— Під маркою антрациту з окупованих територій вивозять усе, що завгодно. Побутове вугілля коштує 500 гривень за тонну. Його в Україні продають за 2 тисячі. Різницю кладе в кишеню Олександр Янукович (син колишнього президента Віктора Януковича. — ГПУ), якому належить Донбасенерго, — каже військовий експерт 45-річний Дмитро Снєгирьов.
28 лютого керівники самопроголошених республік ДНР та ЛНР Олександр Захарченко й Ігор Плотницький оприлюднили заяву з вимогою зняти торговельну блокаду до 1 березня. Інакше пообіцяли "ввести зовнішнє управління на всіх підприємствах української юрисдикції, які працюють у ДНР і ЛНР". Також — перестати постачати вугілля в Україну. Того ж дня близько 14:00 укріплення блокадників на станції Кривий Торець на Донеччині атакували 37 озброєних чоловіків. Троє активістів отримали травми.
— Заява Захарченка й напад на редут — ланки одного ланцюга, — говорить Снєгирьов. — Озброєні чоловіки — працівники охоронних структур мільярдерів Ріната Ахметова й Віктора Нусенкіса. Нападники мали холодну зброю — ножі і бити.
Перед можливими позачерговими президентськими і парламентськими виборами ні президент, ні прем'єр не наважуються віддати наказ розігнати учасників блокади. Це завершиться жертвами, адже люди мають зареєстровану вогнепальну зброю. Штурм 28 лютого — це спроба фізичного й морального тиску на них. А затвердження Кабміном правил транспортування товарів на окуповану територію — загравання із Захарченком і Плотницьким.
1 березня уряд затвердив порядок ввезення і вивезення товарів з окупованих територій.
Міністр 44-річний Вадим Черниш каже, що правила стосуватимуться товарів, необхідних для роботи металургійної, гірничозбагачувальної, вуглевидобувної та енергетичної галузей. Продукти й ліки можна доправляти лише в гуманітарних вантажах.
— У переліку товарів має бути лише вугілля, — вважає Дмитро Снєгирьов. — Забезпечувати окуповані території повинна країна-агресор. Про це чітко говорить Женевська конвенція 1949 року. Ми не зобов'язані надавати ДНР і ЛНР світло, воду, тепло.
У документі не вказали кількість вугілля, необхідну для української енергетики й металургії. Зараз говорять про 9 мільйонів тонн на рік. Реальна необхідність — 2,5 мільйона. Бойовики лякають, що не постачатимуть нам вугілля. Але їм нікуди його діти, окрім України. Росія захищає своїх виробників, тому запровадила жорсткі квоти на постачання з окупованих територій.
Заяви Порошенка і Гройсмана, що закуповують вугілля офіційно, не витримують критики. Воно йде з шахт Ахметова, яким Україна в лютому не продовжила ліцензії на видобуток. Фактично це — незаконні копанки. Гірники на них отримали "паспорти" ЛНР і ДНР. За спиною української армії торгуємо з окупантами. По суті — платимо, щоб у нас не стріляли.
Криворіжсталь 2014 року відмовилася від антрациту на користь коксового вугілля. Завозять із Польщі 83 тисячі тонн коксу на місяць. А Ахметов зацікавлений у непрозорих схемах. При цьому він і голова "Індустріального союзу Донбасу" Сергій Тарута загрузли в боргах за електрику. Якщо не мають грошей, нехай розраховуються вугіллям — і проблема буде закрита. Але це невигідно Службі безпеки України, Державній митниці. Лише один блокпост приносить до 1,5 мільйона гривень на місяць чорного налу за контрабанду. Ніхто не хоче відриватися від годівниці.
3 
1
Коментарі