— Важко боротися з телевізорами, коли виборці голосують емоціями, — каже 38-річний Віктор Кривенко, голова "Народного руху України". — Українським партіям необхідно об'єднуватися. Не питання в головуванні — я готовий передати булаву іншому лідеру.
На початках незалежності "рухівці" з В'ячеславом Чорноволом зароджували українську політику. Нині партія налічує 25 тис. осіб. У Верховній Раді немає жодного її представника.
Що у нинішній партії залишилося з часів В'ячеслава Чорновола?
— Залишилася ідея державотворення. У всіх питаннях керуємося українським інтересом. Є три пріоритети: економіка, перемога у війні і культурний фронт. По цих напрямках є бачення і дії.
Економічну частину програми оновили позаминулого року. Немає країни, яка стала б успішною без захисту свого виробника, просування експорту і боротьби на ринках. Обміркували, яка має бути структура армії, озброєння. Без цього не зможемо відстояти незалежність.
Чи є люди у політсилі, які у партії від початку?
— Їх тисячі. Працюють багато "рухівців", які були ще коли зароджувалися Товариство української мови, екологічні ініціативи. Із них, власне, і вийшов Рух. У нас є Рада старійшин.
Чи був би Чорновіл хорошим президентом?
— Я в цьому переконаний. Одна з найбільших помилок українців — що не обрали його. 90 відсотків в один день голосували за незалежність від комуністичної держави, але обрали президентом комуніста Леоніда Кравчука. Який наступного року підписав закон про збереження російського флоту в Криму. Підписав 1992 року Лісабонський меморандум, що був предтечею Будапештського (5 грудня 1994-го між Україною, США, Росією та Великою Британією була підписана угода про відмову України від ядерного статусу в обмін на гарантування безпеки іншими країнами-підписантами. — ГПУ).
У суспільства має бути питання до себе. Бо найдобріший суддя сидить всередині кожного з нас, він завжди виправдає.
Якою могла бути Україна, якби зробили інший вибір?
— У країнах пострадянського простору, де перемогла опозиція, процес перетворень пройшов швидко. Там, де опозиція програла, — Казахстан, Узбекистан — стали фактично монархіями. Якби на виборах 1991 року ми стали країною, де перемогла опозиція — як у Польщі, Чехії і країнах Балтії — уже були б у Європейському Союзі. Не без проблем, але шлях був би інший.
На тій хвилі вдалося б обрати прозахідний парламент. Росія була слабкою. У Єльцина не було маніакальної агресії і підсвідомої ненависті до українців, які є у Путіна. Була можливість вскочити в ЄС і в НАТО.
Чому "Народний рух" опинився на узбіччі великої політики?
— Багато чинників. Рух не був олігархічним проєктом і ніколи не мав масштабного фінансування. Зараз політика неможлива без телебачення, реклами.
На жаль, в українців нема культури сплачувати партійні внески і розуміння, що партії мають жити за ці гроші. Правоцентристські сили знищені фінансуванням згори.
У "Народному русі" теж нема культури партійних внесків. Ідемо на місцеві перегони у сотні громад. Без телевізора і масштабної реклами. Побачимо, який буде результат. Рада знизила суму застави на виборах. Але вона досі зависока. Щоб піти в облраду, треба внести 200–500 тисяч гривень.
Ми всією країною збирали кошти на заставу для президентської кампанії. На парламентську — не змогли. Тому йшли в мажоритарних округах.
Ваші слова: "Ми 150 років експортуємо людей. Нещасність нації вимірюється кількістю діаспори. Ми п'ята-шоста нація в світі за нещасністю". Як це змінити?
— Люди їдуть, коли не бачать перспективи для себе і дітей. Або тікають від репресій, тиранічних режимів. У нас було і те, і те. Зараз основна причина — відсутність економічного майбутнього.
Я кілька років воюю проти нинішньої економічної політики. Показуємо, що треба робити, де можуть бути точки зростання, які треба інструменти, ресурси й інвестиції, як імпортувати кваліфікованих працівників. На території України можуть комфортно жити 180–200 мільйонів людей.
