Ексклюзиви
Пʼятниця, 30 серпня 2019 23:24

Полтавщину поділять на чотири райони

— На думку держави, село Гожули Полтавського району має бути територією міста. Це 20-кілометрова зона. Його мешканці в Полтаві працюють і вчаться, — каже директор Центру розвитку місцевого самоврядування в Полтавській області Ірина Балибіна, 53 роки.

Говоримо про реформу децентралізації. Зокрема, в Полтавському, Карлівському і Новосанжарському районах Полтавщини.

— Села Рибці та Яківці — давно околиці Полтави, — веде далі Ірина Балибіна. — Це так звана агломерація. Те ж стосується Тахтаулового, Бричківки, Сем'янівки. Якби в місті був мер, процес приєднання проходив би активно.

Суть реформи — не ­поділити територіально, а зробити комфортними умови ­проживання. Місту обласного значення потрібне розширення. Обрізати Полтаву нині дійсними межами нерозумно. Частина територій Полтавського району, якщо добровільно не об'єднається з містом, залежатиме від певних законодавчих ініціатив щодо агломерації.

Полтаві невигідно, щоб навкруги міста громади об'єдналися в сільські ОТГ?

— Звичайно. Згадаймо велику проблему зі сміттям, що виникла на Львівщині. Бо Грибовицька сільрада, на території якої розташоване міське звалище, стала частиною сільської об'єднаної громади. І закрила двері перед відходами з міста. Так само Ковалівка хоче об'єднатися не з Полтавою. Та обласний центр повинен мати свої території. Це і промвузли, цвинтар, водозабір, місце для утилізації непотребу.

Що від об'єднання з Полтавою виграють громади? Люди бояться, що отримуватимуть фінансування за остаточним принципом.

— Це "страшилки". В Україні маса прикладів, коли з містами обласного значення об'єднувалися села. Нічого страшного не відбулося. Натомість сільські ради, які зараз не об'єдналися — не мають грошей. Те, що їм виділяють, іде на зарплати, комунальні платежі, благоустрій і проведення свят. Вони не розпоряджаються школами й дитсадками, не вирішують питання медицини й соцзахисту. Тільки проїдають гроші.

Звідки тоді розмови про небезпеку об'єднання з містом?

— Завжди знайдеться людина, яка хоче "досидіти до пенсії". Зарплата сільського голови досить висока. Вони держслужбовці, а зона повноважень мала. Невідомо, чи оберуть їх головами після об'єднання. Наприклад, в Оржиці, Диканьці й Котельві люди вже не готові віддати свої голоси за чинних сільських голів. І це знають керівники. Тому до 2020 року хочуть досидіти. А там, мовляв, і пенсія.

У Полтавському районі Новоселівка нещодавно стала громадою. В радіусі 20 кілометрів від неї є Рунівщина. Яка в неї перспектива?

— У законі передбачено, що сільська рада може об'єднуватися з сільською, селищною або міською тільки тоді, коли мають спільні межі. Рунівщина має спільні межі з Новоселівкою. Вона може приєднатися до вже створеної громади.

Два роки тому ми приїжджали, спілкувалися з тодішнім головою Рунівської сільради. Він сказав, що громада ще не визначилася. До Новоселівки не хотіли, вичікували. Зараз там обговорюють приєднання, але поки що реальних кроків немає.

Уже визначені міста й селища, навколо яких формуватимуться громади. У Полтавському районі це Мачухи, Терешки й Новоселівка. У Карлівському — Карлівка й Ланна. У Новосанжарському — Нові Санжари, Драбинівка, Нехвороща й Мала Перещепина.

Яка найуспішніша ОТГ у Полтавському районі?

— Мачухівська. Громада прийшла на законодавчо випалене поле. Все було неузгоджено. Наприклад, куди платити податки? Але вони все зробили й у них запрацювало. Створили умови для місцевого бізнесу. Максимально спростили для підприємців законодавчі "рогатки" — реєстрацію, обслуговування, співробітництво, надання послуг.

У Щербанівській ОТГ є прекрасний досвід. Їхній терцентр за програмою міжмуніципального співробітництва обслуговує чотири громади. Окрім своєї, ще Заворскло, Терешки й Мачухи. Це дешевше й ефективніше. Там дуже креативний директор, яка освоює навички проектної роботи. Щербанівську громаду я відношу до тих, що приречені на успіх.

Щербані живуть більше на грошах, які мають, а Терешки поки що збоять адміністративно. Це визріло в недовірі, яку висловили сільському голові. Вона з перших днів зайняла пасивну позицію. Не йшла на контакт.

Які в них перспективи?

— Територіально Терешківська — дуже перспективна громада. Мінрегіон у створенні базового рівня бачить саме її одним із трьох центрів громад у Полтавському районі. На рівні з Мачухівською й Новоселівською.

Там поруч Коломацька громада.

— Вона дуже маленька. Але має право на існування. Її ніхто не закриє — немає такого механізму. Ми ще не знаємо, чи будуть далі укрупнювати такі ОТГ. Вони живуть, є самодостатніми.

Чи не назвуть їх одного дня неспроможними?

— Спроможність громад визначає Кабмін, коли затверджує перспективний план розвитку територій. ОТГ, що перейшли на прямі бюджетні стосунки з Києвом — є спроможними. У Полтавській області поки що тільки такі.

Не об'єдналася досі і Карлівка. Між тим, громади приєднуються до Ланнівської ОТГ.

