— Наш центр офіційно створили у березні торік. Уже маємо вчителя-дефектолога, педагога-реабілітолога, практичного психолога, логопеда. Заняття у спеціалістів безкоштовні, — говорить директор гайсинського інклюзивно-ресурсного центру Лариса Фурсова, 32 роки.
Заклад працює за адресою: вул. 1 Травня, 52, на території ліцею №7. Опікується навчанням дітей з особливими потребами у школах і вдома. Таких у районі понад 200. У центрі також займаються з дітьми за попереднім записом. Діагностують їх та дають висновки щодо особливих освітніх потреб.
Центр поки що працює в тимчасовій кімнаті, бо в основних іде ремонт. Закуплено басейн із кульками, доріжки та східці, реабілітаційні стільці. На це пішло 180 тис. грн державної субвенції.
— На перших заняттях ми діагностуємо. Висновки видаємо протягом десяти днів, — продовжує Лариса Миколаївна. — Якщо визначаємо особливі освітні потреби, батьки звертаються в освітній заклад, пишуть заяву, що хочуть, аби їхня дитина отримувала освіту за інклюзивною формою навчання. Після цього ми зможемо надавати офіційно корекційні послуги за зверненням адміністрації школи. Деякі батьки намагаються приховати проблеми дітей. Тому ми також надаємо рекомендації, як працювати з такими дітьми вдома.
Учителі шкіл за нашими висновками бачать, як учня вести по навчанню. Діти можуть мати однаковий діагноз, проте потребують індивідуального підходу. Враховуються емоційно-вольова сфера, атмосфера вдома, налаштування батьків. Зараз до нашого центру звернулися понад 20 діток, які пройшли комплексну оцінку і отримали висновки. На консультації звернулись понад 40 осіб, перед них: вчителі, батьки, вихователі.
Буває таке, що дитина здорова, але має затримку психічного розвитку чи розлади аутичного спектру — ніби живе у своєму світі. Ми звертаємо увагу на зоровий контакт, перевіряємо, чи не виконує дитина часто монотонні дії. Такі діти — малоконтактні.
У центрі є чотири американські діагностичні методики. Їх держава купила за 140 тис. грн. Згодом має бути п'ята.
— В Україні такий метод діагностики не використовувався, — каже Людмила Фурсова. — З наступного тижня плануємо навчати наших психологів. Щоб батьки не боялися прийти та сказати, що в їхньої дитини є проблеми. Це 50 відсотків успіху. Дітей, які отримали висновок, ми не залишаємо. Тримаємо на контролі та проводимо моніторинг.
До нас можуть звертатися й батьки нормотипових діток від 2 до 18 років Гайсинського району. Поки що не працюємо з об'єднаними територіальними громадами. Від них не було офіційних звернень для укладання угод щодо співпраці.
У районі багато дітей із порушеннями мовлення.
— Буває, в дитини починаються проблеми на тлі конфлікту в сім'ї. Починає заїкатися та замикається. Тоді психолог центру працює з дитиною і з кожним із батьків. Підлітки найчастіше звертаються через булінг (цькування. — Газета). З проблемою самі боротися не можуть.
Деякі батьки зневірюються у своїх силах. Та я своїм прикладом показала, що можна вчитися, розвиватися. Мій син Владислав навчається у школі за індивідуальною формою, бо має складні порушення. Ми з ним беремо участь в аукціонах. Він гарно малює за допомогою вчителів.
Разом із районною радою написали проект на 16-й обласний конкурс громад на 320 тисяч гривень. Хочемо в нашому центрі зробити інтерактивну підлогу.
Бере участь у проекті "Нові лідери"
Лариса Фурсова народилася 1 квітня 1987 року в Мітлинцях Гайсинського району. Чоловік Микола — військовий. Має доньку Анну, 7 років, та 9-річного сина Владислава.
Бере участь у національному телепроекті "Нові лідери". Там учасники мають презентувати свою ідею у певній соціальній чи політичній сфері, за них голосують. Переможець отримує грошовий приз на втілення свого задуму.
— Вирішила взяти участь у проекті, бо коли, народився Владик, відчувала, що випадаю з життя, — каже Лариса Миколаївна. — Тоді я стояла неначе над якоюсь прірвою і думала, що життя закінчилося. Розуміла, що мої здобутки та дипломи нікому не потрібні. Усе відходить на задній план. Зараз із Владом їздимо на реабілітацію. Знайомимося з новими людьми, з новими родинами. Люди там мають такі роботи, що не можуть їх покинути. Але діти, які мають порушення опорно-рухового апарату, не можуть самі себе обслуговувати. Тому мають бути центри денного нагляду за ними. У них повинні працювати люди, які мають медичну чи педагогічну освіту. І мати пристойну оплату праці. Тому я у своєму проекті вказала, щоб певний відсоток вартості послуг няні сплачували батьки. Думаю, що це реально. В інших районах нашої країни вже створили такі центри. Ми могли б перейняти їхній досвід.
Лариса Миколаївна планує на наступний навчальний рік провести ряд семінарів та тренінгів для вчителів шкіл, аби покращити співпрацю.
3 
Коментарі