Степан Гавриш був у білій футболці і світлих брюках. Запросив до гостьової кімнати. Офіс колишнього нардепа розташований на вулиці Інститутській, поблизу Верховної Ради.
Інтерв"ю відбулося на другий день після фінального матчу Кубка світу з футболу.
За кого вболівали?
— За Італію. Мій син Лука з"явився на світ завдяки нашій з дружиною подорожі до цієї країни. Звідти вона приїхала вагітною. Тому я приречений вболівати за Італію.
Зараз не почуваєтеся футболістом, який не може грати, коли на полі відбуваються такі бурхливі події?
— Насправді я залишаюся політичним гравцем. І впевнений, що скоро знову вийду на поле. Не знаю, чи з власною командою, чи у складі чиєїсь. Але політичну гру залишати не збираюся.
Чи можна бути в цій грі і не бути в парламенті?
— Можна. Перебування за межами цього закритого стадіону на вулиці Грушевського дає змогу обдумати й краще зрозуміти те, що сталося з Україною. А ще важливіше — що може з нею статися. Зараз у мене є можливість усе це осмислити.
Степан Гавриш говорить, як завжди, швидко. Жестикулює. Дивиться в очі співрозмовника.
Як оцінюєте вчинок Мороза?
— Нормально. Укотре підтверджено відомий вислів: політика — мистецтво можливого. Мороз — прекрасний політичний гравець. Він визрів до того особливого стану, коли не хочеться лобіювати чиїсь інтереси, натомість є усвідомлення своєї місії політика. Сьогодні він як ніхто інший має право очолювати парламент. Важко збагнути, чому цього не зрозуміла "Наша Україна"...
Гавриш переходить до аналізу політичної ситуації. Говорить, що коли "Наша Україна" увійде до широкої коаліції, то це буде глухий кут.
— Вихід із нього здатна знайти людина, яка однаково добре пише вірші, грає в шахи та більярд й особисто планує дуже тонкі політичні кроки, — знову хвалить Мороза.
А як щодо моральності — чи такої в українській політиці не існує взагалі?
— Вона існує. Але лише теоретично. На жаль, у діяльності політиків її немає. Я кажу не про себе, — додає Гавриш і переходить до теми помаранчевої влади і президента Ющенка. — Ми не бачили моралі у прийнятті багатьох рішень. Наприклад, коли призначали на посади некомпетентних людей, корупціонерів. Коли віддали все постачання газу "РосУкрЕнерго". Отож, якщо покласти на терези моральність Мороза і його нинішніх опонентів, не думаю, що шалька Мороза переважить.
Чим ви зараз займаєтеся?
— Працюю. Як бачите, розпал літа — а я не на курорті. Хоча дуже хочу бути з дружиною, яку не бачив уже півтора місяця. Я — професійний політик, але водночас і професійний юрист. Президент, не забувши про мене, звільнив із членів Вищої ради юстиції. Я подав до суду. Мені здається, що така мстива дрібна позиція президента і є однією з причин конфліктів, які постійно навколо нього відбуваються.
Робота у Вищій Раді юстиції зараз для мене є основною, як для юриста. Водночас працюю політичним експертом. Будую плани на майбутнє, займаюся англійською. А ще пишу книгу.
Про що?
— Про мене і про Україну. Там будуть роздуми про складну галицьку історію, українців у цілому, про мій козацький рід. А також про український побут. Буде багато рецептів українських страв, які зникли з нашого столу. А це такі собі сільські види білої магії. Колись люди обходилися без ліків і жили по сто й більше років.
Під час революції часто можна було почути: от Гавриш — галичанин, а стоїть на боці тих сил, які українськими назвати дуже складно...
— Це майже расова теорія співіснування. Вона дуже небезпечна. Ми, українці, єдині. Я народився на Галичині, жив у Харкові — і не бачу різниці між собою, галичанином і харків"янином. Не забуду жодної стежини на Галичині, водночас у мені живе вільна харківська козацька душа. Ми мусимо об"єднати ці дві половинки українського ментального мозку — західну і східну. Треба принести галицький патріотизм на український виробничий схід. Бо інакше не матимемо України.
