"Другий тур виборів буде надзвичайно непростим, — каже лідер Народно-демократичної партії та кандидатка в президенти Людмила Супрун, 45 років. — Я б радила Тимошенко дати посаду прем"єр-міністра Тігіпку, Яценюкові — голови Нацбанку, Литвину — голови Верховної Ради, а Гриценкові — міністра оборони. Тоді їхні виборці будуть задоволені і підтримають Тимошенко".

Супрун донедавна критикувала прем"єрку. Однак у жовтні та запропонувала їй очолити Державне агентство з інвестицій та інновацій. Відтоді вона лояльніше говорить про Тимошенко. У політикумі кажуть, що Супрун на знак вдячності пішла в президенти, щоб стати противагою Інні Богословській, яка жорстко критикує керівника уряду. Також нібито кампанію Супрун фінансував БЮТ.

— Я не узгоджувала з Юлією Тимошенко свою участь у виборах. Ми на цю тему жодного разу не говорили, — продовжує Людмила Павлівна. — Коли приймали бюджет, то я запропонувала альтернативний. Сказала, що той бюджет треба відкликати, бо він є проблемним для країни і його повернуть із парламенту. Так і сталося. Я запропонувала дев"ять ключових речей, аби врятувати фінанси країни й економіку в 2010 році. Після цього Тимошенко запросила мене на зустріч. Ми обговорили це питання і вона сказала, що політично не може відкликати бюджет, хоч там є проблеми, але готова працювати на перспективу. Це робота по залученню в економіку інвестицій і перехід на інноваційну діяльність. Тимошенко прислухається до всіх моїх порад.

А рішення йти у президенти ми прийняли в липні. Оскільки ми є позапарламентською партією, то хотіли згуртувати наші ряди — нас 189 тисяч. На кампанію витратили близько 5–6 мільйонів гривень. Це дало можливість оприлюднити свою програму. Хоча за мене й проголосувало 47 тисяч, але ми змогли подивитися, в якому стані партія.

Людмила Супрун призначає зустріч у Держагентстві з інвестицій та інновацій на столичній вул. Великій Житомирській поблизу Міністерства житлово-комунального господарства.

Запізнюється на 40 хв. Заходить у чорній облягаючій спідниці до колін та синьому піджаку. В коротких чобітках, на шиї та у вухах — великі білі перлини.

Як оцінюєте цю президентську кампанію?

— Є кілька принципових речей, які відрізняють її від попередньої: люди більше не підуть на барикади, бо за останні шість років їх просто замордували. Адже були постійні вибори і нестабільність не тільки економічна, а й морально-політична. Якраз після другого туру потрібно буде говорити про зміну системи управління, елементом якої є Конституція. Для цього треба визначити, що президент очолює виконавчу владу, формує Кабінет міністрів. Парламент повинен складатися з широкого кола представників — треба зняти бар"єр і залишити загальний принцип його формування за відкритими списками. От є військові, які були в Афганістані — вони повинні мати в Раді свого представника, є інші — теж. Це зніме боротьбу між елітами і примусить парламент боротися за громадян, а виконавчу владу — виконувати свої обіцянки.

На кампанію витратили близько 5–6 мільйонів гривень

Що стосується підсумків виборів, то не збувся прогноз окремих кандидатів у президенти, що на дільниці прийде 80 відсотків людей. Їх прийшло 67 відсотків. Також було дуже багато неточностей у реєстрі виборців і через це кожен десятий не зміг проголосувати. Не включали у списки цілі квартали, будинки. Коли треба сплачувати за комунальні послуги, землю, то вони є, а коли голосувати, то їх немає. На ці вибори держава витратила мільярд 750 мільйонів гривень. Це найдорожчі вибори в історії незалежної України. 70 відсотків із них — це оплата праці членів комісій. Якби в нас була електронна система голосування, то нам потрібно було б декілька працівників, які тримали б у руках пристрої для зчитування паспорта. Людина прийшла б, дала паспорт, натиснула пальцем за відповідного кандидата — і все. Наші ж вчепилися у прозорі скриньки.

