Ексклюзиви
Субота, 04 травня 2019 23:44

"Просив його не повертатися на війну. Не послухав"

  Бійця ООС Юрія Коновода (на фото праворуч) поховали в селі Ланна Карлівського району на Полтавщині. 23 квітня його застрелив снайпер біля селища Південне на Донеччині
Бійця ООС Юрія Коновода (на фото праворуч) поховали в селі Ланна Карлівського району на Полтавщині. 23 квітня його застрелив снайпер біля селища Південне на Донеччині

Бійця Юрія Коновода застрелив снайпер

26 квітня у селі Ланна Карлівського району на Полтавщині поховали 54-річного Юрія Коновода, бійця 24-го штурмового батальйону "Айдар" 53-ї окремої механізованої бригади Збройних сил. Мав позивний "Учитель". 23 квітня його застрелив снайпер біля селища Південне поблизу окупованої Горлівки на Донеччині, у зоні проведення операції ­Об'єднаних сил.

Противник під прикриттям ­стрілецької зброї намагався вийти в смугу ­забезпечення. Юрій Коновод ­помітив ­переміщення, з побратимами відкрив ­вогонь, примусивши противника відступити. Окупанти посилили обстріл взводного опорного пункту з великокаліберних кулеметів і снайперської зброї. Одна з куль влучила в Юрія Коновода.

Батьки загиблого приїхали до Ланни з Луганщини. Юрій навчався у Полтавському педінституті на історика, служив в Афганістані. За направленням поїхав учителем історії до Зачепилівки Харківської області, де працював 30 років. На початку 2015-го пішов в АТО.

З Юрієм Миколайовичем прощаються на подвір'ї храму Олександра Невського в Ланній. Від церкви труну проводжають сотні людей. На небо насуваються темно-сірі, мов зі свинцю, хмари. За заповітом, покійного ховають на сільському цвинтарі, біля могил батьків.

Велике впорядковане кладовище простягається у полі. На могилах багато насаджених живих квітів.

— 1984 року ти повернувся з Афганістану. Пішов у педагогічний інститут, щоб навчати дітей історії, розповідати про захисників нашої землі. Багато дітей тебе знають і поважають, бо ти був хорошим учителем, — говорить біля труни 57-річний Сергій Злидень, голова Зачепилівської районної організації ветеранів Афганістану.

Здається, що Юрій Коновод дивиться теплим поглядом із портрета, перев'язаного чорною стрічкою.

— Із Юрієм ми маже одночасно почали викладати історію в школі. Це був 1989 рік. Коли в Україну прийшла війна, без роздумів відклав конспекти й підручники, рушив захищати Батьківщину, — бере слово 53-річний Юрій Буланов, директор Зачепилівської школи.

— Юрочка — славний син своїх батьків, України. У школі був звичайним хлопцем, любив грати у футбол, — долучається 63-річна Надія Кудрявцева, директор Ланнівської школи.

Отець Олександр Немеш читає молитву. Родичі загиблого припадають до нього, цілують у чоло. На вітрі тріпочуть синьо-жовті прапори. Після прощальної церемонії чути, як по труні стукають грудки землі.

Серед присутніх — учні Юрія Миколайовича. Після поховання тихо гомонять між собою.

— Торік запитала Юрія Миколайовича, коли він повернеться з війни. Відповів: "Буду до кінця". Так і вийшло, — зітхає колишня учениця Зачепилівської школи, 26-річна Валерія Моргунова. — Страшенно шкода, що Україна втрачає таких людей.

— Він заслуговує не лише на красиві слова. Варто відкрити меморіальну дошку на школі, де працював, — каже, втираючи сльози, 44-річна Світлана Волкосарова, мати учня Зачепилівської школи.

— Під час анексії Криму та війни в Україні, ми, афганці, дещо розділилися. Одні звинувачували в усьому українську владу, вірили у братерство нашого та російського народів, інші — їх не так багато — всіляко підтримували учасників АТО, йшли добровольцями, Юра був серед них, — одним із останніх відходить від могили 52-річний Микола ­Зольченко, товариш. Кілька разів намагається увімкнути запальничку, щоб закурити. — Це була його друга ротація. Після першої Миколайовичу було складно адаптуватися вдома, де все неоднозначно, багато підлості і зрад. На передовій знаєш — побратим прикриє спину, розумієш, хто друг чи ворог. Юрі мало у серпні виповнитися 55 років, планував вийти на пенсію. Я просив його не їхати знову на війну. Не послухав.

Поминальний обід відбувають у місцевому кафе "Скорпіон".

У покійного залишилися двоє синів. На похороні був молодший, старший перебуває в зоні ООС.

Зараз ви читаєте новину «"Просив його не повертатися на війну. Не послухав"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Найбільше читають