— Перший рік роботи міським головою не мав ні суботи, ні неділі. Зараз дозволяю собі вихідні, — каже мер Хмельницького 36-річний Олександр Симчишин. Він — член ВО "Свобода".
Зустрічаємося 1 липня у його кабінеті на другому поверсі в будівлі міської ради. Він переглядає пошту. Ліворуч від стола на тумбі — подаровані ікони та булави. У шафі — книжки.
Хмельницький довгий час був відомий насамперед одним із найбільших ринків в Україні. За останні роки місто вийшло в лідери в боротьбі з корупцією. Його визнали найбезпечнішим для життя. У школах заборонені "благодійні" внески, а тарифи на тепло — одні з найнижчих у країні.
— Пошти багато. Якось попросив дівчат зважити — 17 кілограмів вийшло за один день. 90 відсотків звернень — матеріальна допомога, світло, комуналка, ремонти. Багато колективних листів, — говорить Симчишин.
Пригощає кавою та цукерками.
Яку мету ставили перед собою, коли йшли на цю посаду?
— Зробити Хмельницький комфортним і приємним для життя. Люди мають ходити чистими вулицями, не має бути проблем із комунальними послугами, повинні працювати школи, садочки. І нікому не потрібно натякати, що треба скинутися на штори чи ще щось. А як, не дай Боже, людина потрапить у лікарню, то щоб не мусила шукати гроші на плівку для рентгену чи ліки. Гості міста — щоб відчували приємні емоції.
Два роки поспіль вас визнають найуспішнішим мером-борцем із корупцією у країні. Як це вдається?
— Корупція стримує розвиток України. Коли йшов на посаду, казав, викорінятиму її нещадно. Рівень корупції вдалося суттєво знизити. Подолати її повністю не можна, бо така людська природа. У жодній країні немає нульового рівня корупції.
Які маєте результати?
— Соцопитування серед містян показало — більшість вважають, за ці роки рівень корупції зменшився. І також люди відзначили, у Хмельницькому її менше, ніж на рівні країни.
Як це позначилося на житті людей?
— Багато структур не підпорядковані міській раді — суди, поліція, прокуратура, держгеокадастр, державна архітектурно-будівельна інспекція, фонд держмайна. Ми відповідаємо лише за підпорядковані нам.
Наприклад, травмпункти безкоштовні. Так само реанімація — доросла й дитяча. Почали забезпечувати ліками стаціонарних хворих. Залежно від відділення пацієнти отримують їх на 300–400 гривень. Це "ліки на тумбочку". Завдяки цьому мінімізуємо корупцію. Звичайно, залишилися медики, які не проти, щоб їм віддячували. Але є й пацієнти, які продовжують давати гроші. Щоб біля них більше побігали, щоб лежати у кращій палаті.
А як з корупцією в мерії?
— Кілька разів на нарадах наголошував, щоб не ризикували. За час, що працюю, двох працівників брали "на гарячому". Справи позависали в судах.
З вами пробували домовлятися?
— Пропонували, приносили не раз. Відкриваєш книжку, а там — конверт лежить. Я кидав ним у візитера. Мовляв, пишу заяву за спробу дачі хабара. Реакція — в людини шок, червоніє, очі великі стають.
За що приносять гроші?
— Чимало хто з тих, кого звільняли, хотів залишитися на посаді. Коли розуміли, що грошима нічого не вирішать, пропонували організувати мені відпочинок за їхній рахунок. Це тривало перші півроку. Зараз такого мало. Бо розуміють — немає сенсу.
Якби мали "свого" прокурора, головного поліцейського й СБУшника, то ситуація була б краща? Як ладнаєте з призначеними з Києва?
— Громада міста повинна мати право впливати на призначення головного поліцейського. Також на його відкликання. Так само — обирати й відкликати суддів першої інстанції.
Із нинішніми правоохоронцями одразу домовилися: головне — це мир і спокій у місті й області. Ми один одному не повинні заважати. Півтора року в нас це виходить.
У вас значний відсоток довіри містян. Як вдається утримувати його?
— Люди побачили, ми активно змінюємо місто. І самовіддачу відчувають. Це майже повна відсутність вихідних, святкових днів, відпочинку. А ще — відкритість. У мене ніколи не було й не буде охорони. Не ходжу зі свитою.
У країні активно обговорюють медичну реформу. Яка ситуація з медициною у Хмельницькому?
— Я проти глибокої комерціалізації цієї галузі. Маємо зону своєї відповідальності й закриваємо її за рахунок міського бюджету. Всі лікарні треба ремонтувати. Багато відділень у поганому стані. Був шокований, коли зайшов у харчоблок міської дитячої лікарні. Думаю, до кінця року закінчимо там ремонт. Відремонтували дитячу реанімацію. Далі візьмемося за дитячу хірургію.
25 років медицину й освіту фінансували за залишковим принципом. Ми це міняємо.
З освітніми закладами ситуація краща?
— Ні школи, ні дитячі садки закривати не будемо. Навпаки — потрібно будувати. Торік за дев'ять місяців звели дитсадок.
