"На пологах, які вперше приймала, народилася двійня — хлопчик і дівчинка. Ніколи не рахувала дітей, які пройшли через мої руки, — каже Ганна Шкоденко. — Інколи буває дуже важко: складні операції, виїзди вдень і вночі, сутками сиджу в районах. Ні про що не жалкую. Коли студенткою вперше прийшла на операцію, сильно розплакалася. Думала, як вони можуть різати тіло. Тепер сама роблю операції будь-якої складності".
У родині Ганни Іванівни лікарів не було. Малим помер її брат. Відтоді вирішила піти в медицину. Ще один брат Олександр став головним лікарем Гадяцької районної лікарні. Син Олег, 42 роки, працює економістом. Онуці Ані 6,5 року.
— Відпочивала з онучкою в Миргороді. Йдемо ввечері дивитися фонтани. Дзвінок із районної лікарні: "Допоможіть, у нас проблеми". Кажу малій: "Анічка, що будемо робити?". Вона: "Без проблем, бабушка, едем". Я пішла в операційну, онучці дали папірці, фломастери, хтось приніс води. Питають її, засмутилася, що не побачила фонтани? Аня: "Ничего, пусть бабушка не расслабляется". Коли їхали додому, каже: "Наверное, я буду врачом". До того ще дожити треба. Аня захоплюється географією. На стіні в кімнаті висить величезна карта. Ігри ми вже закинули, читаємо пізнавальні книжки. Допомагає мені на кухні — ліпить вареники, готує різні салати.
Ганна Шкоденко вирощує квіти. Півквартири заставлені горщиками. Улюблені — орхідеї.
8 
35413
Коментарі