Адмінреформа у Полтавському районі проходить вибірково - голова райради

Найбільший здобуток цього року - ми зберегли усі 14 комунальних закладів району. Зокрема, "Методичний сервісний центр з обслуговування закладів освіти Полтавського району". Дорого обходяться бібліотеки, які є майже в кожному селі. Не закрили жодної.

Працівники нашого Центру соціального обслуговування доглядають самотніх людей похилого віку у селах. Донедавна у штаті було 105 осіб. Після утворення об'єднаних громад майже третина перейшли на роботу туди, залишилося 75 чоловік. Також утримуємо комунальні заклади культури у сільрадах.

Ще один здобуток у тім, що вдалося зберегти людські стосунки з новоутвореними громадами та їх керівниками. Договори на участь ОТГ у фінансуванні районних об'єктів таки укладаємо. На утримання Центру первинної медико-санітарної допомоги хтось додає кошти на ліки, хтось — на енергоносії. Об'єднані громади гуртом утримують сільських стоматологів. Угоди з ними підписую чи не щодня. Як це вдається? Я ж на посаду не з неба впав. Є особисті зв'язки, що склалися давно. Знаходимо компроміси.

Після створення 5 об'єднаних громад районний бюджет втратив половину коштів. Першими об'єдналися і забрали гроші у свої бюджети потужні сільські ради, що були донорами району — Щербанівська, Терешківська, Коломацька, Калашниківська. Тепер податок з доходів фізичних осіб заходить у районний бюджет лише з 14 сільських рад. При цьому на повне утримання громадам ми передали тільки школи. Та два соціальних заклади - лікувальні центри для пенсіонерів у Терешках і Щербанях.

Дольова участь ОТГ в утриманні районних комунальних підприємств, інших проектах ще не відпрацьована. І законом чітко не прописана. Виходить, що їх треба утримувати за рахунок отих 14 маленьких сільських рад, що виявилися не надто цікавими для об'єднання. Простий приклад: державні реєстратори обслуговують і мешканців ОТГ також, а за тепло в їхніх кабінетах платить районний бюджет. Ми фактично оббираємо пенсіонера з Супрунівки чи Кротенків. Але тамтешні люди також хочуть жити гідно, отримувати медичну допомогу, інші послуги. З іншого боку, якби я був головою ОТГ, я б, напевне, вчинив так само. Говорю, як кандидат наук із державного управління. Тепер на утримання центральної районної лікарні об'єднані громади дають гроші тільки на енергоносії та перераховують субвенцію по кількості пролікованих пацієнтів. А район у цьому році закупив лише комп'ютерів для лікарні на 800 тисяч гривень. Щоб заклад зміг вижити в умовах медичної реформи, треба запускати телемедицину — запис на прийом через інтернет, ведення електронних карточок пацієнта та іншої документації. Є проекти з енергомодернізації лікарні, реанімаційних заходів. Тут районний бюджет сам не впорається.

Медична реформа передбачає зменшення кількості лікувальних закладів. Щоб така доля не спіткала нашу районну лікарню, зробили чимало. Про комп'ютеризацію вже сказав. Величезні кошти вклали у саме приміщення. Кілька років руйнувалася добудова до неї, а бюджети вищого рівня не хотіли допомогти. Район власним коштом її таки відремонтував, прибудував двоповерхове крило. Тепер там лабораторія, діагностика, гінекологічне відділення. У нас - одне з кращих пологових відділень. Харчуються пацієнти районної лікарні набагато краще, ніж в обласній. Усе це — за рахунок своїх доходів. У Полтавській ЦРЛ сильна хірургія - проводиться більше тисячі операцій на рік. Торік ми купили туди лапароскопічну стійку за 4,5 мільйона гривень. Тепер хірургам простіше оперувати, пацієнти відновлюються швидше.

Зарплата сімейних лікарів залежатиме від кількості укладених із пацієнтами декларацій. Так передбачено медичною реформою. Платитиме ці гроші Національна служба здоров'я після підписання з нею угоди. Районний Центр первинної медико-санітарної допомоги перейшов на новий принцип оплати праці з 1 жовтня. Наприклад, у Супрунівці перші зарплати сімейному лікарю "по-новому" перевищили 10 тисяч гривень. Це якщо є стаж, вища категорія і укладено 2 тисячі декларацій з пацієнтами.

Інша справа, що Полтавський район, як і Кременчуцький, перебуває в нерівних умовах проти решти районів області. У нас немає районного центру. Обслуговувати мешканців міста чи селища, які живуть компактно, набагато дешевше, ніж селян. Амбулаторії чи приватному лікарю з ліцензією Національна служба здоров'я за кожну декларацію перераховуватиме в середньому 340 гривень. Але витрати на сільського жителя значно більші. Маємо в районі 149 сіл, 24 амбулаторії, 34 ФАПи. Треба утримувати 36 автомобілів. Тих 340 гривень не вистачить і на пальне.

