"Скіпальський, це з вами всі?" — запитує консьєржка, коли заходимо в під"їзд нового багатоповерхового будинку на вул. Воровського в центрі Києва.
— Таксі? — вдає, що недочув Олександр Скіпальський, 64 роки, колишній заступник голови Служби безпеки України.
Консьєржка задоволено всміхається, виходить зі своєї кімнати і ще раз перепитує. Він каже:
— Так, зі мною.
Поки підіймаємося ліфтом, розповідає, що буває тут рідко, бо нині живе на дачі за містом. Відчиняє, заходить першим до кімнати і швиденько прибирає речі, які лежать на дивані.
У квартирі просторо, нові меблі, шкіряний диван із кріслами, на підлозі світлий килим. Ані на столі, ані на полицях немає жодної зайвої речі, яка б говорила щось про особисті вподобання господаря. Олександр Скіпальський сідає в шкіряне крісло.
Ви заявили про своє бажання балотуватися в президенти. Але ж у вас немає високого рейтингу. На що розраховуєте?
— Це питання заставляло мене довго спостерігати, терпіти. Щонайменше два роки я бачив, що наша країна рухається не в тому напрямку, ситуація дестабілізується. Дійсно, будучи нерозкрученим, без великих грошей важко чогось досягти. Навіть п"ятсот тисяч гривень, які має внести кожен кандидат, — це великі гроші. Але їх можна знайти.
Віце-спікер Микола Томенко пропонує збільшити цю цифру до 10 мільйонів.
— Не думаю, що це приймуть. Тоді не тільки в мене, а й у вас майбутнього немає. Це роблять спеціально, щоб тільки олігархи, які зруйнували державу, могли формувати владу.
То на що все ж таки розраховуєте?
— Я багато спілкуюся з людьми і бачу: вони хочуть, щоб зі сцени зникли всі політики, які вже набридли. Сьогодні щонайменше 30 відсотків людей не сприймають тих, хто не злазить з екранів телевізора. Розраховую саме на них. Сподіваюся, що люди зрозуміють мене, мої бажання. До того ж мені спокійніше, бо я позбавлений амбіційних відчуттів боротьби за владу. Сьогодні країна потребує солдатської руки.
Будете їздити Україною з передвиборною кампанією?
— Безумовно. Із командою. Це мої колеги по роботі в спецслужбах, відомствах, міністерствах. Це ті, які прийдуть у владу й будуватимуть державу, а не розкрадатимуть її. Мене також підтримує Народно-демократична партія, яку очолює Людмила Павлівна Супрун.
Але вона теж збирається в президенти.
— У нас були відповідні консультації. Думаю, ми якось на одній доріжці розійдемося. У моїй команді їй місця вистачить, — усміхається. — Я працював на Донбасі, добре знаю Західну Україну. Ми будемо вирівнювати ситуацію із протистоянням.
Для хорошого старту треба багато грошей.
— Я не хочу йти у владу, яку я куплю за гроші. Розраховую не на рекламу, а на людей, які оцінять мій досвід. Де працював? Що зробив? А в мене є що показати: створював військову контррозвідку, був депутатом, у МНС працював. Сорок п"ять років моєї роботи пройшло в строю, у команді. Але до того, як навчитися командувати, я навчився і підпорядковуватися. А хто із сьогоднішніх вождів уміє підпорядковуватися?
Я розумію, що номінально якісь кошти потрібні, що я буду одним із найбідніших кандидатів. Але своєю позицією достукуватимуся до серця кожного без грошей.
Керівники держави постійно отримують на стіл звіти спецслужб. Останнім часом президент, голова Верховної Ради говорять про можливий розвал країни. Чи мають вони серйозні підстави так казати?
— Так. Бо незалежний аналіз показує, що наша держава не зміцнюється. Україна падає економічно, не має колективної безпеки, рівень власної обороноспроможності теж ніякий. Загальна тенденція падіння держави в усіх напрямках.
А де ти був чотири роки тому, коли призначав цих усіх на посади? Хіба не бачив?
