У російських засобах масової інформації одні критикують Майдан і кепкують із нього, а інші — захоплюються прагненням українців бути вільними людьми.
Михайло Задорнов, 65 років, сатирик:
— Єврохохли нас звинувачують, що Росія робить Україну колонією. Яка колонія може бути із країни, що нічого не виробляє? У мене пінка українська — нею навіть голитися не можна. Їм усе треба перевести на "євро": Євромайдан, Єврохрещатик, Євроком. Одне тільки місто чинитиме опір — Євродонбас (Донецьк), який не допустить, щоб його так ображали.
Дмитро Орєшкін, 60 років, географ і політолог:
— Якщо Україна приймає європейський вектор, то це буде поразка Путіна. Але питання: коли? Молодь хоче зробити все швидко. Більше того, Росія може підтягнутися за Україною. Та, по-перше, це питання двох-трьох поколінь. По-друге, Росія на цьому шляху може розколотися.
Станіслав Бєлковський, 42 роки, політолог:
— Майдан в Україні — це революція, смута і звичайний політичний процес. Смута — це колективний стан української душі. Революція — спогад 2004 року. Так уже було. Нормальне політичне життя, бо люди мають право впливати на свою владу і своє життя. Від цього в Росії давно відвикли. Янукович потрапив у ситуацію болота, і це веде його до поразки. Єдиний вихід: перебудувати Україну на парламентську республіку.
Леонід Радзіховський, 60 років, публіцист:
— Янукович зробив помилку, зупинивши євроінтеграцію. Так грубо кидати свій народ та європейців — це не справа глави держави. Тепер він, по-перше, брехун. По-друге, публічно продав Україну і навіть відомо за скільки. По-третє, це людина, яка не знає, чого хоче. Йому не треба ні Україна, ні Росія, ні Євросоюз — лише збереження влади. Логіка його така: не я для країни, а вона — для мене. Та зраджувати треба вміти. Він привів свій народ у пустелю й кинув.
Віктор Шендерович, 55 років, публіцист:
— Теперішній Майдан досить сильно відрізняється від першого. Тоді відбувалася політична боротьба: "помаранчеві" проти "донецьких", корпорація проти корпорації. Сьогодні маємо справу з національно-визвольним рухом. Опозиційних політиків це спантеличило не менше, ніж владу. Українська нація не хоче зворотньої зміни Віті на Юлю — вона прагне свободи. Сьогодні йдеться саме про вибір національної ідеї.
Едуард Лімонов, 70 років, політик та громадський діяч:
— Я не бачу в Україні революції. Бачу тільки рух до розпаду країни. Традиційно дев'ять східних і південних областей тримаються Росії в той час, як 16 промислово відсталих західних і центральних орієнтуються на Захід. Там немає революціонерів, а є "западенці" — націоналісти. Тягнибок — нацист з абсолютно моторошною репутацією. Менш затятий, але теж прозахідний Яценюк. І боксери — люди гірші за будь-якого Пупкіна.
3 
1
Коментарі
1