З кадрами у селах теж важче. Три найвіддаленіші амбулаторії — у Валках, Василівці та Судіївці - досі без лікарів. Є гарний середній медперсонал, у Валку - чудова амбулаторія. Але молодь працювати там не погоджується, як ми її не заманюємо. Лікар із Гожулів обслуговує мешканців Чорноглазівки й Валок, свої дві тисячі декларацій вже уклала. І частина людей, як то кажуть, "не втовпилися": позалишалося в селах де 200, де 300 людей. Можна б укласти декларації з лікарем із Пальчиківки, але їздити туди доведеться через Полтаву. Це нелогічно. Я пропоную зробити кабінет на трьох-чотирьох сімейних лікарів у районному центрі ПСМД, щоб мешканці цих сіл їхали одразу в Полтаву.

Медична реформа не передбачає існування ФАПів. Їх треба було закрити ще торік. Натомість пропонується в селах із 750 мешканцями мати пункти здоров'я, куди лікар буде приїжджати двічі на тиждень. Про села, де живе 200 чоловік, медична реформа мовчить. А в нас є села й по 40 мешканців. Крім того, не виписаний механізм, як сімейному лікарю піти у відпустку чи на лікарняний. Окрема тема — якість лікування та вік лікарів. Недавно проводжали на відпочинок 79-річного педіатра. Замінити його ніким. Багатьом лікарям - за 60, - Михайло Михайлович показує товсту брошуру із закладками й помітками жовтим фломастером. Це "Операційне керівництво системою медичної допомоги". Каже, що перечитує її вкотре, але багатьох відповідей немає. - Невигідні у селах аптеки. Наприклад, у Степному живуть півтори тисячі людей. Але приватний підприємець свою аптеку мусив закрити, бо очікуваного прибутку не дає. Як тимчасовий вихід, пропоную мінімальний набір ліків продавати в амбулаторіях.

Дороги дійсно погані. Доки був свій райавтодор, мені кожного ранку доповідали, які бригади де працюють. І їх вдавалося латати. Де — ямково, де - більш капітально. Зараз частину доріг передано на баланс сільських рад. Частина "висить у повітрі". Ті, що були у віданні Служби автомобільних доріг, тепер передані облдержадміністрації. Обласна адміністрація, як я вже казав, будує аеропорт, ремонтує сесійну залу обласної ради. Це при тому, що Полтавський район є одним із найбільших донорів обласного бюджету. Як використати ці гроші, з нами не радяться. Залишається шукати сторонніх партнерів. Найбільш порядний - Укргазвидобування. За соціальними угодами підприємство перерахувало районному бюджету більше 15 мільйонів гривень. Їх витрачали і на ремонт доріг.

Влітку цього року ми першим в області перебрали на себе право проводити конкурси серед перевізників. Уже пройшло два чи три. Але перевізників недостатньо, на приміські маршрути їх знаходити важко. Бо міські набагато вигідніші. Наприклад, взяти маршрут у Нестеренки умовляли перевізника більше місяця. Тепер вирішили пропонувати рентабельні й менш рентабельні напрямки в парі. Але більшість перевізників ще працюють за старими умовами. На відміну від міської ради ми не можемо впливати на розмір тарифів. Так передбачає законодавство. Але хоча б затверджуємо графік руху. Звісно, не кожен перевізник зрадіє пізньому вечірньому рейсу. Але наші люди торгують у кіосках і магазинах Полтави до 20-ї години, чимось мусять добиратися додому.

Михайло Кононенко розгортає велике паперове "простирадло", розліноване на клітинки. Це — проект бюджету-2019.

Вступаємо у нову фазу адмінреформи — об'єднання районів. Полтавська область у цьому процесі буде першопрохідцем. Проект відповідного закону вже розглядається у комітетах Верховної Ради. Думаю, незабаром він "вистрілить". 5 грудня на форумі в Києві слухав прем'єр-міністра. Із 490 районів в Україні залишиться 100. У Полтавській області з 25-ти залишиться чотири: Полтавський, Кременчуцький, Миргородський і Лубенський. Полтавський стане найбільшим в області й одним з найбільших в Україні. При цьому треба не втратити кваліфіковані кадри. Бо внутрішні резерви для інвестицій вичерпали, доведеться залучати зарубіжних інвесторів. Статистика свідчить, що багато українських підприємців згортають діяльність.

Заклали тільки зарплату бюджетній сфері - для 5 тисяч людей, утримання територіального центру, який обслуговує сотню пенсіонерів, енергоносії, підвіз дітей, харчування учнів початкових класів, пільгові перевезення, бібліотеки. Це - бюджет проїдання. Капітальні видатки можливі хіба що за рахунок перевиконання.

