"Майдан зробив уже стільки речей, які здавалися неможливими і немислимими, що я анітрохи не здивуюся, коли справа дійде до повалення Путіна", — написав 24 червня на своїй сторінці у соціальній мережі "Фейсбук" білоруський філософ Володимир Мацкевич, 58 років. Телефонуємо йому до Мінська.
Чому ви промовчали про президента Білорусі Олександра Лукашенка, який при владі вже 20 років?
— Лукашенко тримається лише на грошах і багнетах російського режиму. Без цього він не вистоїть і року. ФСБ Росії, що привела до влади Володимира Путіна, спочатку ставила експеримент на Білорусі. Лукашенко — це багато в чому продукт російських спецслужб. У Москві за рік зробили з нього політичного лідера, цілком підпорядкували собі й продовжили експериментувати.
З приходом до влади Лукашенко знищив весь бізнес, що міг брати участь у політичному житті країни, підтримувати фінансово якісь опозиційні партії та рухи. Потім те саме почав робити Путін у Росії — скасовувати олігархат, створений у 1990-х. Деякі з технологій, відпрацьованих у Білорусі, ФСБ намагалася застосувати і в Україні. Коли б не цьогорічний Майдан, режим Януковича пішов би тим самим шляхом, що й білоруський.
Чи не найбільша небезпека тоталітарних режимів у тому, що вони руйнують свідомість нації. І найважчі часи настають, коли диктатори падають. Тоді не дуже підготовлені політичні сили починають роздирати країну, шириться хаос. Найяскравіший приклад держави, що намагається перейти до нормального життя після диктатури — Ірак. Коли за допомогою ззовні диктатора скинули, у країні з усіх шпар полізло те, що доти Саддам Хусейн стримував кулаком. Нові лідери — нездібні, не звикли до демократичних стосунків, не вміють домовлятися, не слухають один одного, прагнуть усе вирішувати силою. Це найбільша небезпека, якої хотілося б уникнути в Білорусі.
Поки що в "білоруській стабільності" зацікавлені всі. І росіяни, і європейці. Транзит газу в країни ЄС, на відміну від України, територією Білорусі відбувається без проблем. Лукашенко не став кращий для європейців, просто кремлівський режим стає небезпечніший, а білоруський відступає в тінь.
Як за 20 років життя при Лукашенку змінилися білоруси?
— Після розвалу СРСР білоруси вважали, що завжди були з Росією, і так має бути далі. Коли я пояснював, що під Росією ми жили менш ніж 200 років, а доти входили до Великого Князівства Литовського й Речі Посполитої, багато хто робив квадратні очі. "Так що, нам тепер з Литвою об'єднуватися?" — бувало, запитували. Люди взагалі не могли уявити самостійного існування Білорусі як незалежної держави. Зараз уже навіть найбільш аполітичні кажуть: "Мы дзяржава. Якая ёсць — такая ёсць, але самастойная". Білоруси розуміють, що не обов'язково бути з кимось чи під кимось. Навіть паперові декоративні союзи з Росією, що ніколи не виконуються — Союзна держава, Євразійський союз — сприймаються як міжнародні, а не як злиття.
А от що є негативом — держава, хоч і самостійна, не сприймається як створена громадянською спільнотою. Білоруси не розуміють, що держава — це наша відповідальність. Натомість сприймають як щось зовнішнє, створене Лукашенком, а громадяни тут начебто ні до чого. Білоруське суспільство в цьому подібне до населення Донбасу.
Не вірите в еволюцію білоруського режиму?
— Еволюційним шляхом такі режими не перетворюються. Я колись писав про таку небезпеку, як "кубинізація" режиму. За режиму Фіделя Кастро Куба зубожіла, народ став апатичний, ті, хто щось прагнув, емігрували з острова. На саморобних човнах гребли до Флориди. У нас кордони відкриті. Тому всі активні люди, коли втомлюються боротися, робити кар'єру, просто влаштуватися — виїжджають. Соціальна напруга послаблюється, і це дає можливість режиму жити далі.
Лукашенко вибудував таку вертикаль влади, що в ній можуть існувати слухняні безініціативні люди, не здатні до творчості, відстоювання своєї точки зору. Їх відбирають за принципом, чи спроможні вони виконувати накази. Хоча режим прагне пристосуватися до життя, що змінюються. Зараз Лукашенко дуже цікаво поводиться щодо українсько-російської війни — і нашим, і вашим. Хоче руки нагріти на цій кризі. І щоб Україна залишалася партнером, і щоб російських преференцій не втратити. Тому й крутиться, як вуж на пательні.
30 років Олександр Лукашенко не живе з офіційною дружиною 59-річною Галиною Родіонівною, колишньою вчителькою білоруської мови та літератури. Вона мешкає у селі Рижковичі Могильовської області. Народила Лукашенку двох синів. 38-річний Віктор працює помічником президента з національної безпеки. 34-річний Дмитро очолює президентський спортивний клуб.
Від 2008-го Лукашенко з'являється на людях із позашлюбним сином 10-річним Миколою. Того року заявив, що готує сина у президенти, собі на заміну.
Ім'я матері Миколи президент не називає. Найпопулярніша версія — Ірина Абельська, колишній особистий лікар Лукашенка.
Від 2007-го по 2011-й зустрічався з білоруською співачкою Іриною Дорофєєвою.
Вислови білоруського президента
Я президент государства, и это государство будет, пока я президент.
Я обещаю, что к Новому году у каждого белоруса на столе будут нормальные человеческие яйца.
Жизненный уровень, который сегодня у белорусского народа по разным причинам ниже колена, еще ниже быть не может.
Не успел я взяться за яйца, как в магазинах исчезло масло.
Народ белорусский рискнул и избрал меня президентом. Это бывает чрезвычайно редко в истории и больше, возможно, не будет.
Наш народ будет жить плохо, но не долго.
Я категорически запрещаю всякие демонстрации, когда крестьянин в поле, когда он работает. Всё переносится на зиму.
Последние волосы встали у меня дыбом, когда я узнал о положении дел в экономике.
Беларусь стояла на краю пропасти, а я помог ей сделать шаг вперед.
Я свое государство за цивилизованным миром не поведу.
Употребляю в пищу только белорусское, потому что иностранное мне в рот не лезет.
2 
1
Коментарі