Снігопад наприкінці березня показав неготовність влади діяти в надзвичайних умовах. Так вважають 63% опитаних. А 18% відповіли, що він продемонстрував брехливість органів влади. Такі дані опитування на сайті Gazeta.ua. У ньому взяли участь понад 5 тис. українців.
Торік у грудні через негоду півтисячі сіл та міст залишилися без світла. У деяких селах люди по два тижні сиділи в холодних хатах при свічках. Експерти кажуть, кожен громадянин має зрозуміти: якби трапилося щось непередбачуване, марно розраховувати на допомогу влади чи правоохоронних органів. У критичному стані будинки, дороги, комунікації, транспорт, медицина. Будь-яка ланка може вийти з ладу в будь-який момент. До чого треба бути готовим, якщо ситуація стане неконтрольованою?
Олег Гордашевський, 42 роки, директор Агентства системного усунення ризиків.
Наприкінці березня заметіль на кілька днів паралізувала життя міст центру та півночі країни. Влада винуватить у необачності громадян, які виїхали на дороги. Люди клянуть владу. Хто правий, а хто винен?
— Люди не звернули уваги на штормове попередження, бо не мали такого досвіду, не підозрювали, з чим матимуть справу. Влада не була готова до негоди. У Києві за два дні бачив лише одного даїшника. Вони або по домах сиділи, або забезпечували проїзд до Кончі-Заспи та Межигір'я.
Колись під час сильного снігопаду військові частини виганяли техніку на вулиці Києва, мобілізовували солдатів і курсантів, міські служби. Сьогодні кількість правоохоронців більша, ніж у СРСР, але їхня ефективність становить 10 відсотків від радянських часів. Розірвані механізми взаємодії між комунальними службами, МНС, міліцією, пожежниками та армією. Спеціалістів нема. На посади призначають не за професійними якостями, а "своїх" по знайомству, щоб помагали ділити бюджет.
Якщо структури МНС, міліції, комунальники працюють неефективно, чого можна очікувати?
— Кожен громадянин має зрозуміти: якби трапилося щось непередбачуване, марно розраховувати на допомогу влади чи правоохоронних органів. Наприклад, сталася повінь чи колектор вийшов із ладу і залив фекаліями пів-Києва — спершу евакуйовували б еліту, а потім усіх інших, якщо встигнуть. Якщо є плани евакуації, то лише на папері. Владі населення потрібне тільки для того, щоб її годувати.
Який морально-психологічний стан армії, спецслужб, МНС?
— Так собі. У всіх структурах є 10 відсотків фанатиків, яким дай "повоювати", самореалізуватися. Інші служать від безвиході чи їх батьки влаштували у військові училища, тільки б удома не сиділи.
Міліція — це бізнес. Ніхто нікого захищати не буде. Під час снігопаду МНС витягувала фури із заметів за гроші. Платиш — добрий день. Не платиш — чого прийшли? Усе це змінити можна, та хто візьметься, кому воно треба? Парадокс: навіть народу ці зміни не цікаві. Змінювати — значить кожен мусить узяти на себе відповідальність. Нащо воно, коли українець знаходиться у більш-менш комфортних умовах. Має що їсти, якийсь одяг та розвагу — інтернет і телевізор. Він знає, що є країни, де краще. Але є й такі, де ще гірше. Мріє переїхати у кращу. Але в Америці чи Європі треба наполегливіше працювати, тому вважають "мені й тут добре".
Дії волонтерів, які об'єдналися через соцмережі й помагали городянам боротися зі снігом, це приклад суспільству?
— Волонтери — це ситі люди, привчені до комфорту, любителі пожаліти кішечку, собачку. Вони допомагають до того часу, поки ситуація самих не притисне до стінки. Тоді волонтери зникають.
Демократія діє тільки в комфортних умовах. Якщо у США стається якась надзвичайна ситуація, одразу мобілізується національна гвардія. Має з'явитися один пастух, який усіх ганятиме.
Уявімо, країну охопили масові протести. Як поводитися, щоб вижити?
— Великі скупчення людей краще обходити десятою дорогою. На протести ж кожен приходить зі своїм емоціями, що мусить виплеснути. Деякі на замовлення можуть підбурювати на бійку або викрикувати речі, що лякають, вводять у паніку.
У натовпі краще триматися краю, так легше з нього вибратися. Якщо опинилися у центрі потоку людей, потрібно рухатися до його краю під гострим кутом, а не проти руху. Інакше затопчуть. Якщо притиснуть до стіни, можна по плечах сусідів видертися вище. Коли впали, одразу вставайте, випростовуючи ноги, а не розгинаючи поперек — поперек зірвете, а ногами можна на собі підняти двох людей.
Найстрашніше — паніка. Її можна зупинити, переключивши увагу натовпу на щось інше. Можна взяти людину міцно за плечі, зосереджено дивитися в очі й попросити порахувати пальці на руці. Навколо того, хто припиняє паніку, люди одразу згуртовуються.
На жаль, мало хто нині готовий брати на себе відповідальність за інших. Правоохоронні структури, телебачення пропагують безініціативність: нічого не роби, нікуди не лізь — за тебе все зробить міліція. Людей намагаються відучити від спротиву й бажання протидіяти владі. Сьогодні українець знає, що може бути покараний навіть за спробу захисту.
Припустимо, в місті зникло світло, вода, на вулиці безлад. Що робити?
— Без електрики не працюють бензоколонки, до магазинів неможливо підвезти продукти. Через три дні супермаркети спорожніють. Якщо комунальні служби не прибиратимуть сміття на вулицях та біля будинків, то поширяться інфекційні захворювання. Через тиждень запаси їжі в холодильниках закінчаться й почнеться процес виживання.
Найрозумніше поїхати в село. Навіть якщо землетрус розвалить хату, не буде електрики, газу, то є вода в криниці, дрова, запаси їжі в погребі. Кілька місяців можна протриматися. Головне — остерігатися мародерів.
Яких правил дотримуватися в екстремальних умовах?
— Cпокійно спрогнозувати, скільки часу це може тривати і яких збитків завдасть вашій родині. Воду деякий час можна купувати або діставати з бюветів. Доки працюють магазини, запастися одягом, продуктами. Купувати їжу тривалого зберігання — консерви, борошно.
Узяти під контроль рідних, щоб вони ніде не бродили й не потрапили у групи злочинців. Треба взаємодіяти із сусідами в будинку. Хтось служив в армії, хтось працює в міліції. Потрібно об'єднатися, щоб про всяк випадок захистити територію від мародерів. Виставити чергових.
Якщо на дворі мороз і нема опалення, треба утеплити вікна, обмежити фізичну активність і чекати, доки ситуація стабілізується.
Як зрозуміти, що в країні назріває надзвичайна ситуація?
— Ніхто офіційно не скаже, що завтра буде революція чи безлади. Потрібно самому уважно спостерігати. Порожніють прилавки магазинів, починаються перебої з пальним. На дорогах стане менше дорогих авто. Спорожніють такі елітні поселення, як Конча-Заспа, вулиця Банкова, де Адміністрація президента. Коли чиновники масово поїдуть за кордон — значить щось почнеться. Далі зростатиме активність навколо військових частин, мобілізація силових структур. На вулицях буде багато автобусів із силовиками. Під час помаранчевої революції до Києва стягнули 16 із 35 тисяч бійців внутрішніх військ.
2 
1
Коментарі
2