Середа, 06 травня 2015 07:40

"Пообещали по 100 гривен. Но к низам дойдет полтинник"

Автор: ФОТО: Сергій Старостенко
  Правоохоронці тримають чоловіків, які намагаються прорватися на мітинг комуністів 1 травня. 19 з них затримують
Правоохоронці тримають чоловіків, які намагаються прорватися на мітинг комуністів 1 травня. 19 з них затримують

1 травня, п'ятниця

— Ублюдок! Скотина! Чтоб ты сдохло, падло! — кричать у спину лідеру Компартії 62-річному Петрові Симоненку. У того светр заляпаний кефіром. — Гнида поганая! Тварь!

Двоє чоловіків тримають керівника КПУ під руки, швидко йдуть. За ними — троє охоронців у шкірянках. Спускаються пагорбом до позашляховика Симоненка. Той сідає в нього і їде.

1 травня комуністи планували провести марш у столиці. Однак міськдержадміністрація заборонила будь-які акції, щоб уникнути провокацій. Тоді комуністи закликали своїх прихильників прийти в Національний музей історії Великої Вітчизняної війни.

Збираються кілька тисяч людей. Чимало хто — з тюльпанами, бузком. Є плакати "НАТО — нет!" і прапори Компартії. Їх охороняють близько тисячі міліціонерів та активісти само­оборони.

На траві під огорожею сидить голова ветеранської організації 11-го мікрорайону Оболоні 72-річний Анатолій Іванюк. Скинув поношені туфлі зі шкірозамінника. Махає картузом.

— Я прийшов подивитися на цих виродків, — каже по мобільному киянин Микола Пономаренко, 61 рік. — Не ­дозволимо комунякам пройтися центральними вулицями Києва. Замочимо їх у сортирі. Якщо там місця не вистачить, будемо в Дніпрі топити.

У натовп комуністів пробирається жінка у військовій формі з шевроном "Укроп".

— Це моє місто, я тут народилася. Я прийшла вигнати комуністів! Слава Україні! — вигукує.

— Иди отсюда, шалава! — кричать їй із натовпу. — Вот оно, лицо Украины.

Пополудні люди починають розходитися.

2 травня, субота

Близько 5 тис. людей збираються на вул. Богдана Хмельницького та бульв. Шевченка в Києві. Переважно — літні жінки. Є школярі, які не можуть пояснити, чому прийшли.

— Мы хотим почтить годовщину трагедии в Одессе (Торік в Одесі відбулися сутички між майданівцями та антимайданівцями. Всередині Будинку профспілок згоріли 22 людини, травмовані — 125. — "ГПУ"), — розповідає організатор акції Олександр Потьомкін. — До сих пор не нашли виновных в смертях, не наказали.

Ідуть Хрещатиком столиці. Вигукують: "Слава Україні! Героям слава!", "Жидовские пасти дерут страну на части!", "Путін — ху… ло!".

— Этой стране конец, — каже жінка біля вул. Городецького. — Были бы идейные, Бог с ними. А эти проплаченные.

Всю дорогу колону супроводжують працівники Служби безпеки України.

— Всем же известно, 1–2 мая вся нечисть вылазит. Сидели б дома. Как же мне это надоело, — говорить чоловік із рацією.

— Я знаю организаторов этого митинга, — розповідає чоловік у картатій сорочці й шортах. — Сам когда-то занимался митингами. Марш организован на деньги Игоря Маркова (лідер проросійської партії "Родіна". — "ГПУ"). Потемкин — это же человек из его партии "Родина". Плохо, что вовлекли несовершеннолетних. Пообещали по 100 гривен. Но к низам дойдет полтинник.

3 травня, неділя

— Дощ не дає на городі нічого робить, то рішила сьогодні поїхати на базар, — в електричці Миронівка — Київ червонощока жінка, на вигляд, років 50, каже худорлявій сусідці.

Розкриває велику картату торбу з оберемками зеленої цибулі. Розв'язує пучки. З одного робить два.

— Зимувать у холоді прийдеться, — відповідає худа. — Місяць назад дзвонила за дрова узнавать. Сказали, що шість кубів нерубаних продають за 1500 гривень. Учора рішила заказати. Подзвонила, а вже — 1900. Ну, як з такими цінами жить можна?

— Моя мати за жизнь хоч на смерть встигла собі грошей назбирать. А ми даже собі на похорони нічого не собиремо.

Червонощока перераховує пучки цибулі.