— Нещодавно в Климівці Карлівського району ми давали людям інформацію. Пропонували вивезти їх у іншу сільраду, що вже приєдналася до міста чи селища. Торік возили їх в Омельницьку ОТГ у Кременчуцькому районі. Інформацію тоді отримали й на рік затихли. Зараз розуміють, що треба щось робити. Хочуть приєднатися до Ланнівської громади. Мають остаточно вирішити — місто чи село. Є, окрім економічних, якісь історичні передумови. Об'єднуючись із містом, повинні розуміти, що в складі ­майбутньої ­міськради від їхньої території будуть лише два депутати. А в Ланнівській сільраді матимуть шість представників. Об'єднавшись із представниками Верхньої Ланни, можуть створити групу, що жорстко контролюватиме рішення і впливатиме на життя громади. Питань багато.

Яка позиція самої Карлівки?

— Враження, що мер міста не зацікавлений. На останні слухання до Климівки приїхав голова Карлівської райради. Що він може сказати людям? Він не спрогнозує майбутнє Карлівської ОТГ, бо зацікавлений, аби все було по-старому і вони всі залишилися на своїх місцях.

Яка ситуація з об'єднанням у Новосанжарському районі?

— Там усі громади самодостатні й фінансово спроможні — Драбинівська, Нехворощанська, Малоперещепинська, Новосанжарська й Руденківська. Остання — маленька, розташована біля Нових Санжарів. Мають лише дві тисячі населення.

Найуспішніша — Драбинівська. Але на їхній території одне велике бюджето­утворююче підприємство — товариство "Чиста криниця". Якщо там виникнуть проблеми, то зачеплять і громаду.

Малоперещепинська має "тонке місце". Їх зі Старими Санжарами з'єднує пішохідний місток через річку. Хоча в законі прописано, що це має бути дорога з твердим покриттям. У громаді дуже системний і креативний керівник. У нього велике стратегічне бачення. Але громада маленька територіально і по населенню. Їх п'ять тисяч і нікуди укрупнятися. А в Мінрегіоні прорахували, що громаді буде комфортно, якщо населення становить від семи тисяч. Це спроможність і самодостатність — податки, робочі місця, кадровий резерв.

Нехворощанська громада — цікава й перспективна. Але має найбільші проблеми з кадрами.

Кадровий голод — найвідчутніша проблема в усіх громадах?

— На початку реформи ми попереджали, що це стане головною проблемою. Багато робочих місць, а працювати нікому. Так і є. Тому залучаємо фахівців з інших областей. Зокрема, укладаємо контракти з лікарями. Їм купують квартири, дають службові авто, збільшують зарплати.

Як взагалі оціните реформу?

— За час децентралізації на об'єднані території не лише прийшли хороші ­додаткові гроші. Змінилася психологія людей. Почали брати на себе відповідальність. Це — найголовніше. Голови громад ризикнули, особисто пішли назустріч проблемам — об'єднання, робота в неповному законодавчому полі. Вони упорядкували свої території, навели лад. В цьому перемога.

У чому найбільша проблема?

— У людях, які просто вичікують. Вони зробили великий крок назад. Недоотримали багато грошей. Найголовніше — не навчили своїх людей жити в нових умовах.

Децентралізація невигідна лише людям, які бояться змін?

— Тим, хто бояться багато на себе брати. Але влада — це не лише можливості, а й відповідальність за людей. Хто наважився — живуть і розвиваються.

Найбільше гальмують реформу скептики, саботажники й симулянти. Першим — аби нічого не міняти, бо бояться, що стане гірше. Це сільські старости. Другі — сільські голови. Гальмують процес, бо розуміють, що люди їх не оберуть. А районні адміністрації симулюють активну діяльність, а насправді — стромляють палиці в колеса.

Що буде з районами? Після об'єднання громад у райдержадміністрацій не буде роботи.

— Зараз сказати складно. Законодавчий механізм, що їх створив, не має бази, як їх ліквідувати.

Скільки часу є в громад, аби провести добровільне об'єднання чи приєднання?

— У законі не прописаний кінцевий термін реформи. Але в нас є "Концепція реформування органів місцевого самоврядування". У ній вказано, що 2020-го у нас мають відбутися вибори на новій територіальній основі. А закон про місцеве самоврядування каже, що місцеві вибори не призначаються за рік до призначення всеукраїнських. Тобто, цієї осені — останні вибори в об'єднані громади. Якщо не ухвалять якесь інше політичне рішення.

Якщо громади так і не наважаться об'єднатися, що з ними буде?

— Адміністративно-територіальний устрій України — це повноваження держави. Вона дала можливість зробити адміністративно-державний поділ на базовому рівні добровільно.

В області є 48 громад. Чекаємо, що цієї осені призначать вибори ще в чотирьох. Це останні вибори цієї каденції. І 2020-го, як нам обіцяє Концепція розвитку місцевого самоврядування, в нас будуть місцеві вибори на новій територіальній основі.

Що буде після того?

— Якщо люди не приймають рішення, їх ухвалює держава. Це світова практика. Мінрегіон оприлюднив проект по Полтавщині. Вони бачать у нас чотири райони, що збігаються з межами госпітальних округів. Це Полтавський, Кременчуцький, Лубенський і Миргородський. Так вирішила держава, і так буде.

Зараз ви читаєте новину «Полтавщину поділять на чотири райони». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Найбільше читають