— Тепер українці на практиці долучаться до ухвалення важливих для країни рішень, а влада буде змушена дослухатися до волі народу, — каже президент 43-річний Володимир Зеленський. 8 квітня підписав закон "Про всеукраїнський референдум". 2019-го у передвиборчій програмі обіцяв, що цей документ ініціюватиме першим на посаді. Верховна Рада ухвалила його в січні цьогоріч.
10 квітня закон набув чинності. Референдум можуть призначати президент — за своєю чи народною ініціативою, а також Верховна Рада. Виносити на нього питання про внесення змін до розділів I, III, XIII Конституції України (Загальні положення; Вибори. Референдум; Внесення змін до Конституції). Також — питання загальнодержавного значення, про зміну території України за умови збереження територіальної цілісності нашої держави, про припинення дії тих чи інших законів або окремих їхніх положень.
Не можна виносити на референдум питання, що суперечать Конституції, загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права. Або спрямовані на ліквідацію незалежності, порушення державного суверенітету й територіальної цілісності, створення загрози національній безпеці України, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі. Також заборонені ініціативи щодо законопроєктів із питань податків, бюджету, амністії. І віднесені Конституцією й законами до відання органів правопорядку, прокуратури чи суду.
Для початку референдуму за народною ініціативою потрібно зібрати щонайменше 3 млн підписів. Конституційний суд може перевіряти винесені питання на законність.
— Для України референдум — це погана історія. Дозволить політикам-популістам утримувати владу, відволікаючи увагу громадян від важливих тем, — говорить політолог 43-річний Віктор Таран.
— Наприклад, Юлія Тимошенко вже планує винести на референдум питання, щоб газ вітчизняного видобування продавати українцям по собівартості. Це маніпулятивна заява. Бо ніде у світі газ так не продають. Країна має на цьому заробляти. Але такі ініціативи дають можливість Тимошенко нарощувати рейтинг. В умовах скрутної економічної ситуації багато людей захочуть меншу ціну на газ. Якщо раптом це рішення ухвалять на референдумі, ми уб'ємо українське газовидобування на радість Росії. Те саме стосується і скасування земельної реформи. Це буде крок назад.
На щастя, є низка запобіжників, які не дозволять політикам легко ініціювати референдум. Щоб він відбувся, участь мають взяти понад 50 відсотків виборців. Не можна поєднувати його проведення з виборами.
Зараз бачимо, як "слуги" Зеленського анонсували деякі маніпулятивні речі. Хочуть запитати громадян про вибори в ОРДЛО. Також починають казати, що для вступу в НАТО необхідно проводити референдум. Так намагаються скинути із себе відповідальність. Головна маніпуляція — закон вводить пряму демократію і кожен громадянин зможе реалізувати свої ініціативи. Це брехня. Олігархи й ті, хто має вплив на ЗМІ, можуть спотворити будь-яке голосування. Є ризик, що голоси виборців скуплять. Цілком очевидно — якщо на референдум винесуть питання вступу до НАТО, Росія знайде будь-які гроші для досягнення потрібного їй результату.
— Закон дає можливості, повноваження, форму реалізації громадянам України стосовно ініціативи проведення референдуму, — розповідає 39-річна Ольга Айвазовська, голова Громадянської мережі "Опора".
— Вони мають право виступити противагою на рішення парламенту, якщо його ухвалили в розріз з інтересами суспільства й громадської думки. Форма референдуму передбачає як ініціативи щодо питань, так і скасування законів чи окремих норм прийнятих Верховною Радою законодавчих актів.
Будь-яке винесене на референдум питання за певних обставин може суперечити Конституції. Тому їх контроль — обов'язок Конституційного суду. На референдумі не приймають закони. Однак можна винести ініціативу, яку потім парламенту потрібно буде опрацювати у формі законопроєкту та ухвалити. Наприклад, тривалий час у суспільстві зберігається ідея смертної кари. Не можна виключати, що це питання захочуть винести на національний референдум. Але воно — неконституційне. Тож має бути інструмент контролю, яким є КСУ. Він цей ризик знімає.
Організація референдуму мало відрізняється від президентських чи парламентських виборів. Із 2 мільярдів 1,4 іде на оплату праці. Здешевити це не вдасться. Необґрунтованих видатків нема. Можна зменшити за рахунок новітніх технологій (голосування в інтернеті. — ГПУ), але зірвати кінцевий результат волевиявлення чи створити умову для його спотворення через кібератаки. Демократія коштує дорого.
Шансів на те, що в Україні буде парад референдумів, небагато.
2 
1
Коментарі