— Юлі буде приговор 8–10 октября. Ось побачите, — каже 59-річна Катерина Уманець із Кривого Рогу на Дніпропетровщині. Жінка стоїть біля намету напроти Печерського райсуду Києва, де судять екс-прем'єра Юлію Тимошенко.

Катерина Уманець у чорному пуховику і штанях. Крізь темне волосся пробивається сивина. Чекає на приїзд заступника лідера партії "Батьківщина" Олександра Турчинова. Він має "інспектувати" наметове містечко.

— Мені приснився вєщий сон, шо уберуть статтю, за якою Юлю судять, і дадуть условно — щоб на вибори не пішла, — продовжує Катерина Михайлівна. — Я вже обдумала, що зроблю. Принесу дві каністри бінзіна, обіллюся і підпалю себе. Я готова умірєть за Юлю. Шоб не кричать, наліплю на рота скотч. Я просилася відсидіть за Юлю. Все б кинула і зробила це. Жалко тіки 8-річного онука. Я його воспитую.

— Краще ті дві каністри віддали б судді Кірєєву, — підказують їй.

— Ні, я готова умірєть за Юлю, — заперечує Уманець. — Вона мене цілувала, обнімала.

— Все буде добре, її відпустять, — каже нардеп-"бютівець" 52-річний Степан Курпіль.

— А я тут чистоту підтримую, бачите, як тут усе чисто, — каже йому жінка. — Замітаю. У мене є кусок мила, я заставила всіх помити ці пластікові стільці. А вчора дивлюсь, у палатці депутати сидять і окурки на землю кидають. То я їм сказала не смітить і дала пластікову бутилку з водичкою. Так сьодні їм уже поставили невелику мусорку.

Жителям наметового містечка привозять вечерю у пластикових судках: макарони-мушлі з котлетою. Люди сідають їсти. Із колонок у таборі противників екс-прем'єра лунає пісня "Єднаймося". В тамтешніх наметах — порожньо. Поруч двоє міліціонерів.

Біля намету з Житомирської області сидять дві жінки. Перед ними на пластмасовому столі пакет печива та півлітрова пляшка мінералки. Кажуть, більшість тут чергують по чотири дні, їдуть додому, а замість них приїжджають інші.

— У нас все мирно, атмосфера спокійна, — розказує житомирянка Наталія Миколаївна. Вона у білому теплому светрі. На шиї золотий ланцюжок із хрестиком. — Учора їздили під СІЗО. Бачили чоловіка Тимошенко й доньку. Я встигла підбігти спитати, як вона. Сказав, що температура. Не засудять її. Немає підстав і народу побояться.

До жінок підходить депутат Корольовської райради Житомира 49-річний Валентин Юрченко. На ньому тепла спортивна куртка.

— Турчинов буде дивитися нашу палатку, — говорить. — Має бути порядок. — Заглядає  до намету. — Олександр Валентинович поставив завдання утеплити містечко. Ми положили піддони, картон, пінопласт, картон, матрац і дві ковдри. Ще чотири — вкриватися.

Увечері біля сцени збираються з півсотні людей. Сідають у чотири ряди на пластмасові білі стільці — дивляться плазмовий телевізор. Ведучий оголошує, що зараз буде перегляд фільму про долю України у війні: "Між Гітлером і Сталіним".

Навпроти чоловіки грають у шашки. Біля них на асфальті муляж купки лайна з прапорцем Партії регіонів і наліпкою "Обережно! Не вступіть!"

О 21.00 до наметового містечка заходить заступник лідера "Батьківщини" 47-річний Олександр Турчинов. Його оточують із десяток депутатів-"бютівців". Вони щойно з'їхалися. Навколо Турчинова збираються люди. Він вітається з чоловіками за руку, обіймає жінок.

— Сьогодні "афганці" відомстили за 24 серпня по повній програмі, — каже йому чоловік біля намету Одеської області.

— Ще не до кінця, — хитає головою Турчинов.

Після обходу містечка Турчинов іде за ріг і сідає в чорну "ауді" з номерами 7777.  Охоронець йому відчиняє дверцята.

— Тут у нас нещодавно випадок був, — розповідає житомирянин Валентин Юрченко. — Підійшла до нас дівчинка з наколочкою на ножці. У неї машину вкрали, питає, що робити. А потім повернулася й каже: "А що тут за бомжі живуть?" Я пояснюю: "У вас сьогодні вкрали машину, завтра спалять квартіру. Прийдете до нас ночувати — я вам чаю наллю". То охоронці підбігли, кричали, щоб я так не казав.

×