вівторок, 10 липня 2012 07:45

"У шостому класі вперше побачив літеру "ї"

У ніч на четвер фасад Українського дому обклеєний саморобними плакатами: "Ні русифікації моєї нації", "Zek, іди геть!", "Господи, змилуйся над Україною: даруй мудрість та людяність "слугам народним" . Третю добу триває акція протесту проти ухвалення мовного закону. На карематах сплять зо три десятка людей. Решта сидять на сходах, слухають імпровізований концерт: виступають кобзарі, музиканти-аматори, поети. Присутніх — близько 300 чоловік.

— Був під час Євро, всі кричали "Я люблю Україну!". Де ці патріоти зараз? — роззирається 20-річний Денис. Він вчиться на археолога в Києво-Могилянській академії. Підробляє охоронцем, зранку йому на зміну. — Цей закон прийняли незаконно, з порушеннями. І нікого за це не арештували. А завтра так само приймуть закон про 12-годинний робочий день чи ще щось.

— Читаю пресу — там пишуть, що ми проти "руського язика", — бере до рук мікрофон поет 36-річний Артем Полежака. — Ми не проти руського, і на честь цього я прочитаю стіхотвореніє руського рок-поета Майка Науменка "Пісня простої людини". Щоправда, в дуже вільному перекладі: "Цілий рік я ходжу на Майдан, на Майдані міліція ставить паркан. Та недавно я чув із розмови по суті, що у нас президент скоро буде Путін, — виголошує речитативом. — Мнє сказалі об етом в Москве-е-е-е!

Присутні сміються, аплодують.

— Тут люди прийшли з Адміністрації президента, дуже хочуть почути вірш "Наш президент — гопнік", — кричить хтось.

Артем читає, люди хором підтримують рядки "Президент моєї країни — гопнік!".

О 3.30 неподалік Українського дому з вантажівки вивантажують чотири біо-туалети — про їх доставку домовився нардеп Андрій Парубій. Мітингувальники вшістьох беруть одну кабінку, несуть у бік підземного переходу. Їх одразу оточують четверо "беркутівців", хапаються за кабінку, намагаються зупинити.

— Це моя власність — забери руки! — кричить Парубій.

— У вас немає дозволу на встановлення, — підходить чоловік у цивільному із золотим ланцюжком на шиї. За кілька хвилин біотуалет оточує натовп. Підходять зо два десятки "беркутівців", стають за кілька метрів.

— А чому затримали туалет — він контрабандний? — допитується тележурналіст у міліціонера, який загороджує двері до кабінки.

З різних боків чути:

— Це вони аналіз кала хочуть взяти!

— А туалет на 15 діб заарештували чи наскільки?

— Учора забрали мову — сьогодні туалети!

У кабінку крізь міліціонерів протискається жінка.

— Я стара, терпіти не можу! — кричить. Зачиняється зсередини, за секунду виглядає з-за дверей. — А тепер мене оберігайте, — говорить міліціонерам і зачиняється.

Люди сміються. За кілька хвилин жінка виходить.

— Чому, на вашу думку, "Беркут" так посилено охороняє туалет? — підсовує жінці мікрофон тележурналіст.

— То їм команду дали — золотий унітаз забрати й повернути в бюджет України. А вони золотий унітаз переплутали з біотуалетом, — говорить Валентина Катерницька з міста Ніжин на Чернігівщині.

— Ми дійшли компромісу, — за 10 хвилин каже Парубій. — Одну кабінку ставимо трохи нижче, в парку. Вони обіцяють, що узгодять із комунальними службами розміщення малих архітектурних форм і можна буде поставити тут навіть більшу кількість кабінок.

Туалет ставлять при вході до парку.

Під Українським домом 21-річний Ілля із Запоріжжя знімає кросівки та шкарпетки. Сідає на бордюр, ворушить пальцями ніг. Він у чорній вишиванці, на голові — оселедець.

— Якщо цей закон приймають для східних регіонів — це буде фінал. Там і так українські школи тільки на папері. Я хочу, щоб мої майбутні діти навчалися українською. Не хочу, щоб дитина у 7 років підійшла й запитала: "Чому з усього міста українською говорить кілька чоловік? Ми живемо в Україні чи Росії?". І я не знатиму, що відповісти.

— Обережно, не розтопчіть наш аеродром, — усміхається 29-річна Тамара Бернадська. Показує на паперові помаранчеві літачки, що лежать під ногами. Між колонами натягнута біла стрічка, на ній висять дитячі малюнки. — Ми сьогодні дітей, що тут гуляли, запрошували до нашої творчої майстерні. Вони малювали, робили аплікації, складали літачки. Прийшла дівчинка років 6 — у вишиванці, така серйозна. Каже: "Я буду робити листівку". І зробила, — Тамара показує на аркуш жовтого паперу. На ньому дитячим почерком написано "Зеків з влади геть!".

Працівник банку 39-річний Леонід просить ручку. Пише на аркуші "Шукаю Суми".

— Земляков ищу, — пояснює. — Я до шостого класу жив у Маріуполі. Українська в нас була, але вчитель ще на першому уроці сказав: "Хочте вчіть, а хочте ні". Коли в Суми переїхали, на уроці вперше побачив літеру "Ї". Навіть не знав, що в українській мові є така. Мені українська подобається. Ми вдома російською розмовляємо, але інколи прошу дітей поговорити українською. Вона мені дуже подобається.

Зараз ви читаєте новину «"У шостому класі вперше побачив літеру "ї"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

23

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути