— Росіяни почуваються в безпеці тоді, коли розширюються територіально. Бо навколо для них — усі вороги, їх треба захопити й підкорити, — каже 48-річний Ігор Семиволос, керівник Центру близькосхідних досліджень.
Зустрічаємося на столичній Європейській площі. Йдемо до ресторану "Мафія" на розі. На першому поверсі біля барної стійки розсипані уламки розбитої склянки. Семиволос не помічає, ступає по них сандалями на товстій підошві.
— Путін намагається реалізувати сценарій, що сприймається російським суспільством.
Що це за сценарій?
— Продовження війни з Америкою. Україна з точки зору стратегічної російської культури — лише об'єкт, територія. А йде війна між двома велетнями. Вони не вийшли з парадигми холодної війни. Програвши її, росіяни прагнуть реваншу.
Зараз Росії це вдається?
— Їх правлячий політичний клас не сприймає нас як окрему націю. Тоді виникає запитання: де закінчуються малороси, а починаються злі бандерівці?
Росіяни втямили, що не треба приєднувати вороже налаштовані до них території. Існував міф, що це чотири області — Волинь, Тернопільщина, Львівщина, Івано-Франківщина. А Майдан зруйнував цей міф. Виявилося, що бандерівці є й у Дніпропетровську, Харкові. Навіть на Донбасі. Це стало шоком для них.
За яких умов можливе повномасштабне вторгнення Росії?
— Путін намагається розіграти сценарій 2008 року, як із Грузією. Косовський прецедент створив умови для гуманітарної інтервенції й оголошення незалежності Південної Осетії й Абхазії. Зараз хочуть зробити те саме. Мовляв, на Донбасі — гуманітарна катастрофа. Тому Росія і скликала у минулий вівторок Раду безпеки ООН, щоб потім ввести "миротворців".
Радбез Росію не підтримав. Що це за сигнал?
— Ніякий. Ключове для неї — створити для свого населення атмосферу, в якій можливе вторгнення в Україну. Зараз — не дати розгромити донецьких бойовиків. Тоді війна завершиться.
Що маємо робити, аби перемогти?
— Україна була неофеодальною державою. Працювали привілеї для політичного класу. Війна змусила їх змінюватися. Політичний клас, який прийшов після Революції гідності, зрозумів: якщо не будуть створені нові правила гри, не відмовляться від привілеїв, то загинуть. Феодалізм руйнується.
Ми змушені дуже швидко будувати інститути безпеки. Вперше в історії України — в умовах війни — почали займатися армією. У процесі відсіюються люди, зайняті в цій системі. Війна — найкращий люстратор. Силові структури повинні пройти через антитерористичну операцію. Матимемо легітимні підстави, щоб змінити склад і міліції, і спецслужб.
Коли закінчиться війна?
— І песимістичний, і оптимістичний сценарії я позначив би в межах — до холодів. Активна фаза АТО має тоді завершитися. Треба відновлювати інфраструктуру — мости, будинки, опалення. Якщо це затягнеться надовше, буде гуманітарна катастрофа. Що стосується зачистки територій, антипартизанської боротьби, підпілля, бандитизму — це триватиме ще кілька років.
Як тиснути на Кремль? Санкції допоможуть?
— Багато казали, що третій рівень санкцій — це скоріше загроза, ніж реалізація. Але після того, як збили малазійський Боїнг, громадська думка Європи змінилася. Це стало переломним моментом для запровадження третього рівня санкцій. Їх збільшуватимуть. Тому що бачать — Путін не реагує. Навпаки, намагається відбитися й запровадити свої санкції. Це підштовхуватиме протилежну сторону до посилення економічного тиску. У Путіна може виникнути відчуття, що йому нічого втрачати. Спробує реалізувати сценарій прямого вторгнення. Захід цього боїться, тому що, за великим рахунком, ніхто не хоче починати нову світову війну.
Ми стоїмо на її порозі?
— Ми стоїмо на порозі можливих широкомасштабних воєнних дій.
За яких обставин Путін може відступити?