Узяти хоча б останній приклад. Президент проводить засідання колегії в Генпрокуратурі, зібрав усіх керівників. Мало того, що вони там жуйку жують. Ющенко говорить, що йде розгул бандитизму. Але ж виникає запитання: а де ти був чотири роки тому, коли призначав цих усіх на посади? Хіба не бачив? Президент стверджує, що вперше в Україні відкрито любительське полювання в лісі на людей. І роблять це колишні правоохоронці. Так чому ти створив державу, де люди, винні в полюванні на інших людей, продовжують перебувати на посаді? Більше того, коли Ющенко рекомендує міністру внутрішніх справ Луценку звільнити цих людей, то той заявляє: "Я не буду цього робити, бо в мене в кожній області є вбивства. То що, я буду кожного начальника міліції знімати?" То це держава? Це вже анархія!
У часи Кучми фільтрували справжніх патріотів, відштовхували їх у сторону, а залишали людей, які піддакували. У тому числі і в правоохоронних органах. Особливо Дмитро Табачник (очолював адміністрацію президента Кучми в 1994–1997 роках. — "ГПУ") у цьому досяг успіхів. Вони й привели до такого абсурду. Коли сьогодні людина з пістолетом, із посвідченням і від імені держави сама стає небезпечною. Це вже навіть не мафія. Це страшенний безпорядок. Історія з Лозінським випадково набула розголосу. Адже це вже система, і її потрібно змінювати.
Скіпальський сидить, відкинувшись у кріслі. Протягом годинної розмови майже не жестикулює.
У чому ви бачите найбільші загрози для країни?
— Вони економічні. Ми можемо перетворитися просто в придаток для тих, хто значно сильніший економічно, багатший. Якщо ми зараз, як закликає президент, пришвидшимо продаж землі — це загроза. Бо ми не перетворюємо її в товар. Це все для білого бичка, бо вони вже розібрали цю землю з родовищами, із нафтою. А тепер хочуть це узаконити. А решту землі скуплять. І нація не матиме свого природного середовища. Тому продавати її — ні в якому разі. Перетворитися на наймитів простіше всього. Сьогодні в багатьох областях є представники східних народів, які керують господарствами, а наші селяни на них працюють.
Чимало аналітиків прогнозують продовження війни Росії та Грузії. Це стосується і нас, бо російський флот — на нашій території.
— Ситуація в нас трохи відрізняється. Я ні на йоту не буду поступатися національними інтересами. Але Україна і Росія мають довгу спільну історію, кордон. У нас багато спільного в культурі. Як колишній шеф розвідки, скажу, що Заходу невигідно пускати нас на свої ринки. У них все жорстоко поділене. У нас є своє місце, є потужний сусід, з яким треба говорити. Із росіянами можна домовитися. У Росії патологічної ворожнечі до України немає. Вони хочуть бачити її прогнозованою. Так їм буде легше будувати свою політику.
Згідно з останніми соцопитуваннями росіян, вони вважають Україну однією з трьох найбільш ворожих держав.
— На похилу вербу кози скачуть. Чим слабшими ми будемо, тим більше будуть нами потурати. Поважають і люблять сильних.
Вони зараз активно, наслідуючи поляків, румунів, готують видачу карток росіянина в Україні. А наша держава абсолютно нічого не робить. А ми ж можемо використати цей шанс. Наскільки було би вигідно почати працювати по видачі карток українця в Росії! Там більше десяти мільйонів наших. Це ж який потенціал! Я розмовляв з їхніми генералами. Вони мене запевнили, що не будуть перешкоджати нам, якщо ми не заважатимемо їм.
1945, 12 березня — Олександр Скіпальський народився на хуторі Вишнів Любомльського району на Волині
1963 — закінчив технічне училище в Єнакієвому Донецької області
1975 — закінчив вищу школу КДБ СРСР. Служив на Курилах і Далекому Сході
1987 — заступник начальника військової контррозвідки 13-ї армії в Рівному
1991 — перший заступник головного управління контррозвідки СБУ та начальник управління військової контррозвідки
1992 — начальник головного управління розвідки Міністерства оборони
1994 — обраний народним депутатом України
1997 — заступник голови СБУ
2004 — радник голови СБУ Ігоря Смєшка
2006 — заступник голови СБУ, начальник управління СБУ в Донецькій області
2007 — звільнений із посади заступника голови Служби безпеки.
Одружений, має двох доньок
4 
1
Коментарі
5