— Я футболку скинув та пробував заткнути дірку в його голові. Кров не зупинялася. Через дві хвилини він у мене на руках помер, — розповідає про 38-річного товариша Миколу Костенка бригадир підприємства "Бурат-Агро" з села Заїченці Зіньківського району Володимир Мажара.
21 серпня механізатор Микола Костенко повернувся з обіду.
— Його ніби тягнуло в гараж. Кажу, нам лише через п"ять днів гній треба грузити, — згадує Мажара.
Костенко чіпляв ковша до трактора. Раптом той зірвався. Микола відхилився й наштовхнувся головою на залізний штир.
— Він п"ятьох трактористів заміняв. На техніці найкраще розумівся, — каже бригадир. — Служив у Афганістані, але не любив про це згадувати.
Микола жив із дружиною Оленою. Мав 15-річного сина Олексія та доньку Марину, 12 років. Підприємство дало родині на виплату будинок. Залишилося повернути 5 тис. грн.
— Колективом пишемо листа, щоб дружині Олені простили борг. Вона працює дояркою. Лишилася з двома дітьми, — веде далі Мажара. — Трактористи зібрали гроші на труну, поховальне. Керівництво виділило півтори тисячі на похорон.
Миколу ховали в сусідньому селі Батьки, де він народився. Костенкам виплатять компенсацію за летальний випадок на виробництві.
9 
35413
Коментарі