В ніч на 14 листопада Росія обстріляла дев'ять із десяти районів Києва. У столиці щонайменше шестеро загиблих та 35 поранених. Найбільше жертв - у Деснянському районі, де ще тривають пошуково-рятувальні роботи. Під ударом опинилися Голосіївський, Дарницький, Деснянський, Дніпровський, Оболонський, Подільський, Святошинський, Солом'янський і Шевченківський райони. Пощастило лише Печерському.
Відомо про щонайменше 36 поранених: серед них вагітна жінка та 10-річна дитина. Місто було під масованою атакою "шахедів", крилатих і балістичних ракет.
У багатоповерхівці поблизу Академмістечка уламок пробив фасад та спричинив загоряння. В сусідніх будинках вибуховою хвилею повибивало пластикові вікна та двері, у дворі - понівечені автівки, уламки бетону й розбитого скла.
Як кияни оговтуються після нічного обстрілу дізнавалася кореспондентка Gazeta.ua.
НАСЛІДКИ АТАКИ
На верхніх поверхах багатоповерхівки на проспекті Палладіна обвуглені стіни, вибиті рами та провалля замість балконів. Уламки вікон звисають на арматурі.
У дворі - понівечені автівки, зламані гілки, шматки утеплювача, скло і пластик від віконних рам. Тротуар густо всіяний дрібними уламками иа шматками металу.
Поряд уже встановлені намети. Місцеві звертаються до штабу поліції для фіксації руйнувань. Працюють волонтери, благодійники та психологи.
Біля зони з інструментами та будматеріалами стоїть Артем Ленков - молодий волонтер у касці та захисних окулярах. На куртці емблема "Київські Кажани", на ремені - рація. Каже, що їхня команда на місці від самого ранку й координує роботу разом із кількома іншими волонтерськими об'єднаннями.
- Наші волонтери та координатори були тут десь із 8:30. Ми почали огляд локації, оцінку масштабу робіт, і як тільки з'явився матеріал і вільні руки - одразу взялися до роботи, - каже Артем.
Чоловік показує на купи битого скла, пакети з відходами та складені осб-листи. Волонтери забивають вікна, допомагають мешканцям піднімати матеріали на поверхи та замітати уламки.
- Насамперед ми прибираємо будівельне сміття, бите скло, зашиваємо вікна плівкою, ОСБ чи фанерою, - розповідає Артем. - Іноді робимо маленькі ремонтні роботи - наприклад, коли вікно погано відкривається. Це дрібниці, із якими може впоратись волонтер із досвідом. Також даємо рукавички, розхідники: шурупи, цвяхи, мішки.
Робота у дворі кипить, люди очікують листи фанери потрібних розмірів, щоб забити вікна. До намету поліції підходять люди і заповнюють бланки про пошкоджену власність.
- На локації працює не одна наша організація. Ми разом з іншими командами маємо спільний інвентар і певні запаси розхідних матеріалів, - додає Артем. - Люди можуть підійти, попросити рукавиці, цвяхи чи мішки, якщо хочуть прибрати у себе самостійно. Але часто після таких емоційних подій людям складно щось робити самим - тоді ми вже беремо роботу на себе.
Серед волонтерів є і дорослі, і підлітки. Дехто приходить з сусідніх будинків. Артем розповідає, що долучаються небайдужі, щоб допомогти своїм сусідам.
- Люди приходять самі, навіть ті, у кого вдома все ціле. Кажуть: "Можемо допомогти, дайте роботу". І вони стають разом з нами прибирати двір, зашивати вікна, носити плити. Небайдужих багато, - зізнається волонтер. - Найчастіше в нас просять ОСБ або фанеру, щоб забити вікна. Бо вже холодно, скоро зима. Влітку люди частіше просять плівку, а от восени й узимку - фанеру.
ВИБИТІ ВІКНА
На асфальті біля під'їзду розкладені десятки плит - волонтери їх міряють, нарізають і підписують кожну квартиру окремо. Поруч стоять люди, загорнуті в куртки, хтось із пакетами, хтось із дитячими візочками. Усі чекають своєї черги, коли їх покличуть.
47-річна Юлія мешкає в будинку, у який влучив уламок. Стоїть біля під'їзду, в руках тримає шматок жалюзі зі своєї квартири, які вибило надвір вибуховою хвилею.
- Це сталося о третій годині дванадцять хвилин. Я була в квартирі. Спочатку літали ракети, їх збивали, і всі сусіди бігали вниз в укриття, - розказує жінка, притискаючи до себе жалюзі. - Потім усі наче заспокоїлися, повернулися, бо сказали, що вже дрони, що це не так небезпечно. Я не ховалась у підвалі, була в коридорі біля ліфта. Почула дуже багато вибухів - по звуку було зрозуміло, що летить шахед і його збивають. І коли його збили, уламки потрапили прямо в квартиру на 19-му поверсі. Там від квартири нічого не залишилось.
Будинок має 23 поверхи, квартира Юлії - на 21 та 22-му. У її помешканні вибило вікна й двері.
- Є люди, які постраждали, але, слава Богу, усі живі, - додає. - Пожежа була на 19-му, хлопці дуже швидко піднялися й загасили все вогнегасниками, без води. Зробили швидко. Світло в будинку загалом є, зараз просто стабілізаційні відключення, ліфти не працюють.
Юлія говорить повільно й каже, що досі не може оговтатись від нічних подій.
- Ніяк такого не очікувала. Для мене це повний шок, я ще не можу прийти до тями. Мене врятувало те, що я була не в квартирі, а відчинила двері й стояла в коридорі, говорить Юлія. - Бо у сусідки двері заблокувало, вона була в квартирі - там були проблеми, ледве вийшла. До такого неможливо бути готовим, коли ти бачиш, що на тебе летять усі вікна, вся квартира. Це страшно, і не дай Боже нікому таке пережити.
