Вибори, амністія сепаратистів, надання їм права призначати прокурорів та суддів, поновлення фінансування з українського бюджету — це передбачено мінськими домовленостями для окупованих територій Донбасу. У сукупності й буде сформовано "особливий статус", з яким ДНР та ЛНР мають жити в складі нашої держави. Путін прагне увіпхнути назад в Україну інфіковану частину її організму.
Особливий статус окупованим територіям дати справді треба. Але не той, про який домовилися Путін і Порошенко.
Слід законодавчо заборонити політичне повернення тих районів щонайменше на десять років. Відмовитися від проведення там та визнання будь-яких виборів, унеможлививши таким чином вплив зруйнованого проросійського регіону на країну та його легалізацію. Тривалість цього політичного карантину має залежати не лише від ситуації на окупованих територіях, а й від стану решти України. Повинна відбутися її модернізація, деолігархізація, реальні реформи прокуратури та судів, якісна зміна політичних еліт. Перебування на чолі країни корупціонерів та безпринципних торговців, здеградована державна машина — все це надзвичайно збільшує ризики від повернення окупованих територій. Днями суд виправдав колишнього мера Дебальцевого Володимира Проценка, який влаштовував там референдум про створення так званої Донецької народної республіки. Промовиста ілюстрація здатності нинішньої України протидіяти проросійським колаборантам.
Замість запланованої мінськими домовленостями амністії для сепаратистів Київ повинен ухвалити закон, що дозволить позбавляти їх українського громадянства. Не лише тих, хто скоїв злочини — ці мають понести кримінальне покарання тоді, коли держава спроможна буде його забезпечити. Позбавляти громадянства слід і "мирних". Усіх, хто працював в органах "народних республік" або в інший спосіб сприяв сепаратизму, роздмухував антиукраїнські настрої та виказував своє несприйняття незалежної України. Без цього отримаємо величезну п'яту колону: радикальну, ще й заохочену безкарністю. За прикладом Естонії чи Латвії можна було би запровадити також інститут "негромадян". Вони мають право проживати в країні, але не можуть брати участь у виборах та обіймати державні посади. У такий спосіб у балтійських республіках нейтралізували свого часу потенційно небезпечний для європейського майбутнього прошарок проросійського населення.
Має бути тривала заборона на фінансування окупованих нині територій з державного бюджету. Кошти можуть піти лише після повного проходження ними політичного карантину та очищення. Економічні відносини з регіоном повинні відповідати рівню військової загрози, яку він несе Україні. Приміром, на сьогодні це мала би бути цілковита ізоляція — адже сепаратисти й росіяни не дотримуються перемир'я, українські війська мало не щодня мають втрати чи поранених. Ізоляція могла б пом'якшуватися по мірі зменшення військової напруги та роззброєння бойовиків.
Лише такий "особливий статус" може убезпечити Україну. Якщо ж президент продовжуватиме лікувати хворобу за мінськими рецептами, то ми досить швидко повернемося до дореволюційної ситуації. Матимемо в складі України великий проросійський регіон, і він народить нову партію, яка буде впливовою на загальнодержавному рівні. Це загрожуватиме тим самим болотом між Росією та Європою, з якого ми щойно почали вибиратися ціною величезних жертв. Це легко уявити, поглянувши на результати недавніх місцевих виборів на підконтрольних Україні територіях Донбасу: колишні "регіонали" тріумфують. Інший тривожний дзвінок: згідно зі свіжим опитуванням групи "Рейтинг", 21% населення "українського" Донбасу прагне вступу країни до ЄС, тоді як аж 33% хочуть до кремлівського Митного союзу.
Тому політика Києва щодо окупованих районів має засновуватися не на якнайскорішому поверненні їх назад — через мінські домовленості. Вершиною недалекоглядності виглядає пропозиція Порошенка встановити чіткі часові рамки для виконання кожного з пунктів "комплексу заходів". Україна може довго жити без окупованих нині територій — але може не вижити з ними, якщо забере назад на умовах Путіна. Найпершим поточним завданням є недопущення ухвалення змін до Конституції з прописаними в них "особливостями самоврядування" для окупованих районів. Тим більше, що Росія та сепаратисти своїх "мінських" зобов'язань не виконують. Київ мав би цим користатися, а не форсувати події.
3 
1
Коментарі