Засідання парламентської більшості поза стінами парламенту 4 квітня було другим випадком в історії незалежної України. Таке було 2000 року. Але теперішня парламентська криза подібна тільки за формою, а не змістом, вважає політолог 43-річний Кость Бондаренко:
— Тоді була перебудова більшості, але була й ідеологічна складова, — каже експерт. — Був бунт правої частини парламенту проти лівої. 2000 року більшість об'єднала понад 240 депутатів. Фактично відбулося переформатування парламенту під тандем Кучма-Ющенко. Це був сильний удар по лівій частині Верховної Ради — Петрові Симоненку, Олександру Морозу. Відмінним є те, що тоді все йшло максимально гласно. Усе відбувалося з постійними оголошеннями, відкритістю. Робили так, щоб не було ніяких зачіпок.
А зараз?
— Сьогодні влада й опозиція наробили велику кількість помилок. Опозиція виявилась не готовою і розбалансованою. Вони не діють як одна політична цілісність. Теж саме стосується і їхніх заяв. В один день вони можуть сказати, що Рада більше не працює. На другий день — ніби вже й працює. Влада теж робить помилку. По-перше, провладна частина діє так, щоб не було гласності й прозорості. Відповідно є сумніви щодо легітимності їхніх дій. По-друге, вони чомусь не хочуть приймати антикорупційне законодавство. Це могло б додати легітимності більшості поза парламентом.
А якщо президент підпише прийняті більшістю поза Радою закони?
— Це означає, що президент визнає цю більшість. І такий сценарій для Януковича не дуже зручний. Бо в очах людей більш легітимним є опозиція в Раді. В очах влади — більшість поза парламентом. Але якщо зараз це парламентське протистояння, то після підписання законів президентом лінія конфлікту переміститься на рівень президент — народ. Для Віктора Януковича це невигідно, тому Адміністрація президента вичікує. Пауза потрібна для домовленостей між парламентарями, щоб вони знайшли компроміс. Тим більше, випустили Луценка. Це дозволить опозиції та владі пояснити свої домовленості.
Які варіанти виходу з парламентської кризи?
— Три. По-перше, переговорний процес. Влада й опозиція сідають за круглий стіл і починають домовлятися. Це буде складно, але все можливе. Другий варіант — звернення до Конституційного суду, щоб він дав роз'яснення легітимності дій парламентської більшості. Третій варіант — саморозпуск парламенту.
Саморозпуск — реальний хід?
— Зараз кожен намагається перехилити ситуацію на свою користь. Опозиція хоче апелювати до народу й мати його підтримку. Провладна більшість хоче побачити чітку та ясну підтримку від президента. Якщо ні народ, ні президент не активізуються, то почнуть шукати компроміс, бо нові вибори нікому не вигідні.
Чому?
— Бо є межі ресурсної основи політичної сили. Вона підірвана як у влади, так і в опозиції на виборах 2012 року. У всіх політичних сил нема гарантованої довіри від суспільства. Громадяни зараз думають про владу та опозицію за принципом "чума на оба ваши дома!".
Який варіант найімовірніший?
— Усе закінчиться компромісом.
2 
1
Коментарі