— Танька, бачила прєзідєнта? Дурдом-веселка! Тіки шо була у Вальки, то розказувала, шо чоловік хтів вийти в туалет, то його охранніки нагнали в хату. Мусів сходити на миску, бо відра не було, — звертається до сусідки Тетяни Мельник 38-річна Ольга Москаленко із селища Турбів Липовецького району Вінниччини. Світле кучеряве волосся зібране у хвіст і заколоте ззаду. Бордова куртка розстебнута. На рожевих щоках і лобі виступили краплі поту. — Зараз на больнічному. Прихватило спину, то щоранку їжджу в больніцу капатись. Доки вертаюся велосипедом, сім потів сходить.
Жінки живуть неподалік Турбівського заводу з виробництва пелет (тверде біопаливо з пресованої деревної стружки або відходів сільського господарства. — "ГПУ"), який 16 квітня відвідав президент Віктор Янукович.
— Мєнтів повний город натаскали, — Ольга Москаленко відкриває зелену хвіртку до свого подвір'я. — Люди готувалися, вроді свято в селі. Я напекла пиріжків із сиром і вишнями. Хтіла мєнтів пригостити, але ті побоялися. Тілько їден чаю попросив.
— Усі хати біля заводу шманали. А я не пустила до себе на горище, — говорить 52-річна Тетяна Мельник. — Сказала, шо драбини нема. А на якому основанії пускати? Бо Янукович їде? Так він же не до мене. Часов у 10 хтіла всьо-таки подивитися на кортеж. Вийшла на дорогу, а мене завели на подвір'я і сказали сховатися в будинку, у вікно не виглядувати й у бінокль не дивитися. То я пішла малину сапати. Через півчаса чую — гудуть машини. Так інтересно їхали: їдна по центру, решта по боках. Біля моєї хвіртки один опустив окошко на пару секунд і подивився на мою овчарку Джессі. Бачила, що з такими собаками перевіряли завод.
Селище патрулюють близько сотні міліціонерів.
Віктор Янукович прибув до Гавришівського аеропорту літаком. Звідти їхав броньованим "Шевроле Експлорер Лімітед". Це авто та два позашляховики "Тойота Ленд Крузер" привезли потягом, щоб не побити їх на трасі Житомир — Бердичів.
При в'їзді на завод двоє місцевих жителів чекають на президента.
— Ми хтіли всім селом прийти. Не розрішили, — 67-річний Петро Московко насунув на очі кашкета, шкірянку застебнув на всі ґудзики. — У неділю просили селищного голову організувати встрєчу з Януковічем, бо в нас закривають лікарню. А районні чинуші кажуть, нема чого рватися, не пропустять всьо равно. Я спеціально для президента поголився і збризнувся одеколоном, запах якого чути за кілька метрів. Спробую прорватись.
— Ідіть звідси, бо президент зараз приїде, — каже людям чорнявий під 2 м зросту дільничний. Називатися відмовляється. — До нього не пустить служба охрани.
— Так хочеться матюкатися, — спльовує 75-річна Любов Харчук. — Мені цікаво, чо він ховається від людей?
Обоє йдуть у бік центру селища.
Завод біопалива відкрили у жовтні перед парламентськими виборами. Там працюють близько сотні людей. Цього дня їм дали вихідний.
Президент приїжджає з 16 охоронцями. Тисне руки обласним чиновникам, заходить до ангару заводу, ні з ким не вітається. При вході всім видають пластикові каски. Президент не вдягає.
— Сировину збираємо по полях у радіусі 50 кілометрів, — розповідає гендиректор заводу Олексій Тимофєєв. — Усе, що залишається, можемо переробити на пелети — пшеничну солому, залишки гречки, сої, кукурудзи, — розповідає. — Таких заводів маємо збудувати по Україні штук 20. Тонна пелет заміняє 2 тисячі "кубів" газу.
Янукович обіцяє підтримати програму з виробництва біопалива.
Коли його кортеж від'їжджає, повертаємося в село.
— Видно, в онкодиспансер подався. Сваха хотіла їхати туди на перев'язку, бо на днях їй груди відрізали. Так сказали, можна тільки наступного дня, — продовжує Тетяна Мельник. Зішкрібає з нігтів землю.
