Офіс народного депутата від Партії регіонів Юрія Мірошниченка, 37 років, розташований на бульварі Лесі Українки. При вході в будинок — охоронець. Запитує, в якій справі прийшли. У цей час хтось дзвонить у двері.
— Проходьте, проходьте, — швидко говорить чоловік.
Відчиняються двері й заходить Мірошниченко.
— А, це ви, — каже нардеп.
Проводить до свого кабінету. Посередині робочий стіл. Позаду нього дерев"яне крісло з шкіряною оббивкою. На стіні національний герб. Праворуч від столу м"який куточок та журнальний столик. На кріслі краватка. Перекладає її на своє робоче місце. На столику пляшки з-під мінералки. Запрошує присісти.
Які настрої в Партії регіонів?
— Я порівняв би Партію регіонів зі спокійною силою. Нам не потрібно нервуватися і з приводу виборчої кампанії, і з приводу політичної діяльності в цілому. Тому що курс у нас зрозумілий, визначений. Результати нашого уряду дуже ефективні і з точки зору зростання економіки, і з точки зору фактичного наведення ладу в органах державної влади. Тому нам нервувати немає за що.
Заходять помічники "регіонала".
— Я би попросив оце прибрати все, — суворо каже Мірошниченко показуючи на пляшки з-під води на журнальному столику. — Ми до будь-якого сценарію готові. На 4 серпня в нас призначено з"їзд. Він буде визначати позицію партії щодо виборчого процесу.
А як щодо конфлікту Ахметова й Януковича?
— Це вигаданий конфлікт, — не дослухавши запитання, відповідає політик. — Ніякого конфлікту немає. І бути не може. Оскільки йде взаємне доповнення. З одного боку політична фігура Януковича з високим рейтингом, певними здобутками уряду, величезним організаційним потенціалом. Людина, яка здатна об"єднувати, цементувати самодостатніх людей у Партії регіонів. З іншого Ринат Леонідович — він опікується переважно економічними стратегіями.
Але ж навіть у Партії регіонів кажуть, що може постати питання про заміну Януковича на посаді лідера...
— Це виключено. Конфлікту між Януковичем і Ахметовим не існує, бо немає для нього підстав.
А домисли виникають,бо українська політика ґрунтується на досвіді переважно так званих помаранчевих сил, які постійно сварилися. Взяти "Нашу Україну". Начебто домовилися, а на ранок вони вже діють по-іншому, на вечір знову про щось домовляються. Як вони створювали свою коаліцію, як вони потім розійшлися... І на цьому фоні, звичайно, очікують, що в Партії регіонів теж повинні бути такі суперечності. Але вона побудована за іншим принципом. Ми не конкуруємо, а радимося, десь коригуємо позицію, але ніхто нікому рота не затикає. Ви знаєте внутрішньо-партійну дискусію по Калашнікову, по різних питаннях, які виникають час од часу.
Калашніков буде у виборчому списку?
— Буде дискусія на з"їзді. Однозначного бачення того, що відбулося між нашим колегою й журналістами каналу СТБ, немає. Думаю, будемо голосувати. Рішення буде прийнято не одноголосно. Це точно.
Списки вже формуються?
— Я хоч і очолюю юридичний департамент нашого центрального офісу, але участі в пов"язаних зі списками дискусіях ще не брав. Думаю, спершу обласні конференції представлять кандидатів, потім розгляне це президія і політрада, тоді й вийдемо на з"їзд.
Віктор Федорович це запам"ятав і належно оцінив
Зміни у списку якщо й будуть, то незначні. Переважна більшість депутатів, які сумлінно працювали цей рік, будуть представлені. Звісно, за час з минулих виборів до нас приєдналися надзвичайно потужні державні діячі, які працювали в уряді. Хотілося б їх бачити у списку.
Це Шуфрич та Кінах?
— Так. Ми очікуємо, що члени уряду Віктора Федоровича будуть готові влитися в Партію регіонів. Було би правильно їх залучити до парламентської роботи. Але це моя думка.
Кажуть, що й Медведчук може з"явитися у ваших списках.