Юлія вважає, що удар був спрямований не лише по енергетиці, а й по цивільних. Щоб залякати людей, каже.
- Щоб не було спокійного життя, і люди боялися жити, дітей у школу водити, на роботу ходити. Щоб під час тривог усі ховалися, а краще взагалі виїжджали з країни. Але ми українці, ми за Україну і тримаємось до останнього. Ви ж бачите, як усі зібралися: і напої, і їжа, і допомога, і вікна роблять.
У її дворівневій квартирі, каже, вибило 21 віконну раму, разом із дверима - усе, що виходило назовні, тепер зруйноване.
- Жодного вікна тепер - і як жити? Кажуть, що мають щось компенсувати, - пояснює Юлія. - Запрошують звертатися в штаб, до поліції, писати звернення, щось має бути на відшкодування. Я не знаю, які це будуть суми, яка буде допомога. Поки головне, що все відкрито і допомагають закрити хоч ці всі дірки.
Через зруйновані вікна й відключення електроенергії мешканці верхніх поверхів опинилися в особливо складних умовах.
- Я не можу сказати, що адаптувалась до відключень. У мене високий поверх. Усе життя пристосоване до того, як працюють ліфти. Ти маєш виходити й повертатися так, щоб вони їхали. А в будь-який момент можуть вимкнути світло, зупинити ліфти, і невідомо, як добиратися. Відсутність води для мене не проблема, без світла теж можна пережити. Але фізично підніматися пішки на 21-й поверх дуже складно. Люди ось тільки недавно зробили ці фасади, а зараз все відлетіло. У нас вхід у підʼїзд якраз з того боку, де приліт. Коли ми всі вибігали на вулицю, уламки летіли прямо на голову.
НЕБАЙДУЖІ ЛЮДИ
Біля столу, де волонтери роздають будматеріали, стоїть психолог благодійного фонду "Рокада" Олександр Берьозка. Мобільна бригада приїхала до будинку одразу після вибуху, щоб допомогти людям тимчасово затулити вікна й зорієнтуватися, що робити далі.
- Ми надаємо екстрену допомогу після прильотів, щоб люди могли закрити тепловий контур. Видаємо матеріали для ремонту. Також у кожній мобільній бригаді є психолог і соціальний працівник, - розказує Олександр. - Він може надати консультацію, куди людині звертатися, як оформити відшкодування чи зафіксувати пошкодження. Люди часто просто не знають, що робити. У першу чергу ми реагуємо на запити. Якщо вони самі підходять - надаємо підтримку за протоколами першої психологічної допомоги.
За даними рятувальників і поліції, у будинок влетів уламок збитого російського дрона. Він пробив фасад на верхніх поверхах і спричинив пожежу, яку вдалося оперативно загасити.
- Тут, на щастя, обійшлося без загиблих. Руйнування - відносно помірні. Часто буває, що ми приїжджаємо, а там немає цілого під'їзду або половини будинку. Тоді є жертви, загиблі, - ділиться чоловік. - Один раз я працював майже поруч із місцем, де проходила ідентифікація тіл. Рятувальники постійно діставали тіла й приносили у зону, де близькі мали упізнати рідних. Під час самої ідентифікації працюють психологи ДСНС та поліції. Ми допомагаємо всім іншим - тим, хто очікує, хто не знає, куди себе подіти. Там дуже висока концентрація горя може бути на одному квадратному метрі.
Попередньо відомо, що загиблих у цьому будинку немає, однак декілька людей зазнали легких травм. Основні руйнування - пошкоджені квартири на 19-23 поверхах, вибиті шибки та деформовані балкони.
Рая стоїть біля під'їзду будинку, кутаючись у синій пуховик. Капюшон накинутий на голову, у правій руці тримає пакет із документами. 70-річна киянка живе з протилежного боку проспекту. У її квартирі повилітали вікна на балконі і в лоджії.
- Я прокинулась саме від того, що вилетіли шибки, - каже жінка спостерігаючи за роботою волонтерів. - Не спускалася вниз, бо сама живу. Така хвиля була потужна! На кухні вазон упав, баночка з кавою теж скотилася підвіконням.
Жінка чекає вже дві години. Самотужки донести плити ОСБ не зможе, але волонтери пообіцяли допомогти.
- Хлопці молоді - поріжуть, підвезуть, заб'ють. Світла у нас немає - з 14:00 мали вимкнути до шостої, - розповідає Рая. - Говорять, що піднімуться і закриють усе. Балкон повибивало, шибки повилітали, почало трусити - дуже холодно стало. Страшно було…
Після вибуху жінка стала під капітальною стіною, боялася другого удару. Під час тривог не спускається вниз.
- Я під головну стіну стала, не знаю, помагає чи ні… Але так хоч якось спокійніше, - пригадує Рая. - Та хто ж його знає, скільки вони ще будуть бити по наших будинках. Це ж усе залежить від того Євросоюзу, від Америки, від Трампа. Він усе тягне, тягне… Говорить, що діток убивають, а рішень усе нема. Санкції треба бистріше, щоб вони діяли. Півроку пройде, поки вони хоч якось подіють. А скільки людей щодня погибає! І діток, і всіх…
Рая зітхає та знову притискає пакет до грудей.
- Он скільки всього повилітало! Добре, що тут ніхто не загинув. А скільки в Одесі, в Запоріжжі, у Харкові, у Сумах - ужас, - наостанок додає вона. - І все говорять, що в них усе закінчується, а в них наче ще більше озброєння. Їм допомагають, санкції обходять. І от так кожен день…
2 
1
Коментарі