Я критикував уряди і Яценюка, і Гройсмана, і Гончарука, і у Шмигаля ситуація не краща. Хоча є правильні декларації. Підтримую ініціативу про преференції для вітчизняних виробників і про захист наших ринків. Вони вбиті турецькими, узбецькими, білоруськими компаніями.
Вас пов'язують із незапущеним проєктом української Кремнієвої долини. Що це за проєкт і який стосунок до нього мав Янукович?
— Янукович тоді був президентом. Урядом керував Азаров. Ми з компанією "Ернст і Янг" зробили техніко-економічне обґрунтування, яке затвердив Кабмін. Передбачалося створення у п'яти містах території свободи. Там діяв би інший режим для ІТ-компаній. Це зупинило би відтік фахівців.
Для кожної галузі треба робити привабливі умови. Навколо України більше 1500 офшорів тільки у сусідніх державах. Називаються індустріальні парки, вільні економічні зони. У турків — виробничі й технологічні. А в нас нікому це невигідно. Вільні економічні зони знищені. На понад мільярд доларів було підписано договорів на інвестиції. І в один момент усе зупинилося. Наші умови стали непривабливими. Угорці, поляки, словаки стоячи аплодували нашому уряду, який він "прогресивний". У Словаччині компенсують 50 відсотків сум інвестицій. Є доступ до великого європейського ринку, нема тарифних обмежень.
Якби парламент не задушив ініціативу з Кремнієвою долиною, ми мали б десятки тисяч робочих місць в ІТ. Сьогодні Україна в цьому є донором. Якщо ще п'ять-сім мільйонів українців виїдуть, а це найактивніші, то картина буде, як на Донбасі до війни. Населення, яке вимагає подачок, зациклене на собі.
На якому етапі ми зараз?
— На ризикованому. Треба повернути президента на шлях євроатлантичної інтеграції.
Які реформи були відчутними?
— Реформа децентралізації.
Електронне декларування. Багато людей передумали йти через нього у владу.
Створення антикорупційних органів.
Державні закупівлі (у міжнародному рейтингу прозорості державних закупівель Україна посіла перше місце, набравши 97,05 бала зі 100 можливих. Беруть участь 39 країн. Систему оцінюють за 64 показниками. — ГПУ). Хоч "Прозорро" і треба допрацювати.
Реформа медицини — позитив у первинній ланці. До вторинної є питання.
Поліція — перший етап був правильний.
Добре, що піднімають забезпечення і в армії, і у правоохоронних органах.
У державній службі не розумію масових скорочень. Коли популісти кажуть, що всіх чиновників і депутатів розстріляти — це шлях у нікуди, до розвалу держави.
Багато вдалося в культурі. Але треба займатися її просуванням у світі.
Де українці засадничо помилилися?
— 1991 року пішли не тим шляхом. Потім — коли обрали Віктора Януковича. Досі помиляються частина, які думають, що Росія може бути другом.
Як нас змінила війна?
— Розірвала пуповинний зв'язок із "русским миром". Українці подорослішали. Ми можемо битися, відстоювати себе. Є повага і гідність. З'явилася армія — 350 тисяч захисників, які нікому країну не віддадуть.
Якою буде Україна на своє 50-річчя?
— Сподіваюся, буде у цих кордонах. Дай Бог, повернемо свої землі.
Має сім вишиванок
Віктор Кривенко очолює "Народний рух" із травня 2017 року. Був народним депутатом у Верховній Раді минулого скликання. Пройшов у парламент від "Самопомочі", згодом увійшов до фракції "Блок Петра Порошенка". Пізніше був позафракційний.
Має фах фінансиста, правника і диплом за спеціальністю "державне управління у сфері національної безпеки". Кар'єру починав помічником гендиректора з економіки державного підприємства "Український державний інститут з проєктування металургійних заводів" у Дніпрі. Працював помічником гендиректора, заступником керівника державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. Макарова". Був заступником керівника Національного космічного агентства України. Працював в Укрспецекспорті та Укроборонпромі.
Дружина 34-річна Олена, голова благодійного фонду "Коло". Мають двох дочок: 14-річну Дарину і Ярину, 10 років.
Живуть у Києві.
Грає в теніс. Більярд, волейбол. Ходить на риболовлю.
Має сім вишиванок. Одну подарував воїну-грузину на Донбасі.
3 
35413
Коментарі