Кабінет народного депутата України від Партії регіонів 44-річного Тараса Чорновола розташований на восьмому поверсі комітетів Верховної Ради. Він називає його "титаніком". Тут вікна круглі — схожі на великі ілюмінатори. На стіні позаду нардепа висить вишитий портрет його батька — В"ячеслава Чорновола. У приміщенні чути запах тютюну.

— Де моя попільничка? — "регіонал" дістає цигарку.

Каже, що зазвичай його стіл завалений паперами. Помічниця поприбирала, й він не може розібрати, де що лежить. Знімає піджак і вішає на спинку крісла.

Партія регіонів вийшла з процесу підготовки змін до Конституції?

— Ні. Не було того, що нам постійно приписували. У Секретаріаті президента розповідали: нібито ми хочемо підтримати варіант Конституції Юлії Тимошенко. Хоча ми ставилися до нього скептично. А в БЮТі певної миті нас почали звинувачувати, що ми готові продатися главі держави й підтримати його зміни.

Але в нас є своя позиція: треба завершити конституційну реформу щодо питання місцевого самоврядування. Решта — технічні моменти. Наприклад, контрасигнація — акти президента не набувають чинності, доки їх не підпише прем"єр і відповідальний за їхнє виконання міністр.

Юлія Тимошенко виступає за сильного прем"єр-міністра, а Віктор Ющенко — за посилення президента. Яка позиція в Партії регіонів?

— Я вам заздрю, що ви все розумієте. Я нічого не розумію. Як глава держави може виступати за по-диктаторському сильну владу, коли розуміє, що шансів залишитися на цій посаді в нього приблизно стільки ж, скільки побачити свої вуха без дзеркала? І як Юлія Тимошенко може виступати за мінімальні повноваження президента, якщо вона планує обійняти цю посаду? За цим криється багато "підкилимових" речей.

Чи Віктор Ющенко справді збирається спокійно пройти процедуру передачі влади і програти вибори? А чи не хоче він зробити так, щоб вибори не відбулися? Навіщо посилювати владу глави держави для свого нині найзапеклішого ворога?

Чи дійсно Юлія Тимошенко планує міняти Конституцію? Чи це є фактором шантажу президента? Може, Партії регіонів робили пропозиції щодо зміни Основного закону з єдиною метою: почати процес, а в певний момент прибігти до глави держави і сказати: "Дивися, перше читання пройшло, Конституційний суд пройшов, а 300 голосів у нас є. Або ти зараз робиш такі-то поступки, або я разом із Партією регіонів тебе знищую". Домовиться із ним, а потім викинуть нас фактично на смітник і таким чином розіграють черговий козир, як це було із Законом "Про Кабінет Міністрів".

Дехто із ваших колег по фракції казав, що спільний проект Конституції БЮТу й Партії регіонів був майже повністю погоджений.

— Не було спільного проекту. Був документ, що задекларував БЮТ. Ми погоджували основні принципи. Але ми є прихильниками парламентсько-президентської республіки, а не виключно парламентської. За нинішньої ситуації в Україні повністю усунути такого арбітра, яким має бути президент, трішки зарано.

Чорновіл протягом розмови викурює кілька цигарок. Говорить, що Тимошенко постійно скаржиться: їй нібито заважає працювати Секретаріат президента. Зауважує, що прем"єр Янукович працював, а не нарікав. Хоча й мав доволі жорстке протистояння із Ющенком. Додає: ця гра вигідна Тимошенко — щоб потім зняти із себе відповідальність за провали в урядуванні.

Колишній міністр оборони Анатолій Гриценко нещодавно розповів про розмову із Віктором Януковичем. Нібито ваш лідер казав, що погодився на дострокові вибори торік через домовленість із Віктором Ющенком про створення широкої коаліції та обрання наступного президента в парламенті.

Пізно ввечері до наших прибігла Тимошенко

— Пропозицію обирати главу держави у Верховній Раді озвучив Янукович ще 2006 року. Ми офіційно запропонували це Ющенкові. Однак він тоді вірив у свій безсмертний рейтинг і від цієї ідеї відмовився.

А зараз, коли в нього низький рейтинг?

