



Галина Чайка із села Рунівщина Полтавського району вишиває наволочки на подушки, сорочки, рушники. Почала займатися 15 років, коли вийшла на пенсію. Має 40 робіт.
На вишивках майстринях зображає квіти - маки, незабудки, фіалки, волошки. Також — колоски, калину, голубів.
"Візерунки роблю на свій смак. Стараюся не повторюватися. Мої роботи - як картина. Можна вішати на стіну в рамочку. Років 15 тому був дефіцит на викрійки та узори. Згодом в Полтаві бабки стали торгувати журналами для вишивки. Зараз користуюсь інтернетом. Заготовок у магазинах повно", - розповіла Галина Опанасівна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Наче у казці: майстер прикрасив село бетонними скульптурами
Найбільше подобається вишивати наволочки.
"На першій вишила фіалки. Далі були маки, чебурашки, лебеді. Сідаю до діла вечорами, бо в селі багато справ - город, порання біля худоби. Взимку виділяю більше часу. Однак очі вже не ті. Як довго сиджу - починають боліти. Наволочку вишиваю за два тижні, іноді за місяць", - зазначила жінка.
Серед улюблених робіт — весільний рушник із написом "На вірну любов". На ньому закохані голуби у червоних, оранжевих і рожевих маках. На іншому рушнику із написом "На щастя, на долю" розмістила дуб, калину і два кільця. Це символи чоловіка й жінки. Є рушник із лебедями. Його хоче віддати на весілля меншому синові Віктору. Він ще неодружений.
Чоловік майстрині Володимир Євдокимович спочатку не розділяв захоплення дружини.
"Буває, сховаюсь і тихенько голкою працюю. Тільки ягідку закінчу, Володимир гукає - скільки можна сидіти? Чого сердиться - не розуміла. Все ж зроблено по господарству. Мабуть, хотів уваги. А потім заспокоївся. Як не сиджу за ділом - питає, чого не вишиваю. Роботи почали подобатися, хоч він і скупий на похвалу", - додала Чайка.
Донька майстрині Лариса Гресь теж вишиває.
"Вона 15 років пропрацювала контролером у жіночій виправній колонії. Вийшла на військову пенсію і взяла з мене приклад. Спочатку питала: як ти рахуєш стібки? Але потроху стало виходити. Лариса вишила своєму старшому синові Віталію на весілля три рушники із лебедями й квітами", - підсумувала жінка.
Тетяна Лісоколенко із села Тахтаулове Полтавського району почала вишивати ікони, коли захворів її дід.
Коментарі