Президента Петра Порошенка раніше ніхто не уявляв символом майбутньої України. Сьогодні він сприймається як її остання надія.
Із наближенням 31 березня, дати президентських виборів, Росія активізувала зусилля щодо впливу на передвиборчу гонку. У недавньому звіті розвідки США йдеться, що Кремль прагне застосувати низку інструментів, аби "скористатися крихкою економікою Києва, корупцією, кібер-вразливістю і суспільним невдоволенням".
Яка ж їхня мета? Перемогти Порошенка і привести до влади менш антиросійськи налаштований уряд.
Іноземні дипломати й західні уряди приходять до парадоксального усвідомлення: Порошенко залишається їхнім найкращим і єдиним шансом втримати країну від зворотного дрейфу в бік Росії попри те, що повільні темпи реформ в Україні не виправдовують їхніх надій на швидкі зміни.
Для Володимира Путіна не так важливо, хто саме переможе на виборах в Україні. Головне, щоб це не був Порошенко. Перемога будь-якого з двох інших лідерів гонки — політично недосвідченого Володимира Зеленського та політичного старожила з лівими поглядами Юлії Тимошенко — може дестабілізувати ситуацію всередині країни і відкрити двері для ще більшого впливу Росії.
Путін хоче не стільки отримати дружнього Кремлю президента України. А ясно дати зрозуміти будь-якому керманичу, що відмова йти на поступки Кремлю спричинить політичну загибель.
Спроби Москви зірвати кампанію Порошенка мають і особисті причини. Коли чинний президент прийшов до влади, виглядав як прагматичний політик, що ратує за мир. Враховуючи його бізнес та статки, мав репутацію ще й відкритого до угод. Путін, імовірно, думав, що тодішні інтереси Порошенка в Росії змусять його йти на компроміс.
Але сталося інакше: Порошенко використав дипломатичні навички, щоб заручитися підтримкою Заходу і добитися серйозних економічних санкцій проти Росії.
В Україні ж він зробив ставку на зменшення культурного впливу країни-агресора — заборонив російські телеканали і соціальні мережі. Заохочував використання української мови у ЗМІ та школах. Дотиснув створення незалежної української православної церкви. Релігійне відмежування від Росії завдало серйозного удару по історичних претензіях Москви на Київ і обійдеться російській церкві в мільйони доларів, якщо говорити про об'єкти церковної власності. А також послабить вплив в Україні її "м'якої сили".
Порошенкові вдалося переконати Сполучені Штати надати Україні летальну оборонну зброю. Відновити українську військову промисловість і створити потужну армію.
Усе це стало головним болем для Путіна. Бо той очікував, що Україна зів'яне під впливом російської агресії. Зараз він не може навіть припускати, що Порошенко залишиться при владі на ще один президентський термін.
З початку виборчої кампанії Росія кинула сотні мільйонів доларів, щоб вплинути на вибори в Україні й зірвати їх, за даними СБУ.
Кремль прагне підвищити політичну температуру в країні. Тому просуває міжетнічні та міжконфесійні конфлікти, зображує Порошенка безпорадним лідером, який не здатний підтримувати порядок.
У соцмережах активізувалася кампанія з дезінформації. І кібератаки — спрямовані проти українських чиновників. Російські хакери щодня атакують Центральну виборчу комісію.
Українська антикорупційна організація, яку фінансово підтримують країни Заходу, нещодавно оприлюднила масив документів від анонімного джерела, що свідчить про неправомірні вчинки наближених до Порошенка осіб. Залишається втім імовірність, що ці дані фальсифікували російські чи наближені до Росії гравці.
Кремль у кампанії проти Порошенка використовує лояльних до себе українських бізнесменів і політиків, надаючи їм привабливі угоди та доступ до ринків. Цьому є безліч підтверджень. Дружина проросійського політика і кума Путіна Віктора Медведчука нещодавно стала мажоритарним власником компанії, яка торік виграла тендер на розробку російського нафтового родовища. А Медведчук зберігає вплив на кілька телевізійних каналів. Тарас Козак, народний депутат та впливовий імпортер російського дизельного палива, співвласник російської компанії-виробника зброї, придбав український телеканал "112". Бізнесмен Дмитро Фірташ, який заробив мільярди на посередництві у торгівлі газом за підтримки Росії на початку 2000-х, володіє телеканалом "Інтер", на якому що ближче до виборів, то більшає критики на адресу Порошенка.
Масштаби втручання Росії в українську політику можуть здатися малоймовірними. Та не варто недооцінювати глибинне бажання Путіна відновити свій вплив на Україну.
На тлі цих свідчень про втручання Росії Порошенко, якого чимало критикують, починає здаватися багатьом західним спостерігачам обґрунтованою альтернативою.
Звичайно, оцінки його президентства залишаються неоднозначними. Незважаючи на певне економічне зростання, для більшості українців ситуація не поліпшується — їхня середньомісячна заробітна плата в грудні становила $390. І хоча Порошенко контролює заходи з протидії корупції, критики звинувачують його в повільних темпах реформ, у тому числі змін у судовій системі.
Але які альтернативи? Його суперники, ймовірно, послаблять зв'язки України із Заходом або створять невизначеність, відкотивши ситуацію назад.
Західні політики усвідомили, що, можливо, в їхніх інтересах прийняти досягнення Порошенка і заплющити очі на недоліки. Українські патріоти-ліберали теж доходять такого висновку. Як нещодавно заявив один із найбільш знаних інтелектуалів Ярослав Грицак, "головне рішення, яке повинні прийняти ліберали сьогодні — це підтримати Порошенка у першому турі або дочекатися другого".
Адріан КАРАТНИЦЬКИЙ, старший науковий співробітник і один з директорів Ініціативи "Україна в Європі", проекту "Атлантична Рада"
3 
35413
Коментарі