— Нині це актуально. Тоді ми шукали способів якогось об"єднання — виступали за широку коаліцію, підписали коаліційну угоду. Чекали, що зранку вийде представник від "Нашої України" і зачитає оголошення про створення коаліції із Партією регіонів. Натомість із сесійної зали зникли всі відповідальні "нашоукраїнці". А повернулися в останню секунду, коли на трибуні з"явилася Юлія Тимошенко й зачитала другий варіант коаліційної угоди.

У тих обставинах ми готові були йти на поступки, в тому числі й по посаді прем"єра, й по посаді президента. Тепер думаємо трошки інакше.

Але нині Партія регіонів в опозиції і взагалі не має влади.

— А в кого вона є? Ви бачили голосування у Верховній Раді? У коаліції — 195 голосів. Її немає. І ми сьогодні даємо їм це відчути.

Доки формально ще існує більшість, ми ніякі переговори про нову коаліцію не вестимемо в принципі. Якщо будуть пропозиції щодо нової коаліції із суперкрайніми вимогами, на це теж не підемо. Наша пропозиція: тимчасово перейти до ситуативної більшості.

"Регіони" готові працювати в більшості під урядом Юлії Тимошенко?

— Поки що так. Це буде короткий період.

А що далі?

— Потенційні партнери зрозуміють, що ліпших варіантів немає і що треба йти на переговори без попередніх умов. Тоді можна буде створювати інший формат коаліції. Зараз психологічно та сама "Наша Україна" до цього не готова.

Розвал коаліції може бути вигідним президентові?

— Це козир у війні проти прем"єра. Це остаточне позбавлення Тимошенко можливості дотиснути чи дошантажувати коаліцію, щоб дала достатню кількість голосів щодо тої самої приватизації чи Фонду державного майна.

Тимчасові переваги для президента — послаблення парламенту, позбавлення уряду можливостей через Верховну Раду проводити для себе корисні рішення і переведення максимального кола питань у ручний режим під управлінням самого глави держави і його секретаріату.

Ви казали, що наступили на граблі, коли прийняли у січні 2007-го Закон "Про Кабінет Міністрів". Чому?

— Зранку щодо нього відбулися переговори трьох людей: президента, прем"єра і спікера — Ющенка, Януковича та Мороза. Важка, кажуть, була розмова. Домовилися, що частину поправок глави держави врахують. Але це ще не було остаточне рішення.

А пізно ввечері до наших прибігла Тимошенко. Настирливо переконувала: давайте не будемо йти на поступки. Не йдіть! Ви дістаєте повні повноваження. Наступні вибори будуть через чотири роки. Побачимо, кому віддадуть перевагу люди. Може, цей закон буде для вас, може — для нас. Я підтримую вашу ідею, що треба скорочувати владу президента. Має бути парламентсько-президентська республіка. І переконала. Ми не врахували одного старого принципу: "Не вір данайцям, що приносять дари ". Очевидно, із самого початку це був один із кроків, щоби зрештою домогтися розпуску парламенту.

Тарас Чорновіл згадує, як задовго до виборів президента 2004 року його розглядали як можливу альтернативу Вікторові Ющенку.

— Я мав великі політичні амбіції. 2001-го один раз піддався цій заразі й почав розмальовувати план дій, щоб стати главою держави. Потім у якийсь момент зрозумів, що це пахне брудом. Коли це оцінив, вирішив плюнути. Є кілька речей, яких я не хочу в житті: бути президентом, прем"єром чи головою Верховної Ради.

Знаю у Львові двох містечкових політиків, які склали собі план на життя. І в обох кінцевим пунктом є стати президентом України. Один — десь там в обласній раді, другий — у міській.

1964, 1 червня — Тарас Чорновіл народився у Львові
1988 — головний редактор газети "Молода Україна"
1988 — член Української Гельсінської спілки та один із засновників Союзу незалежної української молоді
1990 — депутат Львівської обласної ради
1991 — закінчує біологічний факультет Львівського університету ім. І. Франка
1998 — радник голови Народного руху В"ячеслава Чорновола
2000, 2002, 2006, 2007 — обирається народним депутатом України
2004 — у третьому турі очолює виборчий штаб кандидата в президенти Віктора Януковича
Одружений, має трьох синів

×