Моєму синові 23 роки. Але в мене складається враження, що в нього поведінка 12–15-річного підлітка. У нього відсутній елементарний самоконтроль у словах і справах. То він у цю ж хвилину хоче купити машину та працювати таксистом. На які шиші? То взяти кредит і побудувати будинок. Може, не задумуючись, серед ночі розбудити телефонним дзвінком, щоб відкрили йому калітку. Хоча я в такому віці спокійно перелазив через забор. Може, це зупинка інтелектуального росту чи мені здається?
Микола Тищенко, м. Полтава
— Виникає питання до батьків: що ви робите, що ваш хлопець лишився такою дитиною? Якщо ви бачите, що він хоче подорослішати — не заважайте. Хай сам почне щось робити, — відповідає голова обласної спілки психотерапевтів Кіра Сєдих, 43 роки. — Ну хоче взяти кредит на машину та працювати таксистом — хай бере. Але хай це буде його позичка. І якщо в нього будуть якісь неприємності, а ви будете їх вирішувати, то от таким хлопчиськом він і лишиться. Батьки часто не розуміють, що інколи не треба рятувати. Бо так ми робимо дитині ще гірше — підкріплюємо її безвідповідальність. Мабуть, вигідно в 23 роки жити із батьками. Не оплачувати собі харчування, квартиру. Звідки ж хлопцю ставати дорослим? Дорослість — це вимушена річ. Якщо нами опікуватися й не вимагати нічого натомість, то ми й не подорослішаємо. Приміром, ти хочеш навчитися плавати, заходиш у воду й починаєш тонути. Перший раз тебе рятують, другий раз рятують. Починаєш задумуватися: "То для чого тоді вчитися плавати?
Чим розвиненіша цивілізація, тим довше триває дитинство в людей. Раніше в 14 років парубки й дівчата були повноцінними робітниками в сільському господарстві. І це змушувало їх ставати дорослими, ніхто із ними вже не няньчився. А тепер це просто учні шкіл. Це пов"язане із тим, що подовжується освіта дітей. А з другого боку, це наш менталітет. Я спілкувалася з 19-річними студентами на лекціях. Від них прозвучала така фраза: "Батьки нам зобов"язані дати вищу освіту, купити квартиру та машину". Виходить, хороші батьки мають годувати своїх дітей до їх пенсії!
— Та я в такі годи вже в колгоспі коров доїла. А може, й той хлопчина справді хоче зайнятись якимось серйозним ділом, а ви його за недоумка щитаєте. Краще поможіть, — підказує 68-річна Марія Нагірна із міста Хорол.
2 
1
Коментарі
1