17 травня, об 11:30, на зупинці біля нижнього круга в Гайсині людно. Всі чекають на автобус до дачного масиву Крутогорб, за сім кілометрів від райцентру. Він єдиний у районі. Включає близько тисячі дач.
У Крутогорбі земельні ділянки роздавали гайсинчанам із 1988 року. Давали по п'ять соток. Дачний масив оточує листяний та сосновий ліс, поряд Дмитренківське водосховище. За півтора кілометри — однойменне село, яке входить до складу Кунянської сільської ради.
За кілька хвилин під'їжджає ПАЗик. Протискуюся у переповнений салон. Серед пасажирів переважно літні люди. Везуть на дачі розсади помідорів, перцю. На передньому сидінні жінка тримає картонну коробку з курчатами.
— Багато дачників із ранньої весни і до перших морозів випасають птицю, — каже пенсіонерка. — Наступного разу візьму ще гусенят. Потрібно якось виживати при нинішніх цінах. Ще в лісі біля дачі збираємо гриби, суницю, малину. І для себе, і на продаж. Я все літо живу в дачному будинку. Дехто й зимує. А що? Світло є. Можна дрова заготовити. У місті накладніше за комуналку платити.
Половину дороги до Крутогорба викладено бруківкою. Автобус сильно трясе. Проїзд у ньому вартує 12 грн. Для пенсіонерів безкоштовний.
— Раніше транспорт ходив п'ять разів на добу. Зараз тільки тричі, — каже 77-річний Віктор Олексійович. — На вранішній рейс о 06:10 автобус заповнюється. А на обідній взагалі ніде голці впасти.
На пагорбі при в'їзді до дачного масиву стоїть дерев'яний хрест, перев'язаний вишитим рушником. Дорога до будинків піщана. З одного її боку ліс, а з іншого тягнуться вулички. Діють 25 дачних кооперативів. Кожен має свою назву: "Ромашка", "Надія", "Здоров'я".
Дачні будинки переважно двоповерхові. Є у вигляді фортець. У декого на ділянках стоять лише металеві контейнери чи вагончики.
— Наша дача на масиві "Урожай", — зустрічаю Катерину Макарівну, 73 роки. — Я сама родом із Сибіру. Чоловік був військовим. Коли нас перевели в Гайсин, отримали тут ділянку для садівництва. А ще поблизу кооперативу "Зелений гай" є джерело святого Іллі. Щороку 2 серпня дачники влаштовують біля джерела свято. Накривають столи.
Підходжу до невеликого будиночка на вул. Лісній. На впорядкованій грядці порається 76-річна Наталія Григорівна. На голові хустка.
— Живу тут усю весну, літо й до глибокої осені, — усміхається. — У мене немає телевізора, але я не нудьгую — весь час у роботі. Маю добрих сусідів.
— Я теж люблю свою дачу, — приєднується до розмови Галина Довженко, 80 років. — Хоча здоров'я вже підводить, але в Крутогорб стараюся кілька разів на тиждень приїздити. Син із дочкою теж часто навідуються і допомагають.
На одній із ділянок Василь Фендюр стриже газонокосаркою траву. Поруч дружина Лідія розфарбовує садові скульптури. На подвір'ї порядок — підбілені дерева, фонтанчик.
— Усі скульптури виготовляємо самі, — Лідія Миколаївна, 67 років, присідає на лавку. — Ось черепашки, божі корівки, фонтанчик із каменів. Нелегка праця. Доглядаємо і за городиною. З ранку до вечора сапу з рук не випускаємо, хоч і болить поперек, є високий тиск. Надихають тиша, чисте повітря, хвойний мальовничий ліс, щебетання птахів. Не треба й Буковеля.
Ми тут старожили. Цього року вирощуємо полуницю за новим методом. Чоловік збив довгі тумби, засипали туди різнотрав'я, ґрунт і посадили ягоду. Її треба насичувати азотом, тому поливаю аміачним розчином. Для цього столову ложку нашатирного спирту розводжу на відро води. Ллю під корінець. Щоб підживити городину, рвемо різні бур'яни і заливаємо водою. Побродить кілька тижнів — і підживлюємо рослини.
На базарі все з нітратами, а на дачі — екологічно чисті продукти. І онукам, і дітям, і нам подобається. Свої овочі — найсмачніші.
— Ще сушимо м'яту й мелісу на чай, — додає Василь Ілліч, 71 рік. — Напій дуже корисний від високого тиску. Та головне, що дає дача, — рух. А це життя. Захоплюємося сусідкою Ольгою. У 78 років майже щодня приїздить на дачу велосипедом. У річці рибу ловить.
На сайті оголошень OLX продаються три будинки на дачному масиві Крутогорб. Коштують від 130 до 450 тис. грн.
3 
Коментарі