасиду у святкові дні в кавʼярні. Родина товариша живе в Умані вже багато років, має у місті власний бізнес. На час повномасштабного вторгнення виїхав за кордон.
- Багато років з ним спілкуємося. Залежить усе від того, хто звідки приїхав, - говорить Смирнов. - Європейці, що приїжджають - узагалі з нами різниці не бачу. Ті, хто з Ізраїля, теж поділяються на різні касти. Сьогодні спілкувався з одним - він військовий, дуже приємна людина. Багато хасидів живуть тут, навіть волонтерять, допомагають переселенцям. Організували евакуацію людей з небезпечних регіонів.
Місто тільки виграє на тому, що приймає паломників, впевнений чоловік.
Серед паломників дуже багато хороших людей
- Є туристичні збори, які йдуть в країну. Містяни мають заробіток і не тільки. Даже зараз от на вулиці стоїть бусік з Вінницької області. Привіз хасидів з-під кордону, щоб заробити грошей. Серед паломників дуже багато хороших людей. Кажуть, що євреї жадні, але я б так не сказав. Позаду сидить чоловік, купив каву - і залишив чайові в доларах. Вчора познайомився з хасидом із Франції, видно одразу, що європеєць. Знайшов собі готель у місті, щоб не переплачувати за житло на єврейській вулиці. Спитав, де гроші поміняти, як пройти. Потім знову вранці пив каву, такий усміхнений.
За тиждень Рош га-Шана, за словами Ярослава, місцеві можуть заробити місячну зарплату.
СВИНЕЙ ХВАТАЄ
Після 20:00 міський транспорт уже не їздить, тому дістатися з одного кінця Умані в інший можна тільки пішки або на таксі. Більшість водіїв сьогодні чергують біля вʼїзду на вул. Туристів, але запевняють, що за поїздку беруть те, що нарахував лічильник.
- Євреї рідко чайові залишають, - розповідає Олександр Іванович, на вигляд 55 років. Прізвище називати не хоче. - Мені зашибісь, що вони приїжджають, бо я там живу.
Раніше Олександр працював у столиці, але згодом вирішив повернутися у рідне місто. Зараз працює таксистом, а на юдейський Новий рік здає спальні місця у своєму будинку хасидам. Чоловік один із небагатьох, хто не продав нерухомість на єврейській вулиці. За ліжко просить $250 за тиждень.
- Коли тільки починалося, то за ніч з удобствами брали п'ять доларів. Потом почали перестраюваться, жиди начали нагліть. Наші самі виноваті, бо раньше хасиди приїжджали і були раді розкладушці, одіялу й подушці. Зараз вони обнагліли до прєдєла - їм треба матраци, біла постєль, яку вони за пʼять минут роблять чорну. Коли готовишся, то з хати виносиш фактично все, бо нема, де ставить кроваті. А у мене жив француз з німцем, то заставили коври положить назад. Так само, як і між наших тоже свиней хватає.
Коли приїжджають паломники, чоловік за тиждень може заробити від 6 до $10 тис. Площа його будинку на вул. Туристів - 90 кв. м, заселяє більше 20 паломників щороку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Усі рано чи пізно будуть на фронті" - про що українці говорили біля спаленої техніки РФ
- Хасиди скуповують будинки у місцевих, предлагають великі гроші, - зізнається Олександр. - Я би продав теж, за тисяч 400 доларів. Їм хата не треба, вони хочуть землю. Купляють територію і строять готелі, щоб на своїх же зароблять. У мене сусід років пʼять уже хоче продать. Начинав він з трьохсот тисяч доларів, а йому давали двісті - не захотів. Потом сказав сімсот, давали пʼятсот. Я кажу: "Юра, ти так до лімона дойдеш". І він дійшов - і почалась війна. Зараз поки не купляють, бо війна. Бояться, що куплять, а туди щось прилетить.
Після відʼїзду паломників чоловік робить в будинку генеральне прибирання. Часто доводиться щось лагодити.
- Був у мене один хасид, так його діти побили скло в дверях туалета, плафони, зламали дверну ручку. Вони правда все компенсували. Люблять українців, ніколи нічого поганого від них не чув. Вчора зустрів одного, ніяк не міг зрозуміти, де його бачив. А потім згадав, що жив у мене кілька років тому. Зараз в Іспанії, на пенсії. Коли відʼїжджав, то ми з ним так напилися - ох. До народу вони харашо ставляться, але є погана риса одна, думають, що коли бабки заплатили, то можуть робить, що хочуть.
Паломники харчуються переважно у їдальнях. Більш заможні привозять із собою власних кухарів, які готують їм вдома з куплених у місті продуктів.
- Багато серед євреїв бізнесменів. Тут відкривають свої ресторани, готелі, каже наостанок чоловік і зупиняє таксі за адресою.
Паломники пробудуть в Умані ще кілька днів. До того часу у місті чергуватимуть правоохоронці і працюватиме базар.
2 
1
Коментарі