100 гривень на кожну дитину у школі та садку даємо закладу у спецфонд. Ці гроші вони можуть витрачати на власні потреби. Раніше кошти збирали з батьків. Директорів попередили — хто не зрозумів систему "ні батьківським внескам", із тим прощатимемося.
Якими ще проектами займаєтеся?
— У кожній сфері намагаємося щось міняти. Зараз ідеться про транспортну галузь. 2016-го придбали 12 тролейбусів. Цьогоріч можемо купити тролейбуси на автономному ходу, що до 15 кілометрів можуть їхати без електромережі. Зміни будуть і на ринку приватних перевезень. Плануємо зменшити кількість маршруток. Буде більше великих і середніх автобусів.
Міняємо підходи в житлово-комунальній сфері. На найближчу сесію винесемо питання про співфінансування капітального ремонту житлового фонду. Хочемо, щоб до ремонтів долучалися мешканці. Щоб у них формувалося відчуття співвласника.
Із минулого року активно утепляємося. Модернізуємо теплопостачальні підприємства. Завдяки цьому і вдалому менеджменту в нас найменший тариф на тепло в країні.
Чи доводиться просити гроші в центральної влади?
— Кошти з держбюджету треба на великі інфраструктурні об'єкти. Їх місто самотужки не потягне. Потрібно будувати транспортну розв'язку — це десь півмільярда. На нові очисні споруди — ще стільки ж.
Скільки років міському сміттєзвалищу?
— 60. Ситуація там не краща, ніж на Грибовицькому у Львівській області. Розуміючи ризики, активно ним займаємося. Для початку поставили огорожу, ваги й пожежні гідранти. Торік була велика пожежа. Погасили її за 2 години.
Перший етап — дегазація звалища. Недавно провели конкурс. До кінця року фірма-переможець почне відбирати газ зі звалища. Так мінімізуємо пожежі, зменшимо об'єм полігону. Будуть надходження у бюджет близько 2,5 мільйона гривень на рік. Плюс рекультивація.
Наступний крок — переробка. Хороша сортувальна лінія коштує майже 500 тисяч доларів. Вона дає відбирати до 12 відсотків корисного сміття — скло, папір, метал, гума. Але нам потрібна глибока переробка. Наш проект заводу ми презентували в Києві та Гонконгу. Треба, щоб потенційні інвестори повірили в його перспективність. На будівництво заводу піде чотири роки.
Яка ситуація із зайнятістю населення?
— Маємо програму, за якою підприємці отримуватимуть відшкодування з бюджету за створені робочі місця — якщо вони стосуються інновацій. Виділили на це 1 мільйон 300 тисяч гривень.
На комунальних підприємствах понад 100 вакансій. Охочих заповнити їх немає. Знайти хорошого спеціаліста надзвичайно важко. Півроку шукаємо головного архітектора. Тричі оголошували конкурс — жодної заяви. Бізнес у такій самій ситуації. Багато спеціалістів поїхали з країни. Насамперед у Польщу. Там отримують 1200–1500 євро. Тут матимуть 5 тисяч гривень. Без належного рівня оплати праці не вирішимо цю проблему.
Хмельницький знають за одним із найбільших базарів у країні. Які вигоди від нього має місто?
— Там працюють майже 40 тисяч людей. Підприємці сплачують прямі й непрямі податки, стимулюють будівництво, відкривають власне виробництво. Це активні, заможні люди.
Є проблеми з базаром?
— Розуміємо, його час мине. Він урятував місто в 1990 роках, тримав на початку 2000-х і зараз допомагає. Але його потенціал вичерпується. Потрібно шукати варіанти подальшого розвитку.
Що вважаєте найбільшим досягненням на посаді міського голови?
— Те, що мене підтримують люди. З окремих проектів — дитячий садочок, що збудували за дев'ять місяців.
Як суспільство змінилося після Революції гідності?
— Сподівався, стане більше готових брати на себе відповідальність. Але 78 відсотків хмельничан вважають: "Місто щось повинне зробити для мене, а не я — для міста". А мало б бути навпаки.
Які основні виклики стоять перед країною?
— Головний — війна за незалежність. Якщо виграємо її, то в нас усе буде добре. Якщо конфлікт заморозиться, то ще довго страждатимемо від нього.
Із дружиною виховують трьох синів
— Найважче на посаді мера ходити на похорони хлопців, які загинули на війні, — каже міський голова Хмельницького Олександр Симчишин. — Треба не просто прийти, а родичам щось сказати, втішити. А як їх утішиш?
На вихідних хочеться іноді нікуди з дому не виходити. Або фізично попрацювати. Так відновлююся. На свята можу приготувати м'ясо та плов. Торік їздили з родиною відпочивати на море в Затоку. Раніше завжди їздили в Одесу до родичів.
Олександр Симчишин грає у футбол за збірну України міських, сільських і селищних голів.
Дружині Світлані — 31 рік. Виховують синів 14-річного Олександра, Святослава, 7 років, 3-річного Ростислава.
Олександр Симчишин став мером Хмельницького 2015 року. Тоді на виборах набрав 59,99%. Це 41 943 голоси. Балотувався від ВО "Свобода".
1 
1
Коментарі