— В Миронівці купила 50 пучків, а на Київ привезла вже 100, — сміється. — Ще трохи покатаюся — і на мішок сахару назбираю. Треба купить, доки не подорожчав.

На столичній Контрактовій площі двоє хлопців беруть по бургеру за 26 грн.

— Будет вместо шашлыка, — вищий із родимкою над верхньою губою відкушує великий шматок. — Думали, на майские оторвемся по полной. Пошли в магазин, а там мясо по 85 гривен, огурцы — по 50, литр водки — почти 200. Не захотели друзья по 300 гривен сбрасываться. Раньше на компанию хватало 500 гривен, а сейчас и тысячи мало.

— Сына, хоть на минутку стань ровно, папа тебя сфотографирует, — киянка 35-річна Світлана Угоріла ставить біля фонтана "Самсон" свого сина 9-річного Іллю. Її чоловік Сергій знімає хлопчика на мобільний. Його руки в мозолях.

— Пятницу и субботу провели у родителей в селе. Картошку сажали. С нынешними ценами денег ни на что не хватит. Недавно пошла в магазин, а там копченую рыбу продают по 500 гривен, миндаль — по 900. Теперь боюсь за покупками ходить, чтобы инфаркт не прихватил.

Прямують на Андріївський узвіз. Тут людей небагато. Накрапає дрібний дощ, дме сильний вітер. Щоб розкладні столики не здуло, продавці до ніжок прив'язали 5-літрові пластикові пляшки з водою.

— Всех покупателей кризис разогнал, — каже 57-річний Сергій Бібік. Розкладає магнітики з краєвидами Києва по 10 грн. Поряд виставляє різнокольорові матрьошки. Більші коштують 600 грн, менші — 350. — Раньше за выходной продавал по 10 матрешек. Уже два выходных прошли, а никто не купил ни одной.

— Почем ваши футболки? — питає чорновусого продавця повна низенька жінка, на вигляд, років 60. Її чоловік тримає два пакети з цукерками й шоколадками "Рошен".

— По 170, а цю, — продавець розкладає перед жінкою футболку з написом "Хутін Пуйло" — віддам за 150.

— Вы хотите, чтобы я в такой в Россию вернулась? — жінка вирячує очі. — Да я в ней даже до вокзала не доеду — в поезде арестуют. Давайте мне ту — с имитацией вышивки. Дочь просила что-то в украинском стиле привезти.

Подружжя — з російського Брянська. Два тижні гостюють у родичів.

— Ехать к вам сначала боялись, — розповідає чоловік, поки дружина кладе футболку в сумку. — У нас по новостям рассказывают, что у вас младенцев заживо едят, а русскоговорящих среди бела дня на улицах убивают. Брата попросили на вокзале встретить — переживал, что живым на могилках родителей так и не побываю. Но оказалось, что здесь совсем не страшно. Никто плохого слова не сказал.

35-річний Кім із Китаю на одній із яток роздивляється різнокольорові квітчасті хустки. Купує дві найбільші — по 580 грн.

— Купил подарки маме и теще, — каже. — Я в Киеве учился, да так здесь и остался. Когда война на Донбассе началась, мама постоянно звонила и просила, чтобы домой возвращался. Переживала, что можем пострадать. При­шлось пригласить ее в гости. Послезавтра должна прилететь.

4 травня, понеділок

Дві літні жінки гуляють Михайлівською площею в Києві.

— Треба вижить за 1215 гривень пенсії, — розповідає 70-річна Ольга Іванівна. За фахом — медик. — Останні три місяці гарячу воду відключила. Підігрівала на газу. Чайником помиюсь — і спокій. Ізвінітє за вираженіє, за такі реформи і морди треба бити. Краще б по тисячі з каждого депутата зняли та одправили б їх в АТО.

— Комуналка останній раз обійшлась у 860 гривень за двокімнатну квартиру на Оболоні, — каже 69-річна Алла Михайлівна, колишня вчителька. — Як прожити на 1200 гривень? Подзвонила мій врач. Каже, є нове лікарство для серця "Предизин" по 64 гривні, треба попить. Телефоную в аптеку. Там називають ціну — 360 гривень. Відмовилась. Яка радость була, коли Кличко (мер Києва. — "ГПУ") дав перед Пасхою по 100 гривень! — у жінки на очах виступають сльози.

Зараз ви читаєте новину «"Пообещали по 100 гривен. Но к низам дойдет полтинник"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі