Міліціонери біля Львівського заводу військової радіоелектроніки другу годину тупцюють на морозі. Прем"єр-міністр Віктор Янукович, 56 років, до Львова у вівторок запізнюється. Час від часу бігають до кіоску попити гарячої кави. Нарешті о 10.40 у небі гуде його літак.
Невдовзі прем"єр заходить у цех заводу. Зупиняється біля столика з мікрофонами.
— Ми готуємося до розгляду державної програми розвитку військово-промислового комплексу. Хочемо збільшити її на 20–25 відсотків, — каже і додає: — Це підприємство конкурентоздатне в космічній, ракетній галузі. Ми визначимося, по яких напрямах будемо робити державне замовлення.
Янукович увесь час потирає ліву руку — в цеху холодно. Поруч стоїть голова Львівської облдержадміністрації Петро Олійник. Прем"єра запитують, чи можливі кадрові зміни після його візиту.
— Усі мої поїздки спрямовані на створення системи ефективної влади, де у вертикалі виконавчої влади є місцева, — відповідає він. — Якщо виконавець здатний ефективно працювати — справа йде. Якщо немає — страждає і справа, і люди.
Погляд прем"єра падає на губернатора. Олійник напружено мовчить.
Далі броньований мікроавтобус кавового відтінку Януковича їде до палацу Потоцьких, що в центрі Львова. У Золотій залі палацу багато років давали шлюб молодятам. Тут із Януковичем зустрічається львівська інтелігенція. Народний артист Федір Стригун обіймає художника Євгена Безніска та письменника Миколу Петренка. На балконі камерний оркестр "Академія" виконує твори Вівальді. Янукович заходить до зали. Усі підводяться.
— Сідайте! — киває головою прем"єр. — Я приїхав до вас з відкритим обличчям. Пройшов уже той час, коли ми були свідками політичного протистояння сходу і заходу України.
Прем"єр помітно хвилюється. Добирає слова, але раптом затинається:
— Я впевнений, що... Не пам"ятаю, хто це сказав... Що завжди перемагає красота! Хто сказав ці слова?
Янукович дивиться на людей у залі. Ті шепочуться. Зрештою хтось підказує.
— Достоєвський! Да? Краса врятує світ! — підхоплює прем"єр. — І ті люди, кому Бог дарував жити з цією красою в душі, вони всюди є. Кожна земля народжує їх. А Львівщина — дуже родюча земля.
Далі прем"єр більш ніж півгодини плутано пояснює львів"янам, у чому переваги політреформи.
— Ми з вами 15 років прожили в системі, яка багато в чому залежала від однієї людини. Ця людина — президент. Я дуже добре на собі це відчув. Колись у мене буде час — я все це напишу, — обіцяє Янукович.
Потім говорять місцеві чиновники. Міський голова Львова Андрій Садовий, 38 років, просить грошей на збереження історико-архітектурної спадщини міста. Зокрема на реставрацію Академічного театру ім. Марії Заньковецької.
А під облдержадміністрацією за міліцейським кордоном мітингують кілька сотень львів"ян з громадського об"єднання "Свобода". Мокрий сніг засипає плакати: "Янукович, запрошуємо на полювання!", "Янукович, проживи на мою пенсію!". Хриплі голоси скандують: "Ганьба!". Голова уряду виходить з мікроавтобуса і з охоронцями йде до турнікету. Пропонує мітингувальникам передати йому вимоги й крокує до сесійної зали.
— Я здивувався б, якби вони не прийшли, — каже Садовий. — Львів уміє любити, вміє й ненавидіти.
Львів"яни й донеччани не вірять у Тимошенко
Напередодні візиту прем"єр-міністра Віктора Януковича до Львова соціологи оприлюднили дані дослідження "Донецьк — Львів: соціокультурні ідентичності та практики". Науковці опитали по 400 людей у двох обласних центрах.
— Люди цікаво відповіли на запитання, хто міг би змінити ситуацію в Україні, — розповідає 23-річний Денис Денисов, керівник політичних досліджень Донецького інформаційно-аналітичного центру. — Донеччани у першу трійку традиційно вписали Путіна, Сталіна та Януковича. Львів"яни теж згадали про Сталіна, але відразу після Бандери та Ющенка.
Юлії Тимошенко у переліку не було.
— Хоча при владі нині "донецькі", жителі обох міст стверджують, що ситуація за останній рік погіршилася, — зазначає 43-річний Ігор Марков, директор Лабораторії соціальних досліджень Центру підтримки приватної ініціативи.
За його словами, найбільшою проблемою громадяни вважають відсутність загальнонаціонального лідера.
Олена ДЗІК
2 
1
Коментарі