— Ось і закінчились наші літні різдвяні канікули, — говорить Людмила Ковальова, 32 роки. — Вони у наших школах найдовші, майже два місяці. А завтра (розмова відбулася 20 січня. — Газета) повертаємося з донькою додому — в Австралію. Тут нам дуже добре, але донька вже скучила.
Людмила Ковальова живе з 6-річною донькою Юлією в австралійському місті Брісбен. Там жінка працює вчителькою у державній школі. У Гайсині в Людмили живуть сестра-близнючка Олена і мама Наталя.
У 2008 році Людмилу запросили погостювати до Австралії. Тоді дівчина саме закінчила факультет історії, етнології та права Вінницького педагогічного університету.
— Країна сподобалась, тому я вирішила залишитись. З часом вдалось поміняти візу і влаштуватись на роботу. Пішла на співбесіду в кол-центр, і мене туди прийняли секретарем. І це при тому, що в університеті я свій рівень англійської не покращила. Дуже добру базу знань дала моя вчителька з шостої школи Таміла Миколаївна Дяченко. Крім того, вже студенткою я їздила в англомовні табори. Але спочатку все одно було важко. В австралійців трішки інший акцент і вимова, на побутовому рівні багато граматичних структур спрощується. До цього потрібно звикати, але занурення в англомовне середовище творить дива.
Пізніше жінка влаштувалась вихователем у дитячий садок. Для цього закінчила училище.
— Навчалась дистанційно. Це звична практика для австралійців, які переважно здобувають освіту у більш зрілому віці. Коли народилась донька Юлія, я знову опанувала нову професію — кондитера. Ми з чоловіком розлучились, тому я сама доглядала за дитиною і пекла на замовлення торти. Адже в Австралії декрет оплачується лише 16 тижнів.
Весь час проживання в Австралії жінка мріяла працювати за своєю першою спеціальністю — вчителем у школі. Для цього Людмила склала екзамен, аби підтвердити свій рівень англійської, отримала ліцензію на викладання і розіслала свої резюме в сім шкіл. З двох одразу надійшли пропозиції про роботу.
— Спершу я заміняла основного спеціаліста, але згодом запропонували підписати контракт на рік. І хоча моя спеціальність — це історія і право, в австралійській старшій школі я викладаю англійську, математику і науки — біологію, фізику, хімію й екологію. В австралійців таке поняття: вчитель повинен знати і вміти все. Але основна проблема педагогів — це поведінка дітей. Нашу школу відвідують діти переважно із неблагополучних сімей. Вони просто не знають, як потрібно поводитись. Батьки не цікавляться їхніми успіхами в школі. Таким дітям потрібні увага, турбота, а не просто відчитати урок і все. Учні бачать, хто їм щиро співчуває, і йдуть на контакт.
В австралійських школах щодня по чотири уроки, які тривають по 70 хвилин. Перерви є лише після другого і третього уроків, їх діти проводять на свіжому повітрі.
— У нас школи переважно одноповерхові, з кожного класу є вихід у двір, тому на перервах ніхто в класах не сидить. Також обов'язковою є шкільна форма. Особливо суворо за цим стежать у приватних школах. Там навіть шкарпетки повинні бути з логотипом закладу. Щодо освітньої програми, то в Україні кожен предмет вивчають глибше, а в Австралії практичніше. Наприклад, є фінансова математика. Діти вивчають, що таке кредит, які відсотки потрібно платити в банк і як не залізти в борги.
Початкова зарплата вчителя — 70 тисяч австралійських доларів на рік (приблизно 1,4 млн грн. — Газета).
— Нам із донькою цих грошей вистачає, аби орендувати трикімнатну квартиру, платити за її навчання у приватній школі, раз на рік їздити в подорож за кордон. Звісно, оренда житла обходиться недешево — ми платимо 280 доларів на тиждень (5636 гривень. — Газета), зате продукти доступні.
"Австралійці дуже свідомі і дружні"
— Австралія — це країна, де діють закони, — запевняє Людмила Ковальова. — Місцеві люди дуже свідомі і дружні. Пам'ятаю, циклон знищив бананові плантації. І в той період ціна на банани виросла з двох до двадцяти двох доларів. Але ніхто навіть не думав купувати дешевий товар із-за кордону, всі підтримували своїх фермерів.
1 
Коментарі