пʼятниця, 24 жовтня 2014 05:10

Наступного року Яценюк обіцяє початок виходу з кризи

Автор: ФОТО: Ярослав Тимчишин
  Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк їде в танку на Яворівському полігоні Львівщини, 21 жовтня
Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк їде в танку на Яворівському полігоні Львівщини, 21 жовтня

Під дощем шикуються кілька десятків військовослужбовців. Одягнені у літню форму з тільниками. Неподалік стоять два танки з національними прапорами. У вівторок на Яворівському полігоні Львівщини чекають приїзду прем'єра Арсенія Яценюка.

Журналісти кутаються від холоду. Видно кортеж глави уряду. Танки починають стріляти в повітря, їдуть, гудуть. Арсеній Яценюк виходить із машини в усьому чорному — джинсах, куртці, кепці.

Військові ведуть його до стенду, показують карту полігону, тоді — на танковий майданчик. Там сильна багнюка — біла глина з водою. Прем'єр на це не зважає, прямує до танка. Вибирається наверх, одягає шолом. Танк їде в поле, робить коло.

— Це найпотужніший навчальний центр України. Тут підготували й відправили в зону АТО вісім тисяч військових, — розказує біля танка 40-річний Арсеній Яценюк. — Сюди прийде допомога від НАТО і будуть навчатися також їхні війська. Армія має брати на озброєння українську техніку. Сьогодні в нас є свої сучасні БТР-4 і БТР-3. До кінця року сподіваємося використати на переозброєння армії 18 мільярдів гривень. Великі надії покладаю на нового міністра оборони. Бачу, мені треба об'їздити всі військові частини. Бо за день до мого приїзду військовим видали теплий одяг і шкарпетки.

Візит на полігоні триває 25 хв. Яценюка о 14.00 чекають в актовій залі університету ім. Івана Франка. Охорона при вході відправляє студентів на балкон. У залі сидять переважно викладачі, у перших рядах — кілька народних депутатів і кандидати до наступного парламенту. Сюди Яценюк перевдягнувся у костюм. Стає за трибуну.

— Веселі, брате, часи настали, — починає промову словами пісні Святослава Вакарчука. — За півроку ми пережили стільки, що деякі країни не переживають за століття. Де ще люди під прапорами Євросоюзу ішли на смерть? Але зараз маємо розуміти, що за нас ніхто нічого не зробить. У військовому питанні ми залишилися віч-на-віч із ворогом. Дипломатична підтримка є, але проти російського Т-90 важко боронитися заявами.

— Я — п'ятикурсник, математик. Скажіть, які перспективи для мене у школі, де немає гідної оплати праці? — чути чоловічий голос із бал­кона.

— Немає підстав сказати, що війна скоро завершиться. Конфлікт буде довгий. Але якщо зараз його застабілізуємо і не дамо розширюватися, то 2015 року поволі вилазитимемо з кризи, а вже 2016-й буде роком стабільності. Тоді почнемо фінансувати школу. Прошу лише, не думайте про те, щоб виїхати за кордон. Через 10 років Україна буде взірцевою в Європі. Бо кращих людей ніде нема.

— Я навчаюся на третьому курсі географічного факультету, — чути з іншого балкона. — Чому в програмі вашої партії так мало написано про освіту?

— Тебе як звати? — гукає Яценюк.

— Михайло.

— А я Арсеній. Підкажи мені, а чи не можна якось карту перемалювати, щоб у нас був інший сусід на сході?

— Не можна. Але є варіант, щоб євразійська плита опустилася й океан накрив територію аж до нашого кордону.

Зал вибухає сміхом і аплодує. Яценюк теж усміхається.

— Ми з Лідією Гриневич 2,5 року писали закон про освіту. Там фінансування передане вузам, самоврядування — студентам. Ваш голос має чути ректор. Маєте вимагати найкращих викладачів. Ми вже готуємо всі акти, щоб закон почав працювати.

— Ми так і робимо, Арсенію Петровичу, — підходить дівчина до мікрофона у залі. — Але нас не почули. Я не змогла тут вступити на магістратуру через корупцію.

— Поясніть, а що конкретно відбувається?

— Деякі студенти отримують вступні завдання наперед, за гроші.

— Сказати, що це поза всякими рамками, мало, — після паузи говорить прем'єр. — Шановний ректорат, не ображайтеся, але я зроблю все, щоб усі причетні до цього були допитані й покарані.

Розмова триває півтори години. Охоронці в залі показують Яценюку на годинник. Наприкінці виступу глава уряду розповідає, як підробляв у студентські роки:

— Тоді були купони. Ви, на щастя, цього не ­застали. На 100 купонів можна було прожити два дні. Ми з другом позичили в батьків ­трохи грошей. Купили старенький "ВАЗ 2102". Після пар бігли додому, переодягалися, їли й таксували до четвертої ранку. Так за ніч заробляли 200 ­купонів. І на базарі, було, торгував. Сьогодні я цим пишаюся. Бажаю вам бути успішними.

 

Зараз ви читаєте новину «Наступного року Яценюк обіцяє початок виходу з кризи». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути