До півсотні донецьких чорнобильців приїжджає губернатор Андрій Шишацький. У неділю вони продовжували голодувати під Пенсійним фондом. Другий місяць вимагають виплатити їм пенсії в повному обсязі. Шишацький збирає ініціативну групу з п'ятьох чорнобильців, веде у приміщення фонду.
— Когда я понял, что начался торг, сказал, что в этом участвовать не хочу и ушел с переговоров, — розповідає один з них, комендант наметового містечка Володимир Деркач, 52 роки. — Условия, которые выдвинула власть, аморальны, нельзя на них соглашаться. Мы боролись не за свой кусок.
Андрій Шишацький пообіцяв, що голодувальникам виплатять пенсії за листопад і грудень. Близько 8 тис. грн кожному.
О восьмій вечора до наметового містечка під'їжджають чотири сміттєвози, КамАЗ, чотири мікроавтобуси. В автобуси сідають приїжджі учасники акції, які погоджуються залишити табір. Забирають із собою туристичні намети. Залишається один — великий штабний. Його передав протестуючим нардеп-"нунсівець" Анатолій Гриценко замість знесеного 27 листопада.
У наметі сидять шестеро незгодних припинити протест — Володимир Деркач, голодуючий Петро Балаклеєць, чорнобильці Микола Полянський, Юрій Ольховський, Володимир Черкашин і підприємець із Вінниці Вадим Іщук. З ними п'ятеро журналістів. Обговорюють, що допомогу від місцевої влади отримають не усі пільговики та навіть не усі чорнобильці. Її матимуть виділяти за списком приблизно зі 120 осіб.
— Нас предали, — каже Петро Балаклеєць, 48 років.
— Бросили кость голодающим, а как с теми, кто сюда каждый день приезжал из других городов?! — говорить Володимир Деркач. — Возьмут из областного бюджета, это значит у кого-то отнимут. Эдик Капустин (один з лідерів акції. — "ГПУ") сказал, что ему пофиг, откуда деньги, лишь бы дали ему. От таких эдиков я в шоке.
О 21.00 прес-служба Донецької облдержадміністрації повідомляє, що з бюджетів міст і районів виділять мільйон гривень "для вирішення проблем" та "допомоги особливо нужденним".
О 22.00 в намет заходять п'ятеро міліціонерів, притримують каркас. Ззовні три десятки чоловіків зривають з намету антиурядові плакати. Відвертаються від фотокамер, лаються.
— Это работники коммунальных служб, помогают производить уборку. Разобрать палаточный городок попросил лидер чернобыльцев Гончаров, — коментує 42-річний Роман Романов, заступник начальника обласної міліції.
Брезент намету падає на тих, що залишаються всередині. Чоловіки виносять матраци, генератор, речі чорнобильців. Ковдри кидають у КамАЗ.
12 грудня о 1.30 помічник нардепа Гриценка Олександр Гевелєв, стоячи на сходах Пенсійного фонду, пише заяву про крадіжку майна. Їде в райвідділ міліції.
Чорнобильці, що лишилися у таборі, кутаються у ватні ковдри. Сидять на дерев'яному помості. Поруч стоїть Людмила Черкашина. Прийшла підтримати чоловіка:
— Мой Вовочка после инфаркта. Только вчера из больницы, не могу тут бросить его. Понятно, что власть надо менять, но на кого? Есть ли среди украинских политиков такие, кому можно доверять?
Петро Балаклеєць йде розпалювати вогнище:
— Паше Ломизову, Вите Позднякову, Володе Петренко устроили террор. Завалила к каждому домой толпа милиции. Жены стали звонить в истерике. Кричали, чтобы мужья срочно ехали домой. Самых стойких по одному повыдергали — кому угрожали уголовным делом, кого статуса чернобыльца лишить.
О 6.00 протестуючих, що залишилися, оточують 20 міліціонерів. З вантажівок висаджуються два десятка робітників у помаранчевих жилетах. Гасять вогнище, намагаються висмикнути дерев'яні щити, на яких сидять чорнобильці.
О 10.00 у сквер біля Пенсійного фонду привозять саджанці. На місці, де було наметове містечко, саджають ялинки.
У п'ятницю чорнобильці, які голодували у столичному Маріїнському парку напроти Кабміну, припинили голодування. Пояснили це поганим станом здоров'я.
Напередодні 12 чорнобильців із міста Лисичанськ Луганської області оголосили сухе голодування. Того самого дня за ними на джипі "лексус" приїхали заступник мера Лисичанська Сергій Бабій та на "шкоді" — голова організації "Союз Чорнобиль" Олексій Маліч.
— Ребята не хотели ехать, — розказує один із чорнобильців. Називатися не хоче. — Знаю, что в Лисичанске, Луганске и Полтаве женам голодающих звонили из местних администраций и милиции, угрожали. Говорили, что лишат их мужей группы инвалидности. Говорят: "Раз голодают, то здоровья хватает".
1 
1
Коментарі