Вважаєте, що Тимошенко буде кращим президентом за Януковича?

— Так, якщо їй вдасться залучити на свій бік Тігіпка, Яценюка, Литвина, Гриценка. Але Яценюк кричить: "Тільки я, за п"ять років ми переможемо!" А що робити людям до його президентства? Вони до того можуть просто не дожити і невідомо, що буде із самим Яценюком. Коли ти нічого не видаєш на-гора і не береш відповідальності на себе, то завтра не буде парламентської трибуни. І що далі робитимеш? Чи підуть за тобою люди? Не треба настільки задиратися.

2004 року ваша політсила була за Януковича?

— Партія частково виступила на підтримку Януковича, частина пішла за Ющенком. Це був перший крок до втрати партійців. Я в той час була ближче до Ющенка в моральному розумінні ситуації. Знала його до того і розуміла, що йому буде надзвичайно складно на посаді президента, адже потрібна дуже велика сила внутрішньої самоорганізації. Саме з цим впоратися він не зміг, а розпилювався на дрібні речі й не займався державним устроєм.

Що може чекати Україну за президента Януковича?

— При ньому Тимошенко буде прем"єром і буде потужне протистояння і загострення. Якщо в нього виникне думка розпустити Верховну Раду, то до перевиборів Тимошенко все одно залишатиметься прем"єром. А після цього ще невідомо, які політичні сили пройдуть у парламент. Будуть групи Тігіпка, Яценюка, Тягнибока. Партії регіонів не вдасться отримати ту кількість голосів, яку вони сьогодні мають. Це означає, що Янукович не зможе сформувати більшість у парламенті. Наступним кроком будуть перевибори президента.

У кабінет Супрун без стуку заходить високий чоловік у чорному пальто. Це — її чоловік. Просить закінчувати розмову, бо мають обмаль часу.

— Ось подивіться, що я зробив, — дає глянцеву кольорову розгортку із зображенням церкви, побудованої у селі Порадівка на Черкащині.

Людмила Супрун народилася в Запоріжжі. 1998 року закінчила столичний університет ім. Шевченка. Там познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Миколою Супруном із Черкащини. Він старший на п"ять років.
— Він мене побачив на якомусь вечорі у вишиванці і потім вже розповідав: "Побачив тебе і зрозумів: вона буде моєю дружиною".
Півтора року Людмила і Микола зустрічалися. У будівельному загоні заробили грошей і відгуляли за них весілля.
— Батьків запросили до Києва як гостей, хоча ми були студентами, — згадує.
Свою сім"ю Людмила Павлівна називає ідеальною. Приклад брали, каже, із батьків, які разом понад півстоліття:
— Виявилося, що наші батьки в один день і рік одружилися в різних частинах України, а наші бабусі народилися в один рік із різницею в кілька днів. Дожили бабусі до 95 років і пішли з життя майже одночасно.

Побудувала два готелі на Подолі

Людмила Супрун вперше стала народним депутатом 1998 року. Вдруге — 2002-го. Очолювала бюджетний комітет. 2005-го, не виходячи з кабінету, п"ять днів переписувала поданий урядом бюджет. Тоді її прозвали "акулою" в економіці.

— Про мене тоді також казали, що я — танк на резиновому ходу, який може роздавити, — усміхається.

Разом із дружиною у Верховній Раді був і Микола Супрун. Працював в управлінні справами парламенту, був радником прем"єра Януковича. Кажуть, що за сприяння чоловіка Людмила Павлівна отримала землю на столичному Подолі. Там побудувала два готелі, з вікон яких видно Дніпро.

2006 року перейняла від Валерія Пустовойтенка керівництво Народно-демократичною партією. Під час дострокових парламентських виборів збиралася приєднатися до Народної партії Володимира Литвина, однак він в останній момент відмовився. Тоді Супрун створила Блок "Український регіональний актив", який не подолав 3-відсоткового бар"єру.

×