Заступник президента Національної Академії наук 50-річний Володимир Литвин — без піджака. Одягнений у яскраво-блакитну сорочку, краватка такого ж тону. Запрошує до свого кабінету. Сідаємо на шкіряні крісла світло-коричневого кольору. Секретарка приносить у порцелянових чашках чай. Екс-голова Верховної Ради п"є зелений.
Чи пропонували працювати в Кабінеті Міністрів?
— Мене не потрібно працевлаштовувати. Я можу піти на роботу тільки в результаті виборів. А не через те, що хтось підпише відповідний указ, — додає з посмішкою. — Я готовий служити, а не прислуговувати.
У протистоянні Ющенко–Янукович більшість схильна співчувати президентові...
— Думаю, це скоро пройде, — Литвин надпиває чай. — Бо якщо ти не можеш постояти за себе, як можеш обстоювати інтереси країни?
Під час помаранчевої революції ви не підтримували ні "помаранчевих", ні "біло-блакитних"?
— Ніякої революції не було. Учених примусили назвати ті події революцією. Але це була боротьба за зміну режиму при відповідній підтримці зовні. У нас протистояли два політики, які спиралися на відповідну зовнішню підтримку. Один із них ефективно використав і це, і внутрішні настрої.
Я можу піти на роботу тільки в результаті виборів
Ви сказали "учених примусили"...
— Фактично нав"язали. Коли говорять, що це була помаранчева революція, офіційно визначають у документах і фіксують у відповідних указах, то вчені теж починають говорити про революцію. А ці події на революцію не тягнуть. Де в нас спостерігався розвал держави? Які нові інституції витворено? Немає.
На стіні висить довге панорамне фото парламентаріїв.
— Верховна Рада 2002–2006 років, — пояснює.
2002 року вас обрали Головою Верховної Ради після затяжної спікеріади. Як це вдалося?
Погляд Литвина м"якшає.
— Ніяких переговорів не було. Просто фракції Блоку Юлії Тимошенко і "Нашої України" хотіли провести свого кандидата.
Кого саме?
— Вже не пам"ятаю. Їм це не вдалося. А я знав, що якщо поставив мету, то буду головою Верховної Ради.
Що ви для цього робили?
— Нічого. Просто чекав, коли проголосують. Ніякого цинічного торгу не було, на відміну від нинішньої ситуації. Не було і грошей. На першому етапі запропонували стати заступниками голови Верховної Ради людям із "Нашої України". Вони публічно відмовилися. Тоді було зроблено ставку на вирішення цієї проблеми без них. Тодішній президент Леонід Кучма був за те, щоб у разі створення парламентської коаліції у складі блоків "За єдину Україну" і "Наша Україна" подати на затвердження прем"єром Віктора Ющенка. Але вони на це не пристали. Думаю, тоді спрацьовував принцип — після президентських виборів заберемо все. У політиці так не буває.
Отже, 2002-го "Наша Україна" не захотіла Ющенка-прем"єра?
— Там деякі люди відчули, що не зможуть себе працевлаштувати. А відтак вирішили валити все.
2 
1
Коментарі