— Він далеко зайшов. Якщо перехрестя проскочив, то повернутися на односторонній рух не можеш. Ідея про анексію Криму — це перехрестя, яке проскочили. Якби Путін був розумніший, або ця ідея фікс, що "Крим наш", не була такою домінуючою, то вони повісили б Крим, як вантаж, на ноги України. Це була б проблема, з якою ми мали б постійно щось робити. Вони забезпечили б його незалежність, нагнали ті самі війська, але формально він був би з невизначеним статусом. Анексуючи Крим, Москва розраховувала на інший сценарій. Думали, після цього швидко зможуть захопити інші території. Не врахували, що українська армія залишиться вірна Україні і стоятиме у Криму впродовж місяця. Росія не змогла розвинути наступ на материкову частину країни, маючи в тилу українське військо.
Де Москва прорахувалася?
— У природі українського народу. Якщо раніше ми були меншиною, що опиралася російській експансії, то тепер частина "русского мира" на території України є в меншості.
Існує поняття — швидка зміна соціального порядку. Це відбувається через насильство. Йде не просто зміна облич, а зміна символів. Ось чому частина "русского мира" так злякалися ленінопаду. Сьогоднішня війна руйнує радянські міфи. Раніше вважали, що бути бандитом — класно. А нині популярні військові, люди хочуть бути схожими на них. Позитивний герой, який допомагає армії, стає прикладом.
Наші політики готові ставати позитивними героями?
— Вони відчули, що суспільство потребує цих героїв. Наприклад, маєш давати гроші на армію. І розпочав це олігарх Коломойський.
Як жити по сусідству з агресором?
— Проблема Росії в тому, що вона не може реалізувати ідею імперії без України. Наш успіх стане чітким сигналом, що курс Кремля — хибний. Він означатиме програш Путіна. Сьогодні в них прогнозують прихід до влади націоналістів. Недарма Путін, виступаючи на відкритті пам'ятника Першій світовій війні, заявив, що тоді в Росії вкрали перемогу. Росія живе минулим. Виховує покоління на тому, що можна повернути історію, переграти.
Україна постійно буде під прицілом Росії?
— Через деякий час вони будуть під нашим прицілом. Варто почекати, коли Росія стане порожньою, і наповнити її новим змістом. Сьогодні Російська Федерація тримається на реваншизмі. Якщо ця ідея програє, то в неї нічого не залишиться. Україні потрібно зробити так, щоб росіяни програли.
Росія може розпастися?
— Це величезний, погано керований простір. Тримається завдяки авторитаризму. Цей стиль керівництва рано чи пізно призводить до монополізації всього й колапсу.
Як нам захищатися?
— В України немає інших союзників, крім Заходу. Треба зміцнювати стосунки із США, домовлятися з німцями. Працювати із французами.
Історія відносин між Європою й Росією має серйозну глибину. України там не було. Потрібен час, щоб Київ став суб'єктом міжнародних відносин. Цей процес відбувається на наших очах. Триватиме роками. Успіх залежатиме від української дипломатії, інформаційної політики.
Які кроки слід робити, щоб прискорити це?
— Потрібно виграти війну. Спочатку на Донбасі, потім — у Криму.
Коли повернемо півострів?
– 1914 року почалася Перша світова війна. 1917‑го розвалилася Російська імперія.
Чекати три роки?
— Думаю, процес пришвидшиться. Санкції можуть призвести до краху Росії.
50 видів кактусів вирощує вдома Ігор Семиволос. Тримає їх на балконі. Перший кактус знайшов на смітнику.
Говорить на івриті
Ігор Семиволос родом із Запоріжжя, за першою освітою — агроном. На сходознавця вивчився у Московському університеті ім. Ломоносова. Працює директором неурядової організації — Центру близькосхідних досліджень. Живе за кошти міжнародних грантів. Досліджував культуру народів Близького Сходу, мусульманських громад Європи. 2009-го у співавторстві видав книжку "Іслам і політика ідентичностей у Криму".
— Ніхто не міг уявити, що у XXI столітті країна, яка гарантувала нам територіальну цілісність, анексує Крим, — каже. — Не вірив до останнього моменту.
Любить велосипедні подорожі Україною. Говорить англійською та на івриті.
Дружина 41-річна Ольга малює картини у стилі фентезі. Син 18-річний Роман навчається на перекладача з німецької. Є донька 12-річна Анастасія.
3 
1
Коментарі
4