Рішення доньки було для мене певною несподіванкою
А стосовно того, що я був на боці Януковича — то моя позиція виправдалася. За дворічну історію помаранчевої влади ми бачили президента, який не дуже радиться із суспільством в ухваленні стратегічних рішень. Політична еліта, яка оточувала Ющенка, показала високу майстерність у корупції та зраді інтересів Майдану. Я ж не зрадив нікого. Зробив тоді свій політичний вибір і не відмовився від нього досі.
Чому не балотувалися за списком Партії регіонів?
— Це і просте, і складне запитання, — Гавриш починає говорити дуже повільно, зважуючи кожне слово. — Мені здавалося, що мої заслуги перед Партією регіонів є достатніми для того, щоб я не шукав собі місця у списку. З іншого боку, щоб до нього потрапити, треба було здолати супротив нових... скажімо так, чільників, які з"явилися в Партії регіонів уже після того, як я відстояв Верховний Суд. Я не боровся за це місце... не хочу аналізувати цю ситуацію. У мене залишилися гарні стосунки з Віктором Януковичем і з абсолютною більшістю політичних лідерів Партії регіонів.
Чому не підстрахувалися, балотуючись, як Шуфрич, до місцевих рад?
— У мене є певні принципи, і я їх в цьому разі дотримався.
Ваша донька стала депутатом Харківської міськради за списком БЮТ. Це говорить про ваші приязні стосунки з Юлією Тимошенко?
— Це означає лише власний вибір моєї доньки. Вона незалежна й доросла людина. Ми ніколи це питання з нею не обговорювали й не робитимемо цього.
Тобто, ви їй не протегували?
— Ні. Вона є членом "Батьківщини". Для мене її рішення було певною несподіванкою. Але я не заважав.
Як ви ставитеся до Тимошенко?
— У мене з нею довголітні парламентські стосунки. Вважаю, що будь-які ідеологічні розбіжності й пристрасті не повинні заважати нормальним відносинам.
А це нормально, коли перед телекамерами політичні опоненти одне в одного мало не вгризаються, а в звичайному житті на пиво, образно кажучи, разом ходять?
— Це природно для того життя, в якому ми живемо. Було б гірше, якби після телеефіру опоненти продовжували бійку на вулиці. Якщо політик критично й гостро говорить іншому щось у телеефірі, а потім іде з ним пити каву чи вони до ранку співають під спотикач і вареники українських пісень, — це не аморально, не відхід від європейських стандартів.
Чи не сприяє така ситуація появі якихось несподіваних для суспільства домовленостей — за спиною у нього?
— Якщо йдеться про обрання спікером Мороза, то це суперечить певній частині київського Майдану — але чи суперечить донецькому? Там це підтримують. До того ж усе зроблено абсолютно легітимно, законно. Та й що значить, за спиною у суспільства? У світі не сформовано ще такої демократії, де суспільство контролювало б кожен крок влади. Просто приховані домовленості не повинні різко суперечити інтересам суспільства.
Спілкуєтеся зараз із Медведчуком, Кравчуком, Шуфричем?
— Спілкуюся з усіма. У мене немає ворогів.
Про що говорите?
— Про політику, звичайно. Нам цікаво. Критикуємо некомпетентні дії.
Зловтішаєтеся?
— Ні. Ми ж політики. Це все одно, як боксерський поєдинок спостерігають інші боксери, які раніше були чемпіонами світу. Ми можемо лише давати практичні поради. Розуміємо поведінку суддів. Передбачаємо, в якій ситуації супротивник не витримає.
Прощаючись, Степан Гавриш розповідає, що як політичний експерт дає зараз багато коментарів пресі. Особливо часто дзвонять росіяни.
Народився 2 січня 1952 року в селі Олешів на Івано-Франківщині
1968 — токар Івано-Франківського паровозоремонтного заводу
1976 — закінчив Харківський юридичний інститут
1994 — доктор юридичних наук
1998 — обраний народним депутатом
2000 — заступник голови Верховної Ради
2002 — обраний народним депутатом
2004 — представник Віктора Януковича у Верховному Суді
2006 — на виборах до парламенту балотувався за списком блоку "Не Так!"
2 
1
Коментарі