Із тильного боку до Адміністрації президента розміщується будівля приймальної глави держави. Зазвичай із людьми тут спілкуються штатні консультанти. По вівторках, крім них, чергують заступники глави адміністрації. 13 липня була черга 51-річної Ганни Герман. Щоб потрапити до неї, зібрався натовп зі 100 осіб. Дехто з дітьми. Одна з жінок, побачивши Ганну Миколаївну, заплакала.
— Прийму всіх. Тільки не шуміть, — просить Герман. На годиннику 14.00. — Самі вирішіть, хто за ким.
На особистий прийом дехто приїхав за три доби. Ночували на сходах — тримали чергу. Після приходу Герман уклали список із 38 осіб. Заповнили вузький коридор перед кабінетом.
Герман бачить у натовпі 82-річну Тетяну Григоренко й просить зайти її першою. Хвилин за 7 та виходить.
Ветеран війни Григорій Загуменний просить призначити йому пожиттєву грошову допомогу. Герман дзвонить першому заступнику голови Київської міськдержадміністрації Олександрові Попову.
— Тут ветеран прийшов до президента. Приймете? — питає, а потім каже чоловікові: — Йдіть, він до третьої вас прийме.
Просить помічницю відвезти Загуменного до Попова машиною.
На сходах у затінку розсілися десяток людей. Поряд — торби з продуктами, речами. 71-річна Ніна з Керчі п"є кефір. Витирає губи.
— Только говорить будем по-русски, — відводить убік. — Моего сына в декабре осудили на шесть лет. Товарищ пригласил его, мой сын купил бутылочку водки. Они распили полбутылочки. Хозяин лег спать. А сын остался с его женой. А эта женщина если выпьет, очень буйная. У ней все руки были синие. То есть они с мужем подрались еще перед приходом сына. Она начала критиковать мужчин, ругать их. Муж ее просыпается, слышит, что жена кричит и, не разобравшись, кидается в драку. Потом сына осудили. Мы здесь ночуем на вокзале. Будем столько, сколько нужно.
У коридорі змішалися дві черги — до Герман та до консультантів. Усі хочуть потрапити саме до заступника глави адміністрації. Щопівгодини роблять перекличку за списком. Хто не відгукується, викреслюють.
Люди стоять щільно. Крізь натовп проривається повна жінка років 40. Від спеки її біла блузка стала мокрою.
— Я була у списку! — кричить.
— Ти туди не зайдеш! — кричать у відповідь.
Жінка відштовхує людей руками та сумкою. Сама отримує стусани.
— Що ж це робиться! — голосить. — У мене дитина в "Артеку" травмувалась, а винуватих нема. Я тільки звернення в руки передам. Поїзд в половину сьомої.
Мой сын купил бутылочку водки. Они распили полбутылочки
— Дорогенька, якби ви осьо так спочатку сказали, ми б вас пропустили. А так не пустимо. В мене од вас царапина та синяки, — літня жінка показує руки.
Відчиняються двері туалету.
— Закрийте, бо смердить! — просять у черзі. Але зачинити ніхто не йде — усі бояться втратити місце у черзі.
Проштовхується 58-річна Олена Терещенко. Вона боса. Щоб потрапити до кабінету, обдурила охоронця — сказала, що йде до консультанта.
— Бач, хитра! — гукає лисий охоронець. — Виходьте, будьте людиною.
— Хочте — виносьте, — відповідає жінка й сідає на підлогу. — В мого сина стріляла міліція. Потім посадили за бійку.
Із кабінету виходить помічниця та просить Олену Терещенко написати звернення. Та погоджується. Дві сторінки пише понад годину. Передає листа.
— Мене залякують, — каже до Герман у кабінеті.
— Тримайтеся, — радить їй Ганна Миколаївна.
Од Герман виходить чоловік, який просив допомогти влаштуватися на роботу. Ганна Миколаївна просить помічника:
— Скажіть там усім, що посад та квартир я не роздаю.
Помічник передає це людям у коридорі.
— Чули? Ти там не чуди без баяну! — кричить услід помічнику один із чоловіків у черзі.
До 18.00 Ганна Герман прийняла 25 людей.
У четвер вона пішла у відпустку.
3 
1
Коментарі
1