"Люди хочуть сьогодні кращого життя. А так не буває"

 

Офіс Партії регіонів розташований на київській вул. Липській неподалік Верховної Ради. На підходах до старого особняка тротуаром уздовж парковки походжає охоронець. Вхід за перепустками. У коридорах доволі людно. Піднімаємося на другий поверх до кабінету народного депутата Володимира Рибака, 65 років. Із дверей виходить колишній віце-прем'єр Віктор Слаута. Рибак прощається з ним, запрошує нас та пропонує чаю. Візує документи, які приніс помічник.

Просторий кабінет обставлений коричневими меблями "під старовину". Скрізь — календарі, ручки, прапорці із символікою Партії регіонів. Сідаємо за журнальний столик із тарілкою ліщини, волоських горіхів та щипцями для лущення.

Часто спілкуєтеся з президентом?

— Зустрічаюся як радник президента. Я багато займався кадровими питаннями в регіонах. Це тисячі людей.

Ваша команда понад півтора року при владі. Що можете віднести до її успіхів?

— Гілки влади працюють в одному напрямку, — каже російською. — Є програма президента, яку виконує уряд. До цього центральна влада та регіони жили самі по собі. Якщо викликав президент, то прем'єр-міністр говорила — не треба їхати. І навпаки. Я вже не кажу про те, що один в одного літаки крали. Економічні показники були всім відомі. Торік економіку стабілізували, зростає кількість робочих місць. У бюджеті цього року частка місцевих бюджетів була 40 відсотків, на наступний запланували 48–49. Але доки не виділятимемо органам місцевого самоврядування десь 60 відсотків, прориву не буде.

Чому тоді місцеві керівники незадоволені бюджетом?

— Критикуючи центр, можна прикрити свою бездіяльність. А коштів на регіональні програми не вистачає, бо пріоритет номер один — заробітна плата. Закладено її зростання на 15–20 відсотків. Люди мають побачити, що прийшла ця влада і вони на 200–300 гривень отримують більше. Те саме з пенсіями. Тоді підтримають реформи.

Секретар приносить на таці чай. Рибак п'є чорний, без цукру.

Поки що зміни не відчутні.

— Коли пройде адміністративна реформа, треба буде подивитись, як зробити так, щоб усі регіони заробляли гроші. Що краще працюватимуть, то більше коштів їм залишатиметься. Це буде дуже важко. Уявіть, сказати двом начальникам, що дві області можуть урівноважити одна одну й об'єднатися. Це ж із двох начальників один залишається. З двох райвідділів міліції, судів та пенсійних фондів — по одному. Це ж хтось буде без роботи — й пішло-поїхало. Тільки цього нам зараз не вистачало для повного щастя. Але колись таке буде.

Спротиву чиновників можна не боятися з такою вертикаллю і централізацією влади.

— Для реформи потрібна підтримка людей. Вони хочуть сьогодні, — наголошує на цьому слові, — кращого життя. А так не буває. Реформи є реформи. Вони обов'язково когось зачіпають. Наше завдання, щоб 60–70 відсотків людей стали середнім класом і щоб цей клас розвивався. Заробітної плати має вистачати на квартиру, на виховання дітей, на відпустку. Якби така ситуація була сьогодні, то ми могли би просувати реформи далі. Зараз ми на стадії, коли треба дати поштовх для розвитку бізнесу й економіки, щоб з'явилися запаси.

Коли реформи дадуть позитивний результат?

— Потрібні десятиріччя. Перша каденція президента Януковича завершуватиметься, люди оцінюватимуть його роботу. Або вони сприймуть реформи, підтримають Віктора Федоровича й повторно оберуть президентом, — стукає долонею по столу, — або скажуть "ні" й шукатимуть кращої долі в іншій людині.

На робочому столі втретє дзвонить мобільний. Рибак не відповідає.

Українці дедалі частіше виходять на протести. Які перспективи влади за таких умов?

— Людям важко, тому й виходять. З цих акцій треба робити серйозні висновки. Питання номер один — підвищення зарплат і пенсій. Це можливо тільки за зростання економіки. В України дуже добре майбутнє. Господь дав нам усе. Збираємо рекордні врожаї навіть за низької культури землеробства. Могли б нагодувати себе і купити за гроші від сільськогосподарської продукції й газ, й інше необхідне.

Чому для зменшення навантаження на бюджет не скоротите видатки на президента, центральні органи влади, депутатів?

— Це все нісенітниці. Навіщо ставити питання "Як забрати гроші у чиновника?". А потім він буде гроші вимолювати, хабарі брати. Кожному треба віддати своє. Чи відмовлюсь я від чогось, чи ні — ви більше не отримаєте. Якби нас було два-три мільйони, а не 46, то воно б на щось вплинуло. Треба людей підтягувати до максимуму, а не робити всіх жебраками. А якщо ми підемо шляхом "зараз у них заберемо" — то всі стануть іще бідніші.

Але соціальні виплати чорнобильцям і ветеранам планували скоротити.

— У декого з чиновників є таке бажання. Не поміркувавши, наприймали цілий ряд законів. У нових документах, розроблених урядом спільно з пільговиками, вже не стоїть питання про скорочення соціальних виплат.

Статки вашого однопартійця Ріната Ахметова, наприклад, за останній рік зросли втричі. Бідні стають біднішими, а багаті —  багатшими. Як це пояснити?

— Поглиблення розриву — катастрофа. Рано чи пізно українці піднімуться й усе заберуть. Думаю, нам удасться такого уникнути. Для цього треба, щоб у країні був чисельний середній клас.

Європа розкритикувала засудження екс-прем'єра Юлії Тимошенко. Голова парламентського комітету із закордонних справ Олег Білорус говорить, що українським чиновникам уже відмовляють у візах.

— Це все розмови. До чого тут Тимошенко й візи? З одного боку кажуть, що в нас має бути незалежна судова система, з іншого — вимагають, щоб був дзвінок, — удає, що тримає слухавку, — "цього посадити, а цього відпустити". Багато хто намагається нами командувати. Не треба того робити. У Франції спокійно судять колишнього президента Ширака. А якусь державу бомблять — і нікого не питають.

Не боїтеся, що після зміни влади вас теж судитимуть?

— Вони 2005 року викинули на вулицю 40 тисяч людей, повідкривали кримінальні справи. Це був блеф. Хтось із колишніх чиновників утік в інші країни, потім повернувся. І вся Європа аплодувала. Зараз це повторилося стосовно їх. Але приклад був закладений 2005-го — дуже і дуже поганий.

×