Ексклюзиви
Пʼятниця, 18 квітня 2008 19:11

Сім"я Переятенців усиновила п"ятьох дітей

Автор: фото: Наталія ШУЛИК
  У власному будинку в селі Велика Павлівка Зіньківського району Володимир Переятенець тримає на руках прийомного сина Максима, поруч — дружина Надія з прийомною донькою Світланою. Стоять (зліва направо) всиновлений Дмитро, невістка Переятенців Юлія з доньк
У власному будинку в селі Велика Павлівка Зіньківського району Володимир Переятенець тримає на руках прийомного сина Максима, поруч — дружина Надія з прийомною донькою Світланою. Стоять (зліва направо) всиновлений Дмитро, невістка Переятенців Юлія з доньк

45-річна Надія та 47-річний Володимир Переятенці з села Велика Павлівка Зіньківського району створили вдома дитячий будинок. Подружжя має троє рідних дітей. Два місяці тому сім"я всиновила трьох хлопців та двох дівчат із Полтавського інтернату.

— Своїх виховали, а сил ще багато. Вирішили підняти на ноги дітей, яких покинули батьки, — говорить Надія Переятенець.

Родина мешкає у власному будинку. Його звели 10 років тому. Подружжя має сина Станіслава, 13 років, та дорослих дітей — Олега та Оксану. Вони працюють у Харкові. Обоє здобули вищу освіту. Олегова дружина Юлія живе на Зіньківщині в родині чоловіка. Виховує доньку Дарину, 10 місяців.

Надія Переятенець оформлена підприємцем. Вона вирощує троянди. Володимир теж підприємець — у людей приймає молоко.

Ідея всиновити дітей належить Надії.

— У дитячому будинку приглянулася нам дівчинка Альона Ярмоленко, — розповідає жінка. — Хоч вік не простий — 15 років, вирішили прийняти її за рідну.

Дізналися, що вона має сестру 11-річну Ольгу. Подумали, не добре буде їх розлучати. Потім із інтернату взяли Дмитра, 11 років. Хлопець і нині вирізняється блідим обличчям.

— Попервах у Діми часто йшла кров із носа, та з часом домашня здорова їжа поставила його на ноги, — розповідає Надія Миколаївна.

Дмитро та дві сестри Ярмоленко — сироти. Про життя в інтернаті згадувати не хочуть. Стенають плечима та мовчать.

Кілька тижнів тому Переятенці всиновили ще двох братів — 6-річного Максима та Костянтина, 5 років. Надія та Володимир їх називають левенятами, бо мають прізвище Левицькі.

— Усі малі вже звикли до нас. Допомагають. Ходять до школи. Тільки Максимко та Костік, як побачать десь по селу міліціонера — біжать до хати та ховаються. Кажуть, до їхніх батьків часто міліція приходила.

Олену та Світлану Переятенці записали до танцювального гуртка при школі. Дмитро та Станіслав — спортивні хлопці. Для них Володимир установив на подвір"ї гімнастичну драбину та тенісний стіл.

— Коли востаннє були в інтернаті, звернули увагу на хлопчика та дівчинку літ 8–10. Як побачила їх знову, діти запитали: "Ви не по нас приїхали?". Відтоді вони ніби по п"ятах за мною ходять, — зітхає Надія. — Здається, якщо заберу, то на душі спокійніше стане.

Зараз ви читаєте новину «Сім"я Переятенців усиновила п"ятьох дітей». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода