— Якщо олігархи тиснутимуть, аби за цей законопроєкт не проголосували, змінили чи відтермінували, мені потрібна буде підтримка. Не матиму її в парламенті — тоді питання про олігархів винесу на референдум, — говорить президент 43-річний Володимир Зеленський на форумі 7 червня.
2 червня вніс у Верховну Раду проєкт закону "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)".
— Жоден глава держави в Україні не ставив за мету подолати олігархів. Бо президенти були частиною цієї системи, — каже 38-річна Агія Загребельська, засновниця громадського проєкту "Ліга антитрасту", державна уповноважена Антимонопольного комітету у 2015–2019 роках.
— До другого туру на президентських виборах доходять кандидати, пов'язані з олігархами. В результаті людина, яка заходить на Банкову, обслуговує їхні інтереси. А якщо навіть президент починає боротися з яким олігархом, той тисне на владу через телеканали, монополії — шантажує дефіцитом соціально важливого товару, підняттям цін.
За прем'єрства Арсенія Яценюка (двічі очолював уряд — у 2014–2016 роках. — ГПУ) затверджували правила етики держслужбовців. Ті мали звітувати про зустрічі з бізнесменами, народними депутатами. Ця норма не працювала. Журналісти фіксують зустрічі команди Зеленського з олігархами, впливовими особами. А влада каже: ні, ми не знайомі, не зустрічалися. Ніщо не заважає правоохоронцям виявляти корупцію, але вони цього не роблять.
Президентський законопроєкт не спрямований на справжню боротьбу з олігархами. Це декларація про наміри. Запропоновані норми не дадуть жодних результатів, якщо не працюватимуть суди, Антимонопольний комітет, антикорупційні та правоохоронні органи. Коли вони діятимуть ефективно, то й закон про олігархів не буде потрібен.
Законопроєкт можуть заблокувати в парламенті. Якщо цю ініціативу громадяни підтримують на референдумі, документ якийсь час опрацьовуватимуть. Ще шість місяців набиратиме законної сили. Процес може зайняти понад два роки.
Зеленський не має стратегії, ширшого бачення. Його команда працює на збереження рейтингів до парламентських і президентських виборів.
Восени 2019 року Ігор Коломойський приватизував Аульську хлоропереливну станцію на Дніпропетровщині. Антимонопольний комітет дозволив "Метінвесту" Ріната Ахметова купити Дніпровський металургійний комбінат. Єдиним конкурентом на аукціоні буде компанія його колишнього топменеджера. Дмитро Фірташ роками стягував температурні коефіцієнти зі споживачів — додатковий платіж поверх тарифу на газ. Господарський суд міста Києва скасував штраф АМКУ за змову на колісних тендерах Укрзалізниці. Сказав, що там є конкуренція — між різними представниками "Інтерпайпу", який належить Вікторові Пінчуку. Тому в олігархів усе добре, стабільно.
Сполучені Штати 100 років тому примусово поділили олігархічні бізнеси, що контролювали цілі галузі економіки. Фактично позбавили їх монопольних прибутків і можливості тиснути на державу. Дали багато прав споживачам.
— Влада вирішила боротися з людьми, які користуються системою. Це не дуже розумно. Бо коли їх приберуть, з'являться інші, — говорить політолог 55‑річний Сергій Гайдай.
— Цей державний апарат, соціально-політичний устрій існує майже 30 років. Виникла невелика група людей, яких називають олігархами. Вони використовують механізм корупції. Не треба боротися з олігархами. Треба зруйнувати систему — зробити неможливим тіньовий бізнес, ухвалити закони і почати їх виконувати.
А закон Зеленського — це популізм, спроба сподобатися суспільству. Дієвим не буде. За деякий час з'ясується, що подолати олігархів не можна, бо влада імітує боротьбу.
— Цей закон не про боротьбу з явищем, а про бажання позбутися конкретних людей. Цапів-відбувайлів призначатиме Рада національної безпеки й оборони. Хороші хлопці вирішуватимуть, хто поганий. А треба, щоб був єдиний порядок для всіх. Олігархія тримається на вибірковості, — каже економіст 58‑річний Володимир Дубровський.
— Президенти не були зацікавлені в подоланні системи. Кучма створював олігархів і політично на них спирався. Ющенко не розумів, як це зробити. Янукович сам хотів стати олігархом, зробив таким свого сина. Порошенко був зобов'язаний боротися, бо прийшов на хвилі Майдану. Але не захотів позбутися свого класу.
У перші роки після Майдану під тиском Заходу та суспільства вдалося провести низку реформ, що зменшили можливість деяких олігархів заробляти. Але вплив на політику не зменшився. Як мали своїх депутатів і чиновників, так є і досі.
Зеленський перший, хто міг зробити справжню деолігархізацію, бо не мав свого клану. Але він мислить поняттями цієї ж системи — хто хороший, а хто поганий. Має усвідомити важливість інституцій. Але зараз головна мета президента — піар, збільшення свого рейтингу. Також хоче позбутися розмов, що він маріонетка Коломойського.
Президенту було вигідніше стати арбітром над усіма олігархами. Зараз він опинився під ними. Зеленського це не влаштовує. Закон дає шанс це змінити.
Норма діятиме десять років
Олігархом називатимуть особу, яка відповідає щонайменше трьом критеріям — бере участь у політичному житті; має вплив на засоби масової інформації; монопольно володіє суб'єктом господарювання; вартість активів перевищує мільйон прожиткових мінімумів — нині це 2,2 млрд грн. Це прописане у законопроєкті президента.
Визнаватиме особу олігархом Рада національної безпеки й оборони за поданням Кабінету міністрів, члена РНБО, Національного банку, СБУ, Антимонопольного комітету.
Олігархів включатимуть до реєстру. Їм заборонятимуть робити внески партіям, купувати об'єкти великої приватизації. Такі особи будуть зобов'язані подавати декларацію про доходи. Державні службовці звітуватимуть про контакти з такими представниками великого бізнесу.
Закон у випадку його ухвалення запрацює через шість місяців після публікування, діятиме 10 років.
2 
35413
Коментарі
1