— Імовірність невелика. Віктор Володимирович очолює іншу політичну силу. Я собі навіть теоретично не уявляю, як лідер однієї політичної сили покине свою партію й піде в списки до іншої. Якби це був блок, то це можна було б розглядати.
Хоча я вважаю, що Медведчук — один з найпотужніших менеджерів України. Не зовсім розумно було з боку президента і нашої правлячої сили в цілому виключити його зовсім з тих процесів, які відбуваються в країні.
А Кінах зі своїми людьми піде з вами на вибори?
— Анатолій Кирилович — людина виважена, самодостатня. Він очолює окрему політичну силу. Якщо говорити про депутатів, які представляли Партію промисловців і підприємців у Верховні Раді, то їхня участь у списку цілком може мати місце. Але як бути з тим, що сам Кінах очолює політичну партію? Я не знаю. Швидше, це питання до нього. От я свого часу очолював партію "Нова генерація України". Вона влилася в Партію регіонів, отож я абсолютно комфортно почувався у списках як член Партії регіонів. Так само вчинив і Євген Кушнарьов. Але це було рішення цих політичних сил. Як буде з Партією промисловців і підприємців, сказати складно.
Як ви прийшли в Партію регіонів?
— Це був мій свідомий вибір ще 2004 року. Я тоді працював на виборах і агітував за Януковича. Проїхав понад 50 міст і містечок в десяти центральних областях України. Саме тоді фактично влився в команду.
Так все ж, хто запропонував вступити у партію?
— Це був 2005 рік, день народження Віктора Федоровича. Я його тоді привітав. Мені було дуже приємно, що він знав, пам"ятав про мою участь. І сказав: "Юра, ми бачимо тебе у своїй команді". А мені завжди здавалося, що він мене й не бачив, і не знає. Хоча коли були оці всі складні моменти, між другим і третім туром президентських виборів — не було кому йти на ефіри. Всі сховалися, багато хто намагався навіть відхреститися. А я, Олександра Кужель, ще кілька людей йшли на ефіри, відстоювали нашу позицію.
Мені було приємно, що Віктор Федорович це запам"ятав і належно оцінив.
Чому ви вирішили стати юристом?
— Я завжди був борцем за справедливість, — сміється Мірошниченко. — Мав складне дитинство, закінчив школу-інтернат. Був формальним і неформальним лідером класу, школи. Мене часто карали, і я не завжди відчував, що це справедливо. Але іноді мені бракувало знань для того, щоб це довести. Саме це й підштовхнуло до обрання юридичного фаху.
Який останній політичний анекдот або кумедну історію вам розповідали?
— Давайте так — не анекдот, а те, що мене вразило в парламенті. Це коли політики з різних таборів виходять на трибуну або в засоби масової інформації й безкомпромісно називають одне одного негарними словами. Здавалося б, ці люди готові придушити одне одного. А сходять з трибуни чи виходять за межі студії — і йдуть разом пити каву, чудово спілкуються. Таке враження, що це друзі-нерозлийвода. Хоча щойно називали одне одного ворогами народу, зрадниками, злочинцями, які мають сидіти в тюрмі. Я думав, ну як це так?
Але потім мені трошки роз"яснили. Ми з Андрієм Портновим з БЮТу дуже часто зустрічалися в так званих гарячих точках — Печерський суд, прокуратура, ще десь. Він на одному боці, я на другому. Він каже: "Юро, не ображайся на мене. Ми з тобою як два адвокати. Я захищаю свою позицію, а ти свою. При цьому ми можемо поважати один одного як фахівці, спеціалісти, професіонали". Так і в політиці, у Верховній Раді.
1970, 3 лютого — Юрій Мірошниченко народився у селі Лісіно-Корпус Ленінградської області
1995 — закінчив факультет іноземної філології КНУ ім. Тараса Шевченка
1998 — закінчив юридичний факультет Академії праці та соціальних відносин
1998 — радник департаменту з питань економічної політики Українського союзу промисловців та підприємців
1999 — член Громадської колегії Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва, президент партії "Нова генерація України"
2005 — вступив до Партії регіонів
2006 — обраний народним депутатом від Партії регіонів
Одружений, має доньку та сина
3 
1
Коментарі