"Раніше в таку пору й до зими птицю дешево розпродували. Люди саме получали гроші за свої паї та їхали до нас птицю набирати, — розповідає 40-річна Ірина Гуленко із села Новий Тагамлик Машівського району. Жінка торгує птицею на ринку "Алмазний" у Полтаві. — А тепер і нас мало, і покупців, то й ціни не зменшуються".
Рік тому тваринний ринок із Центрального перенесли на ринок Алмазний. Птицею торгують 5 людей. На Центральному було до двадцяти.
— Сюди зовсім не їздить транспорт. А багато людей навіть і досі не знають, де ми знаходимося, — скаржиться продавець 49-річна Тетяна Олійник із села Решетняки Новосанжарського району.
— Не кожна бабушка сюди по курку приїде. На десять штук їй треба два мішки і ще сумку. А все це ще до остановки дотягти треба. Одна бабка з мішком із курми залізла в кольцевий, так кондуктор її вигнала, — розповідає Гуленко. — Автобуси із сіл з"їжджаються на автостанцію-2 по Шевченка. Вона неподалік Центрального ринку. Автобуси із приміських сіл Полтави Вороніна, Рибці — прямо до критого ринку. А тепер селянину із худобою треба через увесь центр їхати.
Жінка продає курей порід ломан-браун і род-айленд за 15–40 грн.
— Це залежно від возрасту несушки. Як менша курочка, то 15–20, а як ось-ось знесеться — 30–40, — пояснює Гуленко. — Бувають такі дні, що в день лише парочку курей куплять.
На малюнках у павільйоні — риби, свині, декоративні птахи.
— З усього цього тут лише кури, качки та семеро кроликів он жіночка принесла, — показує на продавця праворуч Олександр Бовдир із Полтави.
Чоловік продає качок по 40 грн, каченят — по 11, курчат — по 3. Закуповує їх на птахофабриці в місті Дніпропетровську.
Минулого року на птиці заробив 50 тисяч
— Раніше вдень по 300–400 голів птиці продавав. Тепер якби до тридцяти — і то добре. А лише на бензин для їх перевезення та корма вдень до півсотні йде, — каже Бовдир. — Зате ветеринарні лікарі мало не щодня вимагають усякі довідки та штрафи. Добре, хоч за містове тут беруть лише 2,5 гривні. На Центральному взагалі кожен раз по-різному брали.
35-річний Олександр Тимошенко із села Розсошинці під Полтавою птицею на ринку торгує вже 10 років. Він продає курей і курчат.
— Раніше було до 20 тисяч голів. Бо всі міг розпродати, — зізнається чоловік. — Цього року виростив утричі менше. І так роблю зі збитком. Тепер за день тільки 10–20 штук продаю.
— Почем курка? — питає у продавця жінка в світлому костюмі, показує на курей породи ломан-браун.
— 25 гривень за штучку.
— О Боже, совсєм здурєлі! — швидко відходить від кліток із птицею.
Покупців на ринку немає. Зрідка підходять запитати ціни.
— Як не розпродаю до весни, прийдеться в Харків на оптовий ринок везти, — планує чоловік. — Минулого року на птиці заробив 50 тисяч чистого прибутку. Цього року буде десь у п"ять разів менше. Навряд чи й затрати покрию. Лише на корма та бензин для перевезення йде до 1,2 тисячі гривень у день. А заробляю до чотирьохсот.
2 
1
Коментарі