— У селі все розвалюється. Сахарний завод ріжуть, а цей не знають кому продати. Балакали, що французи заберуть, а це вже захтів, видно, він купити для сина-мільярдера, — каже 67-річна Ганна Пеленчук.
У Вінниці перекрили центральну трасу та вулиці, якими президент мав їхати до обласного онкологічного диспансеру, дитсадка №7 в елітному мікрорайоні Поділля та облдержадміністрації.
Територія онкодиспансеру обнесена бетонним парканом. Трава низенька. Працівники її щипали два тижні за наказом керівництва. На всіх вікнах спущені жалюзі. Хворим наказали до вікон не підходити. Відвідувачів до них не пускають.
Янукович запізнюється на 1,5 год. Упродовж цього часу медики стоять на вулиці. Їх усіх пропускали крізь рамку-металошукач, перевіряли паспорти.
Президент виступає кілька хвилин. Вручає сертифікат на автоматизовану систему для рідинної цитодіагностики за 1,5 млн грн. За її допомогою виявляють рак на ранніх стадіях. Це єдиний такий прилад в Україні.
Потім їде в елітний район Вінниці, де квартири купують переважно бізнесмени та чиновники. Відвідує дитсадок. Діти підготували концерт на 30 хв. Перед самим приїздом програму скоротили втричі. Янукович дарує закладу інтерактивну дошку. Йому вручають ляльку-мотанку.
Із 12.00 уздовж тротуарів біля Вінницької облдержадміністрації стоять близько 2 тис. людей з атрибутикою Партії регіонів і національними прапорами. Партійців та адміністрацію звезли з усієї області.
— Сказали, щоб із кожного села п'ятеро було. То ми набрали п'ять автобусів, — каже 50-річна Оксана Левчук, виконувач обов'язків селищного голови райцентру Тиврів.
За 10 хв. біля ОДА зупиняються п'ять машин. Охоронці оглядають натовп та вікна прилеглих будівель. Один тримає чорну пластикову валізу з антеною, другий — велику чорну парасолю.
— Чого це зонтік узяли? Дощ вроді не збирається, — сміється підприємець 54-річний Василь Пилипчук, невисокий вусань. Стоїть у натовпі біля обласної бібліотеки, навпроти облдержадміністрації.
— А це не від дощу, це від яєць, — відповідає Сергій Мирончик, 49 років. Він член Партії регіонів, приїхав за вказівкою керівництва. — Зігнали-то його сторонніків. Але можуть провокатори попастись.
Янукович махає присутнім обома руками. З боку кінотеатру Коцюбинського надривно кричить жінка:
— Віктор Федорович! Віктор Федорович!
Той великими кроками наближається до неї. Охорона не встигає зробити кільце, люди близько підступають до президента. На чолі начальника охорони виступає піт.
— Пустіть мене до Федоровича! — жінка намагається відштовхнути високого чоловіка в костюмі. — Пустіть, я з восьми ранку його чекаю! У мене син помирає на інвалідній колясці. Помилуйте!
— Спокійно, спокійно, — 62-річний Віктор Янукович дивиться на помічників. — Розберіться.
— Дайте роботу для молоді! Поверніть маршрутки у Вінницю! Захистіть сина, бо арештували і просять 100 тисяч за звільнення, — чути з натовпу. Люди передають звернення та копії документів. Просять пропустити літню жінку в зеленій хустці. Охорона розступається. Низенька жінка підходить до Януковича.
— Допоможіть мені города повернути, — плаче Ганна Кобзар. — Я живу в Петриківцях Хмільницького району. Сільрада зробила фальшиві документи, то хотять город десь на полі дати. А я все життя на бараках пропрацювала. Батько мій на фронті погиб.
Янукович мовчки повертається до губернатора Івана Мовчана, той бере Ганну Михайлівну під руку й відводить убік, говорить кілька хвилин.
Президент під свист і схвальні вигуки піднімається сходами в облдержадміністрацію. Там проводить нараду з керівництвом області та районів.
Надворі продовжують стояти близько 300 людей, яким наказали дочекатися його від'їзду. О 16.20 Віктор Янукович виходить, кільком чоловікам тисне руку.
— Слухай, що з восьми годин отут стояли, що з 12, а заплатять однаково, — каже подрузі студентка Алла. Разом ідуть до тролейбусної зупинки.
3 
1
Коментарі
33