— Капєц тій Гребінці! — кричить худорлявий вусатий чоловік з перебинтованим зап'ястком. — Всігда була сімпатічна команда, а щас — обична дворова. Розгромлять наші.
— З тебе пиво, якшо наші програють, — відказує його сусід у синій спортивній кофті.
— Я й 3 літра поставлю, тільки буть такого не може.
2 червня на стадіоні спиртокомбінату в місті Червонозаводське на Лохвиччині грають місцевий "Харчовик" із "Локомотивом" з Гребінки. Близько двох сотень уболівальників розсілися на дерев'яних лавах. З колонок голосно лунає: "А наш притончик гонит самогончик".
На поле вибігають обидві команди. "Харчовик" у білих шортах та червоних футболках, на гравцях "Локомотива" синя форма.
— Ач, які мальчики, глянуть приятно, — перемовляються дві блондинки.
О 17.00 музику стишують, чути свисток арбітра.
На 3-й хв. півзахисник "Харчовика" Костянтин Кузьменко дає пас Вадиму Лесю. Той на швидкості веде м'яч, обводить воротаря й закочує у ворота.
Червоні обіймаються, вболівальники підхоплюються з лав. Голосно кричать. Сивий чоловік у смугастій тенісці підіймає вище себе собаку за передні лапи та гукає: "Гол, Жуля, гол!". Червонозаводці поприходили сім'ями. Діти бігають навколо поля, найсміливіші хлопці подають м'яч, коли його вибивають на глядачів. Чоловіки сидять з півторалітровими пляшками пива.
— Тут просто унікальних людей можна побачить, — каже Віталій Карножицький, 28 років. Прийшов із 4-річною донькою і 3-річним сином. — Оно кричить нашим гравцям тренер Сергій Лапіга. На ньому і стадіон, і футбол увесь тримається. А 23-й номер — Віталій Федоронько, він і у футболі серед перших, і в настільний теніс грає. Призові місця бере постійно в області і в Україні.
Склад "Харчовика" цього року оновили. Найстарший гравець — 46-річний Микола Швіндін. Двом футболістам по 18, одному — 28, решті — по 23-25 років. У "Локомотиві" лише граючому тренеру Сергію Симоненку за 40. Загалом футболістам по 20-25 років.
— У нас цей стадіон — центр культури, — каже місцевий Анатолій Онасенко, 46 років. — Поряд — школа, тут і уроки фізкультури проходять. Оно далі — поле для міні-футболу зі штучним покриттям. Його міська рада виграла в конкурсі проектів. На малому полі у футбол в основному взимку грають, а на великому зараз тренування майже кожен день. Я вже й забув, коли останній раз лавку поламану бачив. Якось іду вечором, чую: компанія бухає, на тих лавочках стрибають. Тільки ліхтарі засвітилися без п'яти десять — вшилися зразу. А більше на лавочках мами з дітками відпочивають, з половини Червонозаводського сходяться.
Трава на стадіоні підстрижена, чітко видно крейдяну розмітку.
— Ми ветерани, вчотирьох за полем доглядаємо — каже директор команди "Харчовик" Віктор Мусієнко, 48 років. — Молодим аби побігать. Торік міська рада мотокосилку купила. Траву стрижем регулярно. Бачите, по стадіону такі полоси жовті, як вроді інопланетяни сідали. То трава хуже росте, де дренаж зроблений. Поки його не було, воротар за гру яму перед воротами викопував. Кілька років тому один ентузіаст місцевий, — підіймає пальця, — прізвища не пам'ятаю, Карлом всі називали, жаль, покійний, усе скопіював із київського стадіону "Динамо". Викопав ями по метру завглибшки, засипали щебінь і пісок. Тепер калюж не буває, навіть як кожен день дощі йдуть.
Останню атаку синіх перериває фінальний свисток. "Харчовик" перемагає на своєму полі з рахунком 2:0. Гравці "Локомотива" йдуть переодягатися в автобус, "Харчовик" — до переодягальні. У брудних дверях дірка, яку хтось спересердя пробив кулаком.
Троє гравців "Харчовика" лишаються на порожньому стадіоні, сьорбають пиво з півлітрових пляшок.
— За командою з Гребінки не приїхало жодного болєльщика, — каже Микола Швіндін. — Тому все пройшло тихо-мирно. Коли граємо з "Амарантом" із Лохвиці, вболівальники кричать на все місто, стріляють петардами. Не раз билися.
3 
1
Коментарі