Іллінецьку міську об'єднану територіальну громаду очолює Володимир Ящук, 59 років. Зустрічаємось у його робочому кабінеті. На стіні висять ікони та портрет Тараса Шевченка.
— Коли минулого року в кабінеті була зустріч із представниками місії Організації з безпеки та співробітництва в Європі, вони здивувалися, що відсутній портрет президента. Запитали: чому? На це відповів: "Моя духовність і світосприйняття закладені в цих образах", — пояснює співрозмовник.
З чого розпочинаєте день?
— Маю собак і котів, за ними й доглядаю. А взагалі день розпочинається з того, чим завершився попередній — із вирішення важливих проблем. Дорогою на роботу чітко визначаю головні завдання. У галузі місцевого самоврядування не новачок. У різні періоди обіймав керівні посади і не соромлюся того, що очолював район упродовж чотирьох років за часів президента-втікача Віктора Януковича.
Які можливості сьогодні має Іллінецька міська об'єднана територіальна громада?
— Не маючи великих промислових гігантів, в економічному розвитку входимо в десятку найсильніших у країні. Неможливо говорити про розвиток громади без фінансового ресурсу. Основними платниками податків є товариство "Люстдорф", Іллінецький цукровий завод, газокомпресорна станція, мисливсько-лісове господарство, аграрні підприємства. Внесок міста становить 80 відсотків, сільських територій — 20. Завдяки Іллінцям чимало коштів інвестується у розвиток сільських громад. Минулорічний бюджет становив 175 мільйонів гривень. Із них 106 — власні кошти, 69 мільйонів — державні субвенції та надходження. Частка бюджету Іллінецької ОТГ в бюджет району — 74 відсотки. Цього року ми здійснимо фінансовий реверс у бюджет держави — 5 мільйонів гривень.
Які соціально-економічні проекти вдалося реалізувати за період децентралізації?
— У селах відремонтували дороги й освітлення. Розпочали відновлення сільських культурних осередків в Красненькому, Василівці, Тягуні, Сороці. Створили мультимедійні бібліотеки. Побудували 14 дитячих майданчиків. Використовуємо енергоощадні технології, утеплення, замінюємо опалення в освітніх закладах та сільських клубах. Найголовніше, в селах не відбулося скорочення працівників.
Найбільший здобуток — екологічний проект. Торік ввели в експлуатацію сміттєсортувальний завод. На території старого звалища розбили сад площею 5,5 гектара. З нього цьогоріч уперше зберемо урожай.
Маємо потужне комунальне підприємство. В ньому працюють 145 осіб, має 30 одиниць техніки. Із 2017 року діє потужне тепличне господарство площею 500 квадратних метрів. Там вирощуємо до 50 тисяч посадкового матеріалу.
Зараз завершується будівництво пам'ятника Тарасу Шевченку.
Які пріоритетні напрямки розвитку об'єднаної громади визначили на майбутнє?
— Якщо процес децентралізації не призупиниться, плануємо приєднати Іллінецьку та Бабинську сільські ради.
Працюємо над розвитком туризму, який має стати прибутковим. Неподалік Іллінців маємо єдину в Україні астроблему (метеоритний кратер віком близько 400 млн років. — Газета), що приваблює туристів.
Навесні виграли конкурс на придбання обладнання для виготовлення піщано-полімерних виробів із пластикових відходів. Маємо завершити будівництво комплексу повної переробки сміття.
Потрібно вирішити проблему укрупнення сільських шкіл, оскільки немає дітей, а в класах освіту здобувають до трьох учнів.
Перспектива за такими містами, як ми, що створять навколо себе потужні освітній, культурний, медичний простори та інфраструктуру. Будуть економічно міцне село й місто — буде сильною Україна.
24 населених пункти — 1 місто, 1 селище і 22 села — входять до Іллінецької міської об'єднаної територіальної громади. Її центр — Іллінці, до якого приєдналися Василівська, Жаданівська, Жорницька, Красненківська, Павлівська, Хрінівська та Якубівська сільські ради. Населення — понад 20 тисяч осіб.
Щосуботи ходить на полювання
У власності Володимира Ящука є тепличне господарство площею 0,3 гектара, в якому він вирощує сезонні овочі — помідори, огірки, капусту, цибулю. Поряд із будинком, на 15 сотках орендованої землі, розбив яблуневий сад.
Хобі Володимира Миколайовича — полювання на пернатих і звірів.
— Щороку з друзями і бригадою мисливців відкриваємо полювальний сезон, — каже Володимир Миколайович. — І взимку не пропускаю зустрічей. Щосуботи я на полюванні. Виїжджаю не для того, щоб убити птицю чи зайця. Ціную спілкування з людьми. Хоча бабахнути з рушниці полюбляю.
На запитання, як дружина ставиться до вподобання, усміхається:
— Її частіше по суботах удома не буває. Завідує терапевтичним відділенням в Іллінецькій лікарні. Взагалі, до "суботніх зустрічей" ставиться позитивно.
2 
Коментарі