На наступний рік плануємо 75 мільйонів гривень власних надходжень. З них будемо утримувати усю інфраструктуру, фінансувати місцеві програми. Остаточна цифра бюджету буде в рази більшою. Із держбюджету надійдуть медична та освітня субвенції (зарплати вчителям та лікарям 14-ти сільських рад. - Газета), кількома траншами прийдуть гроші на соціальний захист. Отих "соціальних" грошей на відшкодування субсидій мешканцям 14-ти сільських рад буде близько 150 мільйонів. За статистикою виходить, начебто районні бюджети фантастично багаті.Однак 150 мільйонів - "транзитні", вони прийдуть і одразу попрямують на розрахунки за спожитий газ, електроенергію, тепло.

Проживати наступний рік будемо за 75 мільйонів. Пам'ятаю роки, коли бюджет був значно скромніший. Половину зазвичай витрачали на утримання закладів освіти, третину — на медицину. І лише 10 відсотків на соціальний захист. Тепер на соцзахист треба удвічі більше, ніж усі власні надходження. З кожним здорожчанням енергоносіїв - субсидій потрібно більше. Грошей на їх виплату з держбюджету надходитиме більше. Цифра зростатиме. Але багатшими не станемо.

Місцеві програми профінансуємо поки що на перший квартал 2019 року. Закладаєм на програму підтримки сільської медицини 2 мільйони гривень — на енергоносії та медикаменти. На програму підтримку спорту — 200 тисяч — на проведення змагань із футболу, волейболу, чемпіонати, інші заходи дитячо-юнацької спортивної школи. На підтримку ради ветеранів — 100 тисяч гривень. На проведення заходів, передплату преси, проведення різних заходів. 30 тисяч закладаємо на квартал на матеріальну допомогу учасникам АТО. Місцевих програм багато. Профінансуємо ліки для пацієнтів, що потребують гемодіалізу, людей з інвалідністю по зору.

Наприклад, у Новоселівській ОТГ, яку спільним рішенням 5 сільських рад створили ще 2 роки тому, вибори досі не призначені. З незрозумілих причин губернатор Валерій Головко не робить подання до ЦВК. Були суди, втручалася ОБСЄ - але виборів досі нема. Так нівелюється ідея добровільного об'єднання. Натомість у об'єднаних громадах, що влаштовують обласну державну адміністрацію, все проходить добре.

Про мене багато писали, начебто я — великий противник децентралізації. Неправда. Всі українські новації підтримую. Але я — за розумну децентралізацію. Бо справжня мета реформи - не механічне об'єднання сільрад, а наближення послуг до людини. Щоб комфортніше стало мешканцям, а не чиновникам чи орендарям землі. Це дуже болюча тема. Неправильно, коли громади об'єднуються "під когось" - під землевласника чи велике підприємство, що наповнює бюджет ОТГ. Або навіть під "прохідного" голову громади. Я бачу в районі щонайбільше чотири потужні ОТГ. Зі зручним сполученням, економічними перспективами, сприятливими умовами для ведення бізнесу. Географічно центри таких громад могли б бути у Щербанях, Терешках, Новоселівці, Супрунівці.

Я мешкаю в найближчій до Полтави Щербанівській ОТГ. Не можу сказати, що в житті моєї сім'ї чи сусідів щось сильно змінилося. Робочих місць немає. Якщо молоді батьки щоранку їдуть працювати у місто - напевне й дитину в школу віддадуть туди. Сімейного лікаря шукатимуть там же. Ми зробили аналіз по відшкодуванню за дитячі путівки, висновок невтішний: близько половини дітей району навчаються в місті. Державна освітня субвенція на них також пішла до міського бюджету.

Натомість Супрунівка досі залишається центром сільради. Жодна ОТГ до її високих показників не дотягує. Не лише по медичній амбулаторї, де в лікаря пристойна зарплата. За свої гроші проклали 4 кілометри дороги до Полтави. Найкращий будинок культури — там. Біля нього красивий парк, є де відпочити мамам з дітьми.

Після створення об'єднаних громад,районний бюджет відчутно зменшився. Але інфраструктуру утримувати треба. У Бричківці гарне шкільне приміщення, в ньому навчається всього 40 школярів. Утримання однієї дитини на рік районному бюджету коштує 70 тисяч гривень. За такі гроші усі предмети можна вивчити з репетитором. У Степному утримуємо будинок культури на 450 місць, музей рушника. Чудова школа в Тахтауловому, але дітей - недостатньо. Таких прикладів дуже багато.

Міцного здоров'я. Щоб його вистачило поки реформи почнуть приносити відчутні результати. Щоб у сім'